13 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2268/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (далі - ТзОВ «Дім Кераміки ТД») звернулося з позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 06 вересня 2024 року №UA209000/2024/100454/2, від 24 вересня 2024 року №UA209000/2024/100487/2, від 31 жовтня 2024 року №UA209000/2024/100546/2 та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002871, №UA209230/2024/003044 та №UA209230/2024/003535.
В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення трьох партій товару (плитка керамічна торгівельних марок «Рorcelaingres», «Graniti fiandre», «Аriostea»), імпортованих на умовах FCA або EXW зі складу продавця за одним контрактом, декларант позивача подав до Львівської митниці митні декларації (далі - МД) №24UA209230082284U3, №24UA209230088600U1 та №24UA209230102210U1, визначивши митну вартість товару за основним методом з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України. Однак відповідач відмовив у митному оформленні за заявленою вартістю і прийняв рішення від 06 вересня 2024 року №UA209000/2024/100454/2, від 24 вересня 2024 року №UA209000/2024/100487/2, від 31 жовтня 2024 року №UA209000/2024/100546/2, якими митну вартість першої партії товару відкоригував за ціною договору щодо ідентичних товарів, а митну вартість двох інших партій - за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість трьох партій товару не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із такими рішеннями й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом; з повідомлення митного органу не зрозумілі причини для витребування усіх підряд документів, перелік яких зазначений в статті 53 МК України, без обґрунтування, які складові митної вартості потрібно підтвердити.
Позивач вважає безпідставними зауваження митного органу щодо фактурної вартості першої партії товару і витрат на транспортування та він заявою від 22 листопада 2024 року проінформував відповідача, що означена партія товару узгоджувалась у проформі, яка відповідно до умов контракту від 18 липня 2018 року №02-2018 (термін дії якого продовжений додатковою угодою від 29 грудня 2023 року №7 до 31 грудня 2028 року) мала силу замовлення. Надано пояснення і щодо витрат на перевезення товару та про відсутність інших витрат (на навантаження товару, страхування тощо) та що розподіл витрат територією Євросоюзу та по Україні перевізник здійснював самостійно на основі власних розрахунків й очевидно враховувалася відсутність можливості використання транспортного засобу протягом мінімум двох днів через здійснення митних формальностей на території України, а також й суттєва різниця у стані доріг та інші чинники.
Неаргументованим, на думку позивача, є зауваження митного органу до митної вартості другої партії товару. Відповідач покликався на відсутність відомостей про уповноважених осіб на підписання контракту та неможливість перевірки здатності на укладення контракту. Для позивача є незрозумілим така позиція, адже в преамбулі контракту та додаткових угодах №1 та №2 до контракту вказано про таких осіб з обох сторін; крім того, було надало витяг з реєстру юридичних осіб з перекладом на українську мову стосовно компанії Porcelaingres GmbH; попередні митні оформлення проведені без таких сумнівів митниці. У цьому випадку партія товару також узгоджувалась у проформах, а оплата товару відбувалось шляхом SWIFT-переказу грошових коштів; повідомлення про переказ містить інформацію про платника і отримувача платежу, його суму та призначення, інші реквізити. На доводи відповідача про окремі недоліки в декларації країни позивач зазначив, що він немає жодного стосунку до її оформлення.
З приводу організації перевезення цієї партії товару позивач пояснив, що на підставі заявки від 16 вересня 2024 року №16/09/24 ФОП ОСОБА_1 (експедитор) до перевезення вантажу залучив СГПП «Несвіч»; заявлені умови поставки передбачають завантаження товару на транспортний засіб на складі відправника працівниками перевізника без додаткової плати, про що ФОП ОСОБА_1 підтвердив у листі від 11 листопада 2024 року.
На думку позивача, у спірному рішенні відповідач безпідставно ставить під сумнів митну вартість третьої партії товару. Так до митного оформлення було подано проформу як кінцеве підтвердження замовлення на партію товару, асортимент, кількість, ціна та вартість якого відповідає відомостям у фактурі від 29 жовтня 2024 року №2410070. При цьому продавець довантажив товар (2 кв.м вартістю 57,48 євро), який не був допоставлений у попередній узгодженій партії товару, а тому на нього був складений окремий рахунок від 29 жовтня 2024 року №24100871 і його вартість включена до загальної митної вартості товару. Оплата проведена у повному обсязі, про що надано повідомлення від 22 жовтня 2024 року про переказ коштів. Для підтвердження витрат на перевезення було надано заявку від 22 жовтня 2024 року №22/10/2024 та рахунок на оплату послуг з перевезення, докази оплати таких послуг, акт приймання-передачі транспортно-експедиційних послуг, надавачем яких є ФОП ОСОБА_2 та який до перевезення залучив СГПП «Несвіч» (у заявці є відомості про транспортний засіб, який належить цьому підприємству). Про такі обставини митний орган був повідомлений листом від 24 грудня 2024 року, як і про те, що в автомобілі одночасно перевозились виставкові зразки продукції згідно з інвойсом від 29 жовтня 2024 року №3747; їх митне оформлення здійснювалось за окремою митною декларацією від 31 жовтня 2024 року №24UA209230102211U0 (додавалась до заяви від 24 грудня 2024 року).
Стосовно інших зауважень митного органу позивач вказав, що у цьому випадку відомостями, які підтверджують виробника та торгову марку, є маркування товару, нанесене виробником (є продавцем), а сертифікати та інші документи про відповідність товару міжнародним нормам та стандартам розміщені на веб-сторінці останнього.
Позивач вважає, що більшість запитуваних відповідачем документів не мали жодного відношення до правильності визначення декларантом митної вартості товару та у спірних рішеннях відповідач не довів правових підстав для застосування другорядних методів, що не дає підстав вважати спірні рішення обґрунтованими та вмотивованими, а тому вони підлягають скасуванню як протиправні.
