про передачу адміністративної справи за підсудністю
16 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5385/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ксензюк А.Я, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій щодо відмови в підготуванні та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення померлого ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства України; зобов'язання скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 19.11.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закон «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ та врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, - призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції » із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії, для проведення з 17.09.2021 (першого числа місяця, що йде за місяцем в якому настали обставини, що тягнуть за собою, зміну розміру пенсії, з урахуванням поновлення пенсії в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб») перерахунку основного розміру пенсії.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення) - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду оригіналу квитанції від 14.05.2025 про сплату судового збору.
09.06.2025 позивач усунула недоліки позовної заяви.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищевикладених правових норм видно, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Тобто, якщо предметом позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
У зв'язку з цим, у даному випадку, застосуванню підлягають положення частини першої статті 25 КАС України (за вибором позивача).
Згідно абзацу п'ятого статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (абзац дев'ятий статті 3 вказаного Закону).
Як з'ясовано судом зі змісту поданого позову та доданих до нього матеріалів, зокрема, копії паспорта серії НОМЕР_1 місцем реєстрації позивача є село Лосятин з січня 2000 року, про що проставлена відмітка на сторінці «Місце проживання». Адреса місця реєстрації збігається з адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві: АДРЕСА_1 . Відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1480538 та №1480558 від 16.08.2025 інформації про адресу реєстрації ОСОБА_1 не містять.
Відповідачем у даній справі позивачем визначено Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС). Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою реєстраціє є: 33024, Рівненська область, Рівненський район, місто Рівне, вулиця Вербова, 39.
Таким чином, ні позивач, ні відповідач у справі не зареєстровані у встановленому законом порядку у Волинській області, що вказує на те, що адміністративна справа №140/5385/25 територіально не підсудна та не підлягає вирішенню Волинським окружним адміністративним судом.
Суддя звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Таким, чином, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Вирішуючи справу «Занд проти Австрії», рішення від 12 жовтня 1978 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «суд, встановлений законом» передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частинами шостою та восьмою статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного п.п. 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/44/20 сформувала правовий висновок про те, що за відсутності волевиявлення позивача, до якого суду необхідно передати справу, її розгляд судом за місцем проживання позивача об'єктивно сприятиме його захисту прав і свобод.
Відтак, оскільки справа за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії Волинському окружному адміністративному суду територіально не підсудна, тому її належить передати за підсудністю на розгляд іншого адміністративного суду - Тернопільського окружного адміністративного суду (за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача).
Керуючись статтями 19, 20, 25, 29, 248, 256, 295 КАС України, суддя
Адміністративну справу №140/5385/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, передати на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду за підсудністю (46021, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, 6).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.Я. Ксензюк