28 травня 2025 року Справа № 160/5283/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.
за участю:
представника позивача Крісак М.В.
представника відповідача Тітенка Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/5283/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Строй" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
17.02.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Строй" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0047220707 від 27.01.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5056936,25 грн. (4045549,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 1011387,25 грн. - за штрафними санкціями); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0047230707 від 27.01.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5956670,00 грн. (4765336,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 1191334,00 грн. - за штрафними санкціями); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0047240707 від 27.01.2025 року, в частині застосування штрафу в розмірі 3400,00 грн. за платежем податок на додану вартість.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Строй" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №56/04-36-07-07/37271751 від 08.01.2025 року. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 27.01.2025 року №№0047220707, 0047230707, 0047240707. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/5283/25 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
12.03.2025 року відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Реал-Строй» встановлено порушення: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, пункту 5 далі П(С)БО 11 «Зобов'язання», пункту 7 П(С)БО 15 «Доходи» ТОВ «Реал-Строй» занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку у загальній сумі 22 475 270,23 грн. за півріччя 2023 р., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 045 548,64грн. за півріччя 2023 р.; пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, абзацу «В» пункту 200.4 статті 200 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 765 336,41 грн. в тому числі у травні 2023 на загальну суму 4 506 678 грн., у червні 2023 на загальну суму 258 658грн.; вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ТОВ «Реал-Строй» не складено та не зареєстровано в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації штрафні санкції згідно з ПКУ. Відповідальність передбачена пунктом 1201.1 статті 1201 ПКУ з урахуванням п. 90 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ; пункту 1 частини 2 статті 6, частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, в частині не нарахування єдиного внеску на суми різниці між нарахованою заробітною платою та мінімальним її розміром, на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму єдиного внеску - 1124,12 грн., у тому числі: за жовтень 2023 року на суму 1124,12 грн. Отже відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0047220707 від 27.01.2025 року, №0047230707 від 27.01.2025 року, №0047240707 від 27.01.2025 року прийняті в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.
17.03.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
03.04.2025 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
21.04.2025 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року підготовче засідання у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2025 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, які надавались на адресу суду, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2025 року проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та заперечення, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
В період з 12.12.2024 року по 01.01.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1, статті 78, пункту 82.2 статті 82, з урахуванням підпункту 98.1.4, пункту 98.1 статті 98 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VІ (із змінами і доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Строй" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2021 по теперішній час, з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2021 по теперішній час.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 08.01.2025 року №56/04-36-07-07/37271751.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Реал-Строй": підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, пункту 5 далі П(С)БО 11 «Зобов'язання», пункту 7 П(С)БО 15 «Доходи» ТОВ «Реал-Строй» занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку у загальній сумі 22 475 270,23 грн. за півріччя 2023 р., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 045 548,64грн. за півріччя 2023р.; пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, абзацу «В» пункту 200.4 статті 200 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 765 336,41 грн. в тому числі у травні 2023 на загальну суму 4 506 678 грн., у червні 2023 на загальну суму 258 658 грн.; вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ТОВ «Реал-Строй» не складено та не зареєстровано податкові накладні в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації. Відповідальність передбачена пунктом 1201.1 статті 1201 ПКУ з урахуванням п. 90 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ; пункту 1 частини 2 статті 6, частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, в частині не нарахування єдиного внеску на суми різниці між нарахованою заробітною платою та мінімальним її розміром, на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму єдиного внеску - 1124,12 грн., у тому числі: за жовтень 2023 року на суму 1124,12 грн.
На підставі акту від 08.01.2025 року №56/04-36-07-07/37271751 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0047230707 від 27.01.2025 року за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 956 670,00 грн. (4 765 336,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 1191334,00 грн. - за штрафними санкціями);
- №0047220707 від 27.01.2025 року за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5056936,25 грн. (4045549,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 1011387,25 грн. - за штрафними санкціями);
- №0047240707 від 27.01.2025 року за формою «ПН», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3400,00 грн.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються та регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпунктів 20.1.4., 20.1.6., 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2. пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
В даному випадку, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якої складено акт від 08.01.2025 року №56/04-36-07-07/37271751 на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення.
Щодо податкового повідомлення-рішення N0047220707 від 27.01.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5056936,25 грн., суд зазначає наступне.
Так, перевіркою встановлено, зокрема порушення ТОВ "Реал-Строй" підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», пункту 7 П(С)БО 15 «Доходи», в результаті яких ТОВ «Реал-Строй» занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку у загальній сумі 22 475 270,23 грн. за півріччя 2023 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 045 548,64грн. за півріччя 2023 року.