З урахуванням наведеного позивач просив задовольнити позов, скасувавши рішення відповідача та як наслідок - картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.145-160), зазначивши, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №24UA209230082284U3, №24UA209230088600U1 та №24UA209230102210U1, встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей про числові значення митної вартості товарів, визначеної за основним методом. Так щодо першої партії товару декларантом не враховані витрати на здійснення митних формальностей у країні експорту; розмір транспортних витрат непропорційно розподілений (за кордоном та по території України); не надано замовлення згідно з пунктом 5.1 контракту від 18 липня 2018 року №02-2018; термін дії контракту (згідно з доповненням від 09 січня 2020 року №1) - до 31 грудня 2023 року; у графі «Реквізити сторін» контракту відсутня печатка покупця. Стосовно другої партії товару встановлено, що поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 18 липня 2023 року №02-2018, однак в преамбулі та реквізитах контракту та додаткової угоди відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту від імені компанії; замовлення, підтвердження замовлення, передбачені пунктом 2.2 контракту від 18 липня 2023 року №02-2018 не надано; відсутні відомості про продовження контракту; декларантом не наданий документ про якість товару, виробника товару; відповідно міжнародної товарно-транспортної накладної перевізником товару є компанія СГПП «Несвіч», проте рахунок на перевезення від 19 вересня 2024 року №190924/10 оформлений ФОП ОСОБА_3 . До митного оформлення третьої партії товару декларант також не надав замовлення, передбачене пунктом 2.2 контракту, банківських платіжних документів, сертифікат якості на відповідність товару міжнародним стандартам, документи про виробника товару та торгову марку, додаткової угоди про продовження строку дії контракту; контракт не містить відомостей про особу підписанта, відсутня печатка ТзОВ «Дім Кераміки ТД»; в графах 16 та 23 CMR зазначено перевізника СГПП «Несвіч», у той час як рахунок на оплату послуг перевезення виданий ФОП ОСОБА_2 ; документи про взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та СГПП «Несвіч» не надано, як і документ №3747, на який є посилання у графі 5 СМR.
Відповідач зазначив, що декларант не надав повний перелік витребуваних документів та не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості. Тому за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України та митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних вартостей (згідно з МД №UA209230/2024/073932U5 від 12 серпня 2024 року на рівні 0,7 доларів/кг).
Відповідач також зауважив, що обґрунтування позовної заяви базується на поясненнях та документах, поданих разом із заявою від 22 листопада 2024 року в порядку статті 55 МК України та не підлягає врахуванню судом.
Відповідач вважає, що його рішення відповідають вимогам митного законодавства, є законними та обґрунтованими.
У відповіді на відзив (а.с.224-230) позивач зазначив, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару у всіх трьох випадках є митна декларація №24UA209230073932U5 від 12 серпня 2024 року, у якій, на думку відповідача, були наведені відомості про митну вартість товару на рівні 0,70 доларів США/кг. За вказаною декларацією імпортером товару є ТзОВ «Дім Кераміки ТД», а митна вартість товару визначена за основним методом, при цьому предметом імпорту була плитка керамічна іншого асортименту, розміру, товщини, вартості, ніж оцінюваного товару (до прикладу за МД №24UA209230082284U3 від 05 вересня 2024 року - плитка Dekor товщиною 8 мм різного кольору та розміру, а за МД №UA209230/2024/073932 від 12 серпня 2024 року слідував товар різного найменування, розміру, товщини та ціни). Тобто, товар не є ідентичним, кожний вид плитки мав різні якісні характеристики і не відповідає номенклатурі оцінюваного товару. До того ж для цілей коригування митної вартості товару митну вартість визначено у доларах США за кілограм, тоді як в інвойсі розрахунок здійснено у євро за квадратний метр.
На переконання позивача, застосування митної декларації №UA209230/2024/073932 від 12 серпня 2024 року для коригування митної вартості першої партії товару за статтею 59 МК України, а другої та третьої - за статтею 64 МК України є безпідставним; відповідач не обґрунтував використання різних методів.
Також позивач зазначив, що має право відповідно до частини восьмої статті 55 МК України надати митному органу додаткові документи для усунення усіх сумнівів, а митний орган в свою чергу зобов'язаний здійснити їх оцінку, що не позбавляє можливості оскарження прийнятих рішень у судовому порядку. Відповідач відмовив у визнанні заявленої митної вартості першої та другої партії товару з урахуванням додаткових документів, дублюючи зауваження, висловлені ще під час митного оформлення товару. Натомість щодо третьої партії товару «обґрунтованої відмови» у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів митний орган не надав, тому відповідно до приписів частини десятої статті 55 МК України вважається, що декларантом митну вартість товарів визначено правильно.
Позивач окремо зауважив, що на рішення про коригування митної вартості товару повинно бути накладено електронний підпис посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів. Однак докази того, що підписант оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів Ходань Л.Б. займає посаду, яка дозволяє їй здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів та підписувати відповідні рішення, відсутні.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Сторони також не зверталися у встановленому порядку із клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
05 вересня 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW - Фетшау (Німеччина) товару - плитка керамічна глазурована чи неглазурована (Dekor Cloudy white, Dekor Mystic grey товщиною 8 мм, розміром 60 x 60, 120 x 60 мм, різної кількості та вартості) декларант в інтересах ТзОВ «Дім Кераміки ТД» подав МД №24UA209230082284U3 (а.с.41). Фактурна вартість імпортованого товару становить 3620,16 євро (еквівалентно 165102,8310 грн), митну вартість визначено на рівні 200102,83 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 35000,00 грн). Для митного оформлення додано (графа 44 митної декларації): контракт від 18 жовтня 2018 року №02-2018 (а.с.30-31), доповнення до контракту від 09 січня 2020 року №1 та №2 (а.с.34 зворот, 36), проформу від 09 серпня 2024 року №806 (а.с.43); інвойс від 03 вересня 2024 року №24100714 (а.с.44); повідомлення про переказ коштів від 30 серпня 2024 року (а.с.45); CMR від 03 вересня 2024 року №832461 (а.с.46); рахунок від 03 вересня 2024 року №429 на оплату транспортних послуг (а.с.48); заявку-договір на перевезення від 02 вересня 2024 року №02/09/24 (а.с.47); експортну декларацію від 03 вересня 2024 року №24DE360341776255A9 (а.с.49).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати в 10-денний термін документи: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару - за бажанням декларанта.
