про відмову у відкритті провадження у справі
16 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6356/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Луцького відділу державної реєстрація актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області про визнання протиправним висновок та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцького відділу державної реєстрація актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області в якому заявлені наступні позовні вимоги:
1) Визнати протиправним та скасувати висновок Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленого листом № 401/30.11-05.06-04 від 16.01.2025 року.
2) Зобов'язати Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції доповнити поновлений актовий запис про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 15 від 17.04.2024 року відомостями про батька « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України», відомостями про матір « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України».
Відповідно до пункту 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, з огляду на таке.
Як слідує із тексту позовної заяви ОСОБА_1 звернулася до Луцького відділу державної реєстрація актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області із заявою про внесення змін до актового запису про народження дочки.
З наявного в матеріалах позовної заяви висновку Луцького відділу державної реєстрація актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області від 16.01.2025 вбачається, що відповідач вважав за неможливе внести зміни до поновленого актового запису про народження дочки №15, складеного 17.04.2024, а саме доповнити відомостями про батька « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України», відомостями про матір « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України» у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів та відсутністю відповідних відомостей в рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України від 03.04.2024 справа №161/6495/24.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Адміністративною справою у розумінні підпунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що у даній справі спірні правовідносини пов'язані із відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження позивача та бажанням встановити неправильність запису в акті цивільного стану.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 49 Цивільного кодексу України (ЦК України) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (Закон № 2398-VI).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Тобто, реєстрації дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (Правила).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
На підставі частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У пп.2.13.1 п.2.13 розділу ІІ Правил №96/5 зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Позовні вимоги у даній справі стосуються не порушення відповідачем порядку розгляду його заяви про визнання батьківства, а пов'язані з висновками щодо відмови у внесенні змін до актових записів, мотивованої наявністю сумнівів у достовірності зазначених заявниками відомостей.
Зі змісту заявлених позовних вимог встановлено, що позовні вимоги спрямовані на захист порушеного права шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до актових записів.
Тобто вирішуючи даний спір, суд фактично повинен буде вирішити спір про визнання батьківства, що відноситься до цивільної юрисдикції.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 18.03.2021 р. у справі №320/4559/19, від 02.05.2024 р. у справі №480/8300/22.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17, а також постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року по справі №688/4029/16-а, від 17 лютого 2021 року по справі №635/4947/20.
Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України).
Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на встановлення факту батьківства та відображення інформації про батьків дитини, в актовому записі про народження, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
Отже, об'єктом перевірки судом у цій справі є не дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису про народження та оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні її звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, позовні вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В той же час, суддя звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, роз'яснивши при цьому, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а саме, Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 295 КАС України, суддя
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної реєстрація актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області про визнання протиправним висновок та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, засобами інформаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Мачульський