При проведенні позапланової перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства при проведенні реорганізації шляхом виділу нового підприємства, а саме документальне оформлення операції з виділення активів та зобов'язань ТОВ «Реал-Строй» до ТОВ «Будскладмайстер» (код ЄДРПОУ 45021481) проте сукупність обставин, що характеризують дані операції, встановлює відсутність принципу привалювання «сутність над формою». Відповідач дійшов висновку про незаконне списання кредиторської заборгованості в результаті здійснення процедури реорганізації.
При цьому, судом встановлено, що Рішенням учасника ТОВ «Реал-Строй» від 05.08.2022 року №0508-22 прийнято рішення про виділ з ТОВ «Реал-Строй» нової юридичної особи та передачу їй активів та пасивів у вигляді частини майна та частини зобов'язань згідно з передавальним актом та розподільчим балансом.
Згідно з розподільчим балансом складеним станом на 01.05.2023 року, який затверджений Рішенням учасника ТОВ «Реал-Строй» від 17.05.2023 року №1705/2023/1, Товариству з обмеженою відповідальністю «Будскладмайстер» були передані у приватну власність частина активів (основні засоби, запаси, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги) на загальну суму 22475270,23 грн. та пасивів (поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами) на загальну суму 22475270,23 грн. За інформацією, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будскладмайсер», код ЄДРПОУ: 45021481 є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Строй».
Фактична передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Реал-Строй» до ТОВ «Будскладмайстер» підтверджується додатками до розподільчого балансу та передавальним актом майна, прав та обов'язків та інших зобов'язань, що передається у зв'язку з виділом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
За правилами частин 1 - 4 статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
За частиною 1 статті 47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
Стаття 98 Податкового кодексу України визначає порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків або передачі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію, або продажу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства у процесі приватизації.
Згідно із підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних капіталів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Аналіз наведених норм свідчить, що для виділу притаманна характерна ознака реорганізації перехід майна, прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов'язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво.
Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб'єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №918/119/21.
Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, баланс (звіт про фінансовий стан) це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Системний аналіз положень статті 109 Цивільного кодексу України, Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» свідчить про те, що розподільчий баланс є документом, який затверджується учасниками юридичної особи, та визначає активи і пасиви (частку майна, прав та обов'язків), що передаються даною юридичною особою новій юридичній особі, яка створюється в результаті виділу.
Реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов'язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, який не можливо визнати цивільно-правовим договором для цілей оподаткування.
Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Отже, виділ ТОВ «Будскладмайстер» із ТОВ «Реал-Строй», в розумінні положень частини 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є завершеним.
Відповідачем в свою чергу стверджується про порушення зі сторони позивача підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», пункту 7 П(С)БО 15 «Доходи».
В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
В свою чергу, різниці за операціями з передачі за розподільчим балансом основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей при проведенні реорганізації шляхом виділу для коригування фінансового результату до оподаткування положеннями Податкового кодексу України не передбачено. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
За змістом приписів п.5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Разом з тим, операції з виділу не призводять до зростання власного капіталу, а отже відсутня умова для оподаткування податком на прибуток частини майна, що передається за розподільчим балансом новій юридичній особі, отже сума зменшеної (списаної) кредиторської заборгованості у розмірі 22475270,23 грн. не включається до складу інших доходів відповідного звітного періоду.
Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача, щодо необґрунтованості висновків Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що документальне оформлення операції виділення не створює реальної зміни активу і пасиву в розумінні передачі частини майна платника податків, що реорганізується та не доводить наявності податкових правопорушень ТОВ «Реал-Строй», на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.
Також, суд погоджується з тим, що чинним законодавством не передбачено будь-які типові документи для оформлення операцій при передачі основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей під час виділу.
Необґрунтованою є і позиція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області стосовно того, що той факт, що у ТОВ «Будсладмайстер» відсутні розрахункові рахунки в установах банку, відсутня звітність свідчить про відсутність передачі активів та пасивів згідно розподільчого балансу з огляду на те, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження означеної податкової інформації відповідачем не наводиться, як і не надано доказів того, що контролюючий орган вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідних запитів платнику податку.