У відповідь декларантом надано: проформу-інвойс, платіжний документ про оплату проформи, експортну декларацію країни відправника, договір-заявку на перевезення, рахунок на оплату послуг перевезення.
06 вересня 2024 року Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100454/2 (а.с.52) та сформувала картку відмови №UA209230/2024/002871 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.53).
Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, зокрема: 1) декларантом до розрахунку митної вартості не враховані витрати, понесені покупцем на здійснення митних формальностей у країні експорту; 2) розмір транспортних витрат непропорційно розподілений по іноземній території та по території України (35000,00 грн за 1458 км, або 24,00 грн/км і 30000,00 грн за 218 км, або 137,6 грн/км); 3) відповідно до вимог пункту 5.1 контракту від 18 липня 2018 року №02-2018 кожна проформа - інвойс та інвойс повинні посилатись на відповідне замовлення, у якому зазначається вартість товару, проте такий документ не надано, що є порушення положень цієї угоди; 4) відповідно до пункту 8.2 контракту від 18 липня 2018 року №02-2018 (з доповненням від 09 січня 2020 року №1) термін дії контракту - до 31 грудня 2023 року, інших змін та доповнень до цього договору не надано; 5) у графі «Реквізити сторін» контракту від 18 липня 2018 року №02-2018 відсутня печатка покупця. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, Львівською митницею застосовано метод 2а (стаття 59 МК України), а джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209230/2024/073932 від 12 серпня 2024 року; митну вартість товару визначено на рівні 0,7 доларів США/кг.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA209230082711U0 від 06 вересня 2024 року (а.с.54).
Відповідно до положень частини восьмої статті 55 МК України ТзОВ «Дім Кераміки ТД» 22 листопада 2024 року надало Львівській митниці додаткові пояснення та документи для підтвердження митної вартості товару, що декларувався згідно з МД №24UA205050039269U6 від 05 вересня 2024 року (а.с.55-58), зокрема, копії доповнень до контракту від 29 жовтня 2021 року №3, від 01 жовтня 2023 року №4, від 13 жовтня 2023 року №5, від 08 грудня 2023 року №6, від 29 грудня 2023 року №7 (а.с.37 зворот - 40), платіжних інструкцій від 04 жовтня 2024 року №963, від 11 жовтня 2024 року №975 про оплату транспортних послуг (а.с.59, 60), акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09 вересня 2024 року №429 (а.с.61), МД №UA209230/2024/073932U5 від 12 серпня 2024 року, інвойсів від 07 серпня 2024 року №24100644 та №24100643. Проте їх надання не призвело до скасування рішення від 06 вересня 2024 року №UA209000/2024/100454/2 митним органом, про що позивач інформований листом від 28 листопада 2024 року №7.4-2/15-02/13/32416 (а.с.62-63).
24 вересня 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW - Фетшау (Німеччина) товару - плитка керамічна глазурована чи неглазурована (Loft Dark, Dekor Mystic Grey, Urban Grey, QS Grey, Dekor Black Diamond, Loft Dark різної товщини, розміру та ціни) декларант позивача подав МД №24UA209230088600U1 (а.с.64). Фактурна вартість імпортованого товару становить 10466,66 євро (еквівалентно 481391,0010 грн), митну вартість визначено на рівні 521391,00 (з урахуванням транспортних витрат у сумі 40000,00 грн). До митної декларації додано (графа 44 митної декларації): контракт від 18 жовтня 2018 року №02-2018 (а.с.30-31), доповнення до контракту від 09 січня 2020 року №1 та №2 (а.с.34 зворот, 36), інвойс від 18 вересня 2024 року №24100748 (а.с.71); CMR від 18 вересня 2024 року №184061 (а.с.74); рахунок від 19 вересня 2024 року №190924/10 на оплату транспортних послуг (а.с.76); заявку-договір на перевезення від 16 вересня 2024 року №16/09/24 (а.с.75); експортну декларацію №24DE360342945617A6 від 18 вересня 2024 року (а.с.77).
Митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати в 10-денний термін такі документи: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 13) переклади документів та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару - за бажанням декларанта (а.с.79).
У відповідь на електронне повідомлення позивачем було надано: проформи від 20 серпня 2024 року №830; від 10 вересня 2024 року №891; від 11 вересня 2024 року №894; від 12 вересня 2024 року №897; від 12 вересня 2024 року №905 (а.с.66-70), повідомлення про переказ коштів для оплати проформи (а.с.73), експортну декларацію, договір-заявку на перевезення, рахунок на оплату послуг за перевезення.
24 вересня 2024 року Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100487/2 (а.с.80) та сформувала картку відмови №UA209230/2024/003044 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.81).
У графі 33 рішення вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, зокрема: 1) поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 18 липня 2023 року №02-2018, однак в преамбулі та реквізитах контракту та додаткової угоди відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту від імені компанії; 2) згідно з пунктом 2.2 контракту від 18 липня 2023 року №02-2018 умови оплати - 100% передоплата у розмірі вказаному у проформі, виставленій як кінцеве підтвердження замовлення, усі ці документи (замовлення, підтвердження замовлення, будуть зроблені у письмовому вигляді і будуть невід'ємною частиною контракту), проте до митного оформлення такі документи не надано; 3) відповідно до доповнення від 09 січня 2020 року №1 до контракту термін дії контракту - до 31 грудня 2023 року, відомості про його продовження відсутні; 4) пунктом 3.1 контракту передбачено, що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару; декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми та документи про виробника товару та торгову марку; 5) у графах 16 та 23 CMR перевізником товару вказано компанію APE Nesvich, а надано рахунок від 19 вересня 2024 року №190924/10 на перевезення ФОП ОСОБА_3 , договір-доручення чи інший посередницький договір між зазначеними суб'єктами не надавався. Також вказано, що у додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз'яснено виявлені розбіжності, водночас встановлено такі недоліки: проформи неможливо ідентифікувати до поданої митної декларації; оплата проведена документом невстановленого зразка, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій за таким платіжним документом; суму у платіжному документі неможливо прив'язати до жодних документів. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації за МД №UA209230/2024/073932 від 12 серпня 2024 року на рівні 0,7 доларів США/кг.