В свою чергу, державна реєстрація новоутвореного підприємства, як юридичної особи, є дійсною, судом фіктивною не визнавалась, а тому висновки податкового органу про виникнення у позивача обов'язку включення до складу доходів суми кредиторської заборгованості, яка фактично була передана новоствореній юридичні особі за розподільчим балансом, є безпідставною.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про не підтвердження вчинених позивачем порушень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», пункту 7 П(С)БО 15 «Доходи», в результаті яких ТОВ «Реал-Строй» занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку у загальній сумі 22 475 270,23 грн. за півріччя 2023 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 045 548,64грн. за півріччя 2023 року та як наслідок про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення N0047220707 від 27.01.2025 року.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0047230707 від 27.01.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5956670,00 грн., суд встановив та зазначає наступне.
Так, відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про порушення позивачем пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, абзацу «В» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 765 336,41 грн. в тому числі у травні 2023 на загальну суму 4 506 678 грн., у червні 2023 на загальну суму 258 658 грн.
Як зазначено в акті позапланової перевірки за результатами аналізу документального оформлення операції з виділення активів ТОВ «Реал-Строй» до ТОВ «Будскладмайстер» встановлено, що сукупність обставин, що характеризують дану операцію, з урахуванням принципу привалювання «сутністю над формою», не підтверджують реальність здійснення господарської операції з передачі ТМЦ на загальну суму 22 471 778,23 грн. та списання кредиторської заборгованості на загальну суму 2759352,85 грн., як такої, що не підлягає погашенню. Такі порушення, на думку відповідача, мали місце внаслідок безпідставного списання ТМЦ, як використані в неоподатковуваних операціях не в господарській діяльності та списання кредиторської заборгованості при проведені реорганізації шляхом виділу в 2023 році.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно із підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
В силу вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За правилами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій : постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Відповідно пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Разом з цим статтею 196 Податкового кодексу України визначено операції, що не є об'єктом оподаткування.
Так, положеннями підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.
При здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 198.7 статті 198 Податкового кодексу України сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом: поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.
Отже, відповідно підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України операції з реорганізації шляхом виділення юридичних осіб не є об'єктом оподаткування. Дані операції, виходячи із положень підпунктів 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не є ані постачанням товарів, ані продажем (реалізацією) товарів, відтак такі операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Оскільки операції з реорганізації ТОВ «Реал-Строй» шляхом виділу нової юридичної особи ТОВ «Будскладмайстер» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими.
Також суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем абзацу «В» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у травні 2023 року у сумі 242 424 грн., у червні 2023 на загальну суму 258 658 грн., оскільки 13.06.2023 року позивачем було надано уточнюючі розрахунки до податкових періодів: лютий 2022 року та виключено з декларації ПДВ показники розрахунку коригування №1 від 16.02.2022 року до податкової накладної №5 від 24.01.2022 року; жовтень 2022 року та включено в декларацію з ПДВ розрахунок коригування №1 від 16.02.2022 року до податкової накладної №5 від 24.01.2022 року.
Внаслідок подання уточнюючих розрахунків в рядку 16.2 декларації за травень 2023 року було відображено збільшення залишку від'ємного значення за результатом подання уточнюючого розрахунку від 13.06.2023 року №9138159544 в сумі 242 424 грн.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0047230707 від 27.01.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5956670,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0047240707 від 27.01.2025 року за формою «ПН», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3400,00 грн., суд встановив та зазначає наступне.
Так, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до позивача застосовано штрафні санкції за не реєстрацію ТОВ «Реал-Строй» податкових накладних на виконання пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на суму вартості списаних в процедурі виділу ТМЦ, як таких що не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства в розмірі 3400,00 грн.
Враховуючи висновок суду про протиправність нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму списаних в процедурі виділу ТМЦ, як таких що не використовуються за призначенням в господарській діяльності, то і нарахування таких штрафних санкцій також є протиправним.
За встановлених обставин справи відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 внаслідок яких ТОВ «Реал-Строй» не складено та не зареєстровано податкові накладні в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення №0047240707 від 27.01.2025 року за формою «ПН», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3400,00 грн. та наявність підстав для його скасування.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.01.2025 року №№0047220707, 0047230707, 0047240707 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 24 224,00 грн. за платіжною інструкцією №8902 від 04.02.2025 року.
Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Строй" (52005, Дніпропетровська обл., с-ще Слобожанське(з), вул. Слобожанська, буд. 23, ЄДРПОУ 37271751) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.01.2025 року №№0047220707, 0047230707, 0047240707.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Строй" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 24 224,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено 06.06.2025 року.
Суддя С.І. Озерянська