Товар було випущено у вільний обіг за ВМД №24UA209230088866U8 від 24 вересня 2024 року (а.с.87).
ТзОВ «Дім Кераміки ТД» 02 грудня 2024 року відповідно до частини восьмої статті 55 МК України надало Львівській митниці додаткові пояснення та документи для підтвердження митної вартості товару, що декларувався за МД №24UA209230088600U1 від 24 вересня 2024 року (а.с.83-87), зокрема, копії доповнень до контракту від 29 жовтня 2021 року №3, від 01 жовтня 2023 року №4, від 13 жовтня 2023 року №5, від 08 грудня 2023 року №6, від 29 грудня 2023 року №7 (а.с.37 зворот - 40), роздруківку з реєстру відомостей про продавця Porcelaingres GmbH із перекладом (а.с.91-92), декларацію характеристик від 01 січня 2020 року №001PG2019DOP (а.с.93), копії експортної декларації країни відправлення №24DE360342945617A6 від 18 вересня 2024 року (а.с.77), листа ФОП ОСОБА_3 від 11 листопада 2024 року щодо організації перевезень (а.с.88), акта надання послуг перевезень від 25 вересня 2024 року №270/1 (а.с.89), платіжної інструкції від 12 листопада 2024 року №1073 про оплату за послуги перевезення (а.с.90), МД №UA209230/2024/073932U5 від 12 серпня 2024 року, інвойсів від 07 серпня 2024 року №24100644, від 07 серпня 2024 року №24100643. Львівською митницею у листі від 11 грудня 2024 року №7.4-2/15-02/13/33778 повідомлено про відмову у скасуванні рішення від 24 вересня 2024 року №UA209000/2024/100487/2 (а.с.94-96).
Також 31 жовтня 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW - Фетшау (Німеччина) товару - плитка керамічна глазурована чи неглазурована (за найменуваннями Imperial brown, Light ornament, Authentic brown, Loft Dark, Black diam., Black ardesia, Urban brown, Platinum white, Cloude core, Rovere sabbia, Alver beige, різної товщини, розміру та вартості) товариство подало через декларанта МД №24UA209230102210U1 (а.с.97). Фактурна вартість товару становить 8170,17 євро (еквівалентно 364675,5410 грн), митну вартість визначено на рівні 409675,54 (з урахуванням транспортних витрат у сумі 44000,00 грн). Для підтвердження митної вартості надано (графа 44 митної декларації): контракт від 18 жовтня 2018 року №02-2018 (а.с.30-31), доповнення до контракту додаток від 09 січня 2020 року №1 та №2 (а.с.34 зворот, 36), інвойси від 18 вересня 2024 року №24100870 та №24100871 (а.с.100, 102); CMR від 29 жовтня 2024 року №107008 (а.с.104); рахунок від 29 жовтня 2024 року №45 на оплату транспортних послуг (а.с.105); заявку - договір на перевезення від 22 жовтня 2024 року №22/10/24 (а.с.104); експортну декларацію №24DE360345898428В7 від 29 жовтня 2024 року (а.с.107).
В електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 13) переклади документів відповідно до вимог статті 254 МКУ та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта (а.с.109).
У відповідь на електронне повідомлення митниці позивачем було надано проформу від 17 жовтня 2024 року №1032 (а.с.99), повідомлення про переказ коштів для оплати проформи (а.с.103), експортну декларацію, рахунок за перевезення, заявку на перевезення.
31 жовтня 2024 року Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100546/2 (а.с.110) та сформувала картку відмови №UA209230/2024/003535 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.111).
За змістом графи 33 цього рішення під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом, зокрема: 1) до митного оформлення не надано замовлення, яке передбачене пунктом 2.2 контракту, банківських платіжних документів; 2) не надано документ, що підтверджує відповідність товару технічним вимогам, міжнародний стандартам якості згідно з пунктом 3.1 контракту та документи, які підтверджують виробника товару та торгову марку; 3) контракт не містить деталізації стосовно особи підписанта, а також відсутня печатка ТзОВ «Дім Кераміки ТД», хоча в наданих документах вона присутня; 4) доповненням від 09 січня 2020 року №1 продовжено дію контракту до 31 грудня 2023 року, додаткової угоди, якою була б передбачена пролонгація контракту, не надано; 5) у графі 5 СМR від 29 жовтня 2024 року №107008 «Документи, які додаються» вказано про документ №3747, такий до митного оформлення не надавався; 6) рахунок на оплату від 29 жовтня 2024 року №45 виданий ФОП ОСОБА_2 , тоді як в графах 16 та 23 CMR зазначено APE «Nesvich»; документи про відносини між ФОП ОСОБА_2 та APE «Nesvich» надано; 7) підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення також не подавались. У зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, та через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації за МД №UA209230/2024/073932U5 від 12 серпня 2024 року на рівні 0,7 доларів США/кг.
Товар було випущено у вільний обіг за ВМД №24UA209230102415U1 від 01 листопада 2024 року (а.с.112).
У цьому випадку ТзОВ «Дім Кераміки ТД» на підставі положень частини восьмої статті 55 МК України 24 грудня 2024 року також подало до Львівської митниці додаткові пояснення та документи для підтвердження митної вартості товару, що декларувався згідно з МД №24UA209230102210U1 від 31 жовтня 2024 року (а.с.113-117), зокрема, копії доповнень до контракту від 29 жовтня 2021 року №3, від 01 жовтня 2023 року №4, від 13 жовтня 2023 року №5, від 08 грудня 2023 року №6, від 29 грудня 2023 року №7 (а.с.37 зворот - 40), акта надання послуг від 01 листопада 2024 року №60 (а.с.120), листа ФОП ОСОБА_2 щодо організації перевезення від 18 листопада 2024 року (а.с.121), інвойсу від 29 жовтня 2024 року №3747 (а.с.122), МД №UA209230/2024/073932U5 від 12 серпня 2024 року, інвойсів від 07 серпня 2024 року №24100644, від 07 серпня 2024 року №24100643. Такий лист відповідач отримав 30 грудня 2024 року (а.с.124-125), однак матеріали справи не місять відомостей про результати розгляду поданих документів та інформування про це товариство у встановленому порядку.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частини першої та другої статті 53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Згідно із частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень можна виснувати, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України відповідає висновкам Верховного Суду (постанови від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19 та ін.).
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
За приписами частини першої, другої статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Застосування такого другорядного методу визначення митної вартості, як резервний, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу; подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24).
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості трьох партій товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: у кожному випадку - контракт від 18 жовтня 2018 року №02-2018 (а.с.30-31), доповнення до контракту від 09 січня 2020 року № 1 та №2 (а.с.34 зворот, 36), а також:
щодо першої партії товару - проформу від 09 серпня 2024 року №806 (а.с.43); інвойс від 03 вересня 2024 року № 24100714 (а.с.44); повідомлення від 30 серпня 2024 року про переказ коштів для оплати товару (а.с.45); рахунок від 03 вересня 2024 року №429 на оплату транспортних послуг (а.с.48); заявку-договір на перевезення від 02 вересня 2024 року №02/09/24 (а.с.47), а також міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 03 вересня 2024 року №832461 (а.с.46), експортну декларацію від 03 вересня 2024 року №24DE360341776255A9 (а.с.49);
щодо другої партії товару - інвойс від 18 вересня 2024 року №24100748 (а.с.71); рахунок від 19 вересня 2024 року №190924/10 на оплату транспортних послуг (а.с.76); заявку - договір на перевезення №16/09/24 від 16 вересня 2024 року (а.с.75), а поряд із цим - CMR від 18 вересня 2024 року №184061 (а.с.74), експортну декларацію №24DE360342945617A6 від 18 вересня 2024 року (а.с.77);
щодо третьої партії товару - інвойси від 18 вересня 2024 року №24100870 та №24100871 (а.с.100, 102); рахунок від 29 жовтня 2024 року №45 на оплату транспортних послуг (а.с.105); заявку-договір на перевезення від 22 жовтня 2024 року №22/10/24 (а.с.104) й одночасно міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 29 жовтня 2024 року №107008 (а.с.104), експортну декларацію №24DE360345898428В7 від 29 жовтня 2024 року (а.с.107).
Так з матеріалів справи слідує, що ввезення трьох партій товару на митну територію України відбулося на підставі одного зовнішньоекономічного контракту від 18 липня 2018 року №02-2018, укладеного між ТзОВ «Дім Кераміки ТД» (покупець) та компанією Porcelaingres GmbH (продавець) (а.с.50-51).
Згідно з пунктом 1.1 цього контракту продавець продає, а покупець купує керамічну плитку (товар), торгівельних марок «Porcelaingres», «Graniti Fiandre», «Ariostea» на умовах FCA або EXW - склад продавця Porcelaingres GmbH aбo FCA aбo EXW-склад продавця Iris Ceramiche відповідно до Інкотермс 2010 (у редакції додаткової угоди від 08 грудня 2023 року №6).
Отже, контрактом визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця.
Пунктами 2.2, 2.3 контракту від 18 липня 2018 року №02-2018 передбачено, що умовами оплати є повна попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі-проформі, виданій як кінцеве підтвердження кожного окремого замовлення, зробленого покупцем продавцю. Всі ці документи (замовлення, підтвердження замовлень, фактури проформи, інвойси і т.п.), а також інвойси будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід'ємними частинами договору; валюта платежу - євро.
За змістом пункту 5.1 контракту кожна проформа-інвойс має посилатись на відповідне замовлення зроблене покупцем. В ньому також мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість.
Згідно з проформою від 09 серпня 2024 року №806 вартість товару - керамічної плитки загальною кількістю 1206,72 кв.м становить 3620,16 євро (а.с.43).
На виконання пункту 2.2 контракту позивач здійснив переказ коштів, про що свідчить повідомлення від 30 серпня 2024 року на суму 3620,16 євро (має посилання на контракт від 18 липня 2018 року №02-2018) (а.с.46).
У виданих продавцем товару фактурах-проформах від 20 серпня 2024 року №830 розрахована вартість товару становить 3365,28 євро (за 617,76 кв.м плитки керамічної), від 10 вересня 2024 року №891 - 4254,50 євро (за 127,0 кв.м), від 11 вересня 2024 року №894 - 155,52 євро (за 27 кв.м), від 12 вересня 2024 року №897 - 285,12 євро (за 11,52 кв.м), від 12 вересня 2024 року №905 - 2406,24 євро (за 108,0 кв.м), а всього за другу партію товару - 10466,66 євро (за 870,04 кв.м) (а.с.66-70). У фактурі-проформі від 17 жовтня 2024 року №1032 вартість третьої партії товару становить 8112,69 євро (за 1092,6 кв.м) (а.с.99).
Оплата другої партії товару здійснена шляхом SWIFT-переказу згідно з повідомленням від 16 вересня 2024 року на суму 10466,66 євро (а.с.73), а третьої партії - від 22 жовтня 2024 року на суму 8112,69 євро (а.с.103), які були надані на вимогу митного органу.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що ці документи не можуть бути підтвердженням оплати за товар, адже у них вказано призначення платежу «prepayment for the ceramic tile to the cоntract 2-2018 DD18.07.2018» - передоплата за керамічну плитку відповідно до контракту від 18 липня 2018 року №02-2018. Платіж здійснено позивачем із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT на рахунок продавця - компанії Porcelaingres GmbH, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.
На аргументи відповідача у спірних рішеннях та відзиві на позовну заяву про ненадання замовлення покупця, наявність якого передбачена пунктом 5.1 контракту від 18 липня 2018 року №02-2018, то як уже було сказано, частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і у такому переліку серед обов'язкових документів відсутні заявки, замовлення покупця. Водночас згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Фактично поставка товару здійснюється в обсягах відповідно до цін, вказаних у рахунках-фактурах.
Суд зауважує, що замовлення до контракту не є документом, який підтверджує митну вартість, а отже не має впливу на числові визначення митної вартості. Проформа-інвойс - це попередній рахунок, що виставляється продавцем покупцю перед фактичним відвантаженням товару або наданням послуг. Він містить інформацію про товар, ціну, умови поставки. Натомість відповідно до пункту 2.2 контракту від 18 липня 2018 року №02-2018 проформа-інвойс видається як кінцеве підтвердження замовлення, зробленого покупцем продавцю. З цих підстав проформа є документом, у якому сторони узгоджують конкретну партію товару.
При цьому у листах від 22 листопада 2024 року (а.с.55-58), від 02 грудня 2024 року (а.с.83-87), від 24 грудня 2024 року (а.с.113-117) позивач наголошував, що партії товару узгоджувалась у відповідних проформах, які мають силу замовлення відповідно до умов контракту; окремий документ із назвою «замовлення» сторони контракту не складали та не підписували.
Згідно з інвойсом від 03 вересня 2024 року №24100714 (а.с.44) відбулась поставка першої партії товару на суму 3620,16 євро, відповідно до інвойсу від 18 вересня 2024 року №24100748 (а.с.71) - другої партії товару на суму 10466,66 євро та на підставі інвойсу від 29 жовтня 2024 року №24100870 - третьої партії товару на суму 8112,69 євро (а.с.100).
Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 03 вересня 2024 року №24100714 (3620,16 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA209230082284U3 від 05 вересня 2024 року (графа 22), а ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18 вересня 2024 року №24100748 (10466,66 євро) - МД №24UA209230088600U1 від 24 вересня 2024 року (графа 22).
За МД №24UA209230102210U1 від 31 жовтня 2024 року ввозився товар за двома рахунками-фактурами: від 29 жовтня 2024 року №24100870 - на суму 8112,69 євро та від 29 жовтня 2024 року №24100871 (а.с.102) - на суму 57,48 євро (плитка кількістю 2 кв.м, яка не була передана при попередньому замовлені у вересні 2024 року), про що митний орган був повідомлений у заяві товариства від 24 грудня 2024 року (а.с.113-117).
Зміст досліджених доказів не дає підстав для висновку про неможливість ідентифікувати товар, який ввозився на митну територію України, його кількісні та вартісні характеристики, які можуть бути та підлягали встановленню за поданими документами.
Не є такими, що впливають на митну вартість, інші зауваження відповідача, що недоліків в оформленні документів.
Стосовно відомостей про уповноважених осіб на підписання контракту, то необхідно зазначити, що у преамбулі контракту та додатках до нього вказано, що від імені продавця діє Фабіан Шеферс, який є одним із керівних директорів компанії (а.с.91), а від імені покупця керівник - ОСОБА_4 . В доступних джерелах - на офіційному сайті компанії Porcelaingres GmbH (https://www.porcelaingres.com/Supplier-Identification/) є уся інформація для ідентифікації продавця.
На зауваження відповідача про відсутність у контракті печатки покупця товару - ТзОВ «Дім Кераміки ТД», то у заяві від 22 листопада 2024 року (а.с.55-58) позивач пояснював Львівській митниці, що у графі «Реквізити сторін» зовнішньоекономічного контракту від 18 липня 2018 року №02-2018 наявна печатка, однак в копії її погано видно внаслідок слабкого натиску на неї в момент її проставляння; печатку видно у копіях додатків до контракту від 18 липня 2018 року №02-2018, що подавались до митного оформлення.
Разом з тим, відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Оскільки відповідач не надав доказів, що контракт є фальшивим, то ці його зауваження не мають впливу на предмет доказування у цьому спорі - чи правильно визначено митну вартість декларантом та чи були фактичні та правові підстави для її коригування у митного органу.
З приводу терміну дії контракту від 18 липня 2018 року №02-2018, то згідно з доповненням від 09 січня 2020 року №1 дію контракту продовжено до 31 грудня 2023 року, а доповненням від 29 грудня 2023 року №7 - до 31 грудня 2028 року (а.с.34, 40).
До митних декларацій дійсно доповнення від 29 грудня 2023 року №7 не було долучено (було подане позивачем разом із заявами в порядку частини восьмої статті 55 МК України). Але про такі недоліки і не було зазначено у повідомленнях декларанту (а.с.169, 180, 195), а вказано лише у тексті спірних рішень.
Не заслуговують на увагу зауваження митниці про ненадання декларантом документа, що підтверджує відповідність товару міжнародному сертифікату якості, та документів, які підтверджують виробника товару та торговому марку. Цілком логічно, що такі документи не містять вартісних даних та з цього приводу слушними є доводи позивача про те, що відомостями, які підтверджують виробника та торгову марку, є маркування товару, яке було нанесено виробником, який є і продавцем. Необхідність надання виробником (продавцем) паперових сертифікатів на товар відсутня, адже документи, які підтверджують якість і відповідність товару міжнародним нормам та стандартам доступні на сайті останнього, про що вказав позивач (https://www.porcelaingres.com/Downloads/?filter=certifications).
Поряд з тим не може на звернути на себе увагу і той факт, що відповідач для коригування митної вартості цих трьох партій товару використав МД №UA209230/2024/073932U5 від 12 серпня 2024 року (а.с.192), товар за якою також поставлявся за тим самим договором та документи того ж виду були подані декларантом для митного оформлення за основним методом, яке завершено митним органом без будь-яких зауважень (щодо уповноважених осіб на підписання договору, щодо печатки товариства, щодо строку дії договору, стосовно документів, які підтверджують відповідність товару міжнародному сертифікату якості та документів, які підтверджують виробника товару та торговому марку). Так само та обставина, що позивач не надав складені окремим документом «замовлення» на товар не завадило митному органу погодитися із обраним декларантом методом (основним) у наведеному прикладі. Це свідчить про те, що так звані «розбіжності» у документах у цілях визначення митної вартості оцінюваного товару за МД №24UA209230082284U3, №24UA209230088600U1 та №24UA209230102210U1 відсутні, а дії відповідача є суперечливими (за однакових умов вчиняє по-різному).
Як вбачається з інвойсів від 03 вересня 2024 року №24100714, від 18 вересня 2024 року №24100748 та від 29 жовтня 2024 року №24100870, сторонами узгоджено умови поставки товару - EXW- Фетшау (Німеччина).
Умовами поставки EXW («Ex Works» - Франко-завод) означають, що продавець виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Покупець несе всі витрати та ризики, пов'язані з перевезенням товару від приміщення продавця до кінцевого пункту призначення (завантаження товару на свій транспортний засіб, перевезення до країни призначення).
За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
З метою підтвердження понесених витрат на транспортування до митного оформлення щодо кожної партії поставки товару долучались документи.
Так витрати на транспортування першої партії товару підтверджено заявкою-договором на перевезення від 02 вересня 2024 року №02/09/24 (а.с.47), рахунком від 03 вересня 2024 року №429 на оплату транспортних послуг (а.с.48), платіжними інструкціями від 11 жовтня 2024 року №975 (а.с.59) та від 04 жовтня 2024 року №963 (а.с.60), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09 вересня 2024 року №429 (а.с.61). У цьому випадку перевезення за маршрутом Фетшау (Німеччина) - Луцьк (Україна) здійснювалося ТзОВ «Кантер Транс»; вартість перевезення до митного поста Краківець становить 35000,00 грн (які і були включені до митної вартості товару), а від кордону України до міста Луцьк - 30000,00 грн.
З приводу висновку відповідача про непропорційність розміру транспортних витрат поза межами та на території України, то суд зазначає, що перевізник самостійно визначає розмір транспортних витрат по всьому маршруту, формуючи ціну з огляду на різні ціноутворюючі фактори (вартість пального, відрядні витрати, технічний стан доріг, витрачений час у дорозі, одночасне перевезення іншого вантажу і т.п.). Замовник (позивач) оплачує послуги перевізнику, якщо попередньо погодиться на ціну послуг, запропоновану останнім. При цьому митний орган не уповноважений у рішенні про коригування митної вартості товарів перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та вартість такого перевезення товару до пункту призначення, оскільки такі складові загальної вартості перевезення товару самостійно визначаються сторонами договору перевезення. Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України, не є предметом державного цінового регулювання. Посилання відповідача на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05 лютого 2001 року №65, з наведених вище причин не може зумовлювати невизнання митної вартості за офіційними документами сторін господарської операції, доки їх не буде спростовано належними доказами. Методичні рекомендації (які не зареєстровані в Міністерстві юстиції), не мають сили нормативно-правового акта, а митний орган повинен доводити обґрунтованість своїх рішень про коригування митної вартості на підставі положень МК України та належних доказів, а не методичних документів, які не мають статусу закону, що регулює митні правовідносини. Будь-які припущення відповідача не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару.
ТзОВ «Дім Кераміки ТД» для підтвердження понесення витрат на транспортування другої партії товару відповідачу було надано заявку-договір на перевезення від 16 вересня 2024 року №16/09/24 (а.с.75), рахунок від 19 вересня 2024 року №190924/10 на оплату транспортних послуг (а.с.76), акт наданих послуг від 25 вересня 2024 року №270/1 (а.с.89), платіжну інструкцію від 12 листопада 2024 року №1073 (а.с.90) та лист ФОП ОСОБА_1 від 11 листопада 2024 року щодо організації перевезень (а.с.88).
Із цих матеріалів справи встановлено, що відповідно до заявки-договору на перевезення від 16 вересня 2024 року №16/09/24 ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався здійснити перевезення товару за маршрутом Фетшау (Німеччина) - Луцьк (Україна). Згідно з рахунком на оплату від 19 вересня 2024 року №190924/10 (а.с.76) вартість транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Фетшау - митний пост Краківець становить 40000,00 грн (були включені до митної вартості товару), а за маршрутом митний пост Краківець - Луцьк - 25000,00 грн, сплата яких підтверджується платіжною інструкцією від 12 листопада 2024 року №1073 (а.с.90). У наданому митному органу листі від 11 листопада 2024 року ФОП ОСОБА_1 повідомив, що перевезення вантажу на підставі заявки від 16 вересня 2024 року №16/09/2024 здійснювалося автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 перевізником - СГПП «Несвіч», який до перевезення вантажу був залучений на підставі укладеного із ФОП ОСОБА_1 договору. Із змісту цього листа також слідує, що завантаження вантажу на транспортний засіб на складі відправника здійснювалося працівниками перевізника на безоплатній основі, страхування вантажу не здійснювалося.
Як видно з матеріалів справи, ТзОВ «Дім Кераміки ТД» для підтвердження витрат на транспортування третьої партії товару надало Львівській митниці такі документи: заявку - договір на перевезення від 22 жовтня 2024 року №22/10/24 (а.с.104), рахунок від 29 жовтня 2024 року №45 на оплату транспортних послуг (а.с.105), платіжні інструкції від 04 грудня 2024 року №1131 (а.с.118) та від 17 грудня 2024 року №1158 (а.с.119), акт надання послуг від 01 листопада 2024 року №60 (а.с.120).
Так заявкою-договором на перевезення від 22 жовтня 2024 року №22/10/24, підписаною ТзОВ «Дім Кераміки ТД» та ФОП ОСОБА_2 , узгоджено перевезення вантажу за маршрутом Фетшау (Німеччина) - Луцьк (Україна); вартість перевезення - 65000,00 грн. Відповідно до рахунка на оплату від 29 жовтня 2024 року №45 та акта надання послуг від 01 листопада 2024 року №60 вартість транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Фетшау - митний пост Рава-Руська становить 45000,00 грн (були включені до митної вартості товару), а за маршрутом митний пост Рава Руська - Луцьк - 20000,00 грн. Оплата транспортно-експедиційних послуг проведена позивачем платіжними інструкціями від 04 грудня 2024 року №1131 та від 17 грудня 2024 року №1158. У листі від 18 листопада 2024 року ФОП ОСОБА_2 підтвердив, що перевезення вантажу на підставі договору-заявки від 22 жовтня 2024 року №22/10/24 здійснювалося автомобілем НОМЕР_3 / НОМЕР_4 перевізника СГПП «Несвіч» згідно з укладеним договором, завантаження вантажу на транспортний засіб на складі відправника здійснювалося водієм перевізника на безоплатно.
Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Суд не заперечує, що митний орган має повноваження упевнюватися в достовірності документів, поданих до митного оформлення товару, однак наголошує, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленнях декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
За обставин цієї справ нема переконання, що відповідач встановив такі розбіжності, які дійсно впливають на правильність визначення митної вартості декларантом, ознаки підробки у поданих документах; митним органом не доведено відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Документом, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару є договір, специфікація, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), платіжні документи (в залежності від змісту та умов договору). Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином вони можуть підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару (що є виробником) документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.
Немотивованою є вимога відповідача про надання позивачем каталогів, специфікацій, прайс-листів виробника товару, оскільки ненадання цих документа не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Також суд зазначає, що відсутність договірних відносин позивача із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Теж саме стосується вимоги про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).
Не є підставними, на думку суду, й доводи митного органу щодо недоліків у заповненні митної декларації країни відправлення (не містить числових значень, будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару). Митна декларація країни відправлення (експорту) - це документ, оформлений у країні, звідки товар вивозиться. Вона підтверджує факт експорту товару та містить інформацію про його вартість, кількість, характеристики, а також відомості про відправника та отримувача. Згідно з пунктом 7 частини другої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення може бути подана декларантом до митного органу. Однак митна декларація може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення. Поряд з тим оформлення декларації країни відправлення є обов'язком продавця товару. Пунктом 5.1 контракту зовнішньоекономічного контракту було обумовлено, що продавець компанією Porcelaingres GmbH має відправити копію експортної декларації. Позивач не має відношення до оформлення експортної декларації, тому недоліки в її оформленні не можуть його позбавляти права здійснювати митне оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом за наявності документів щодо ціни товару та інших витрат, які підлягають врахуванню відповідно до правил МК України.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
У спірних рішеннях обґрунтовано не доведено неможливість визнання митної вартості трьох партій товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом.
Пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дату митних декларацій (МД №UA209230/2024/073932 від 12 серпня 2024 року), на підставі якої було здійснено коригування митної вартості товару (а.с.192), без порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом згідно зі статтею 59 МК України у першому випадку, та відповідно до статті 64 цього Кодексу - у другому та третьому випадках, хоч усі три партії оцінюваного товару імпортовані за одним контрактом. Відповідач не обґрунтував застосування за таких обставин різних методів коригування митної вартості, що додатково вказує на невмотивованість прийнятих ним рішень. Позивач правильно зауважив, що характеристики товару за використаною МД №UA209230/2024/073932 від 12 серпня 2024 року та за МД №24UA209230082284U3, №24UA209230088600U1, №24UA209230102210U1 різняться: хоч у всіх випадках імпортовано керамічну плитку, проте така відрізнялася за розміром, товщиною, найменуванням і дизайном, що вочевидь відрізняє її і за ціною.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 у справі №300/784/24).
Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 06 вересня 2024 року №UA209000/2024/100454/2, від 24 вересня 2024 року №UA209000/2024/100487/2, від 31 жовтня 2024 року №UA209000/2024/100546/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому такі рішення з огляду на наведені у них мотиви прийняття на час їх прийняття підлягають скасуванню як протиправні.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).
Оскільки картки відмови в митному оформленні (випуску) товару від 06 вересня 2024 року №UA209230/2024/002871, від 24 вересня 2024 року №UA209230/2024/003044 та від 31 жовтня 2024 року №UA209230/2024/003535 винесені з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв'язку із прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів від 06 вересня 2024 року №UA209000/2024/100454/2, від 24 вересня 2024 року №UA209000/2024/100487/2, від 31 жовтня 2024 року №UA209000/2024/100546/2, які судом визнано протиправними і скасовано, тому вказані картка відмови також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9689,60 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 11000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2023 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «АФК» (далі - Адвокатське об'єднання) та ТзОВ «Дім Кераміки ТД» (а.с.130), додаткову угоду від 20 лютого 2025 року до договору (а.с.132), вартість послуг адвокатського об'єднання у справі про оскарження рішень Львівської митниці про коригування митної вартості від 06 вересня 2024 року №UA209000/2024/100454/2, від 24 вересня 2024 року №UA209000/2024/100487/2, від 31 жовтня 2024 року №UA209000/2024/100546/2 (а.с.131), акта прийому-передачі наданих послуг від 03 березня 2025 року (а.с.153).
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 03 березня 2025 року Адвокатським об'єднанням надано такі послуги: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта; проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позицій щодо обрання форм та способів захисту інтересів клієнта; підготовка на Львівську митницю заяв в порядку частини восьмої статті 55 МК України; сканування документів, які долучаються до позовної заяви; підготовка позовної заяви для її подання до суду в електронному вигляді (15 год) - 11000,00 грн.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову (а.с.158-159).
Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг (складення позовної заяви, відповіді на відзив), виходячи із принципів обґрунтованості їх розміру, зважаючи на зазначення в детальному описі наданих послуг окремих дій, які не є видами правової допомоги (сканування документів, подання позовної заяви до суду в електронному вигляді), заперечення відповідача щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Звертаючись до суду через підсистему «Електронний суд», позивач, застосовуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, сплатив судовий збір у сумі 9689,60 грн (за три вимоги немайнового характеру та майнового характеру на суму 143298,07 грн), що підтверджується платіжною інструкцією від 04 березня 2025 року №1350 (а.с.28), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.140).
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 14689,60 грн (9689,60 грн - витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, та 5000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 18А, ідентифікаційний код юридичної особи 37786217) до Львівської митниці (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Тадеуша Костюшка, будинок 1, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці від 06 вересня 2024 року №UA209000/2024/100454/2, від 24 вересня 2024 року №UA209000/2024/100487/2, від 31 жовтня 2024 року №UA209000/2024/100546/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 вересня 2024 року №UA209230/2024/002871, від 24 вересня 2024 року №UA209230/2024/003044 та від 31 жовтня 2024 року №UA209230/2024/003535.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у сумі 14689,60 грн (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк