Житомирський апеляційний суд
Справа №289/59/25 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
16 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №289/59/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мельник О.В. в м. Радомишль Житомирської області,
У січні 2025 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 березня 2016 року у справі №289/377/16-ц, з 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на аліменти у розмірі 16,5% частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги мотивувала тим, що 27.10.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, який рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25.09.2019, справа №289/1158/19 розірваний. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 березня 2016 року, справа №289/377/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі до суду позовної заяви і до повноліття дитини, тобто з 09.03.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що 08.06.2022 ОСОБА_1 повторно уклав шлюб із ОСОБА_6 , від шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що 22.07.2024 Корольовським районним судом м. Житомира у справі №296/6051/24 винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того стверджує, що в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа №296/10373/24 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання, починаючи з 08.11.2024 і до досягнення їх спільною малолітньою дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зазначає, що ОСОБА_1 потребує витрат на своє лікування, оскільки після отримання 28.07.2024 під час участі у бойових діях контузії, потребує періодичного обстеження та лікування. Стверджує, що матеріальне становище ОСОБА_1 значно погіршилося, у зв'язку з чим він не може сплачувати аліменти у розмірі визначеному рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 березня 2016 року. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою зміну сімейного стану ОСОБА_1 , його матеріального становища, погіршення стану його здоров'я. Зокрема: 1. укладення 08 червня 2022 року шлюбу із ОСОБА_9 ; 2. народження у вищевказаному шлюбі дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3. стягнення з позивача за судовим наказом, виданим 22 липня 2024 року Корольовським районним судом м. Житомира у справі №296/6051/24, на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання ОСОБА_7 в розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття; 4. стягнення за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07.02.2025 у справі №296/10373/24, з позивача на користь ОСОБА_8 аліментів на її утримання в розмірі 1/8 доходів (заробітку) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 08 листопада 2024 року та до досягнення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 5. наявність заборгованості по виконавчому провадженню №75261921 від 11.06.2024 в розмірі 30 970 грн.; 6. наявність заборгованості по виконавчому провадженню №50832090 в розмірі 21 112,23 грн., яка у зв'язку із тим, що 50% доходів позивача стягуються на погашення аліментів, як за рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 березня 2016 року у справі №289/377/16-ц, так і за судовим наказом, виданим 22 липня 2024 року Корольовським районним судом м. Житомира у справі №296/6051/24, та в силу необхідності слати аліментів ОСОБА_8 на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07.02.2025 у справі №296/10373/24; 7. погіршення стану здоров'я позивача після отриманої 28.07.2024 травми у вигляді цефалогічного синдрому, яка була отримана внаслідок обстрілу противником позиції поблизу населеного пункту Миколаївка, Донецької області, та пов'язана із захистом Батьківщини; 8. відсутність у позивача будь-якого нерухового та рухомого майна (транспортних засобів).
Вказує, що в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено та не спростовано факти, викладені у відповіді на відзив. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що утримання дитини є спільним обов'язком батьків, відповідно, відповідачка також має виконувати свій обов'язок із забезпечення потреб дитини в такому ж розмірі, що і позивач. Зауважує, що навіть в разі зміни частки аліментів (з 1/4 до 16,5%), що підлягатиме стягненню на користь відповідачки на утримання дитини, встановлений чинним сімейним законодавством мінімальний гарантований рівень (розмір щомісячного стягнення), який дорівнює 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, залишатиметься незмінним. Зазначає, що 07.03.2025 до Корольовського районного суду м. Житомира було подано позовну заяву про зменшення розміру аліментів за судовим наказом, виданим 22 липня 2024 року Корольовським районним судом м. Житомира у справі №296/6051/24, з 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на аліменти у розмірі 16,5% частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 50% прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, тобто з ідентичною позовною вимогою, яка заявлена у вищевказаній справі. На даний час рішення у справі №296/2470/25 Корольовським районним судом м. Житомира не прийнято та справу призначено до судового розгляду на 09.09.2025. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
16 червня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу з врахуванням всіх обставин справи, які вказані позивачем в позовній заяві на момент розгляду справи. Вказує, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт не доводить інших обставин, які вже досліджувались в суді першої інстанції. Вказані обставини і докази не вказують на погіршення матеріального стану позивача. Стверджує, що апелянт цілком може утримувати двох дітей від першого та другого шлюбу, оскільки матеріальне становище не погіршилось, і в позивача відсутні докази, які б вказували про те, що після стягнення аліментів на двох дітей йому не вистачає коштів на проживання і відсоток після стягнення є значно меншим ніж прожитковий мінімум відповідного віку. Зазначає, що наявність у позивача будь-яких боргових зобов'язань (сплата штрафів) не повинно впливати на права та інтереси дітей. Вказує, що позивач не надав до суду першої інстанції та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів погіршення його майнового стану, зокрема, останнім не надано доказів щодо зміни розміру його доходів в бік погіршення. Також просить стягнути 4800 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 березня 2016 року, справа №289/377/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі до суду позовної заяви і до повноліття дитини, тобто з 09.03.2016 по 03.02.2031.
ОСОБА_1 з 08.06.2022 перебуває в шлюбі з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.06.2022.
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10 травня 2023 року.
22 липня 2024 року Корольовським районним судом м. Житомира у справі №296/6051/24 винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі однієї чверті з всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановою головного державного виконавця Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Ластовецькою О.А. від 11.12.2024 у виконавчому провадженні ВП №76538823 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з метою виконання судового наказу №296/6051/24 від 13.08.2024.
Також, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2025 року, справа №296/10373/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини доходів (заробітку) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 08 листопада 2024 року та до досягнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно відповіді Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області слідує, що на примусовому виконанні перебувають виконавчі провадження: АСВП №75261921 відкритого 11.06.2024 з примусового виконання постанови Корольовського районного суду м. Житомира №296/9253/22 виданої 06.03.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 40 800 грн штрафу. Заборгованість складає 30 970,92 грн., з них виконавчий збір на суму 2815,56 грн.; АСВП №50832090 відкритого 18.04.2016 з примусового виконання виконавчого листа Радомишльського районного суду Житомирської області №2/289/377/16 виданого 12.04.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі до суду позовної заяви і до повноліття дитини, тобто з 09.03.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.10.2024 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 34 839,57 грн.
Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати №452/ф від 31.01.2025 із заробітної плати ОСОБА_1 за постановою від 30.10.2024 ВП №50832090 у січні 2025 року здійснено відрахування у розмірі 5 550,98 грн та у грудні 2024 року у розмірі 7 387,50 грн., а всього на суму 12 944,48 грн.
Також, відповідно до звіту при здійсненні відрахувань та виплати №1186 від 06.03.2025 із заробітної плати ОСОБА_1 за постановою від 11.12.2024 ВП №76538823 у січні 2025 року здійснено відрахування у розмірі 5 494,34 грн та 5004,44 грн., а всього на суму 10 498,78 грн.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 №571С/337 від 10.08.2024 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 з 17.04.2024 по теперішній час.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення, виданої ВЧ НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді водія - слюсара, і його грошове забезпечення з червня 2024 року по жовтень 2024 року складало 181 731,03 грн. Зазначена довідка містить відомості про складові грошового забезпечення, а саме: грошове забезпечення, додаткова винагорода на період воєнного стану та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 про обставини травми №11/651 від 16.02.2025 встановлено, що 10.08.2024 ОСОБА_1 одержав цефалгічний синдром. Травма отримана внаслідок мінометного обстрілу противником позиції поблизу пункту Миколаївка, Донецької області.
Відповідно до виписок з медичної карти стаціонарного хворого, підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період з 30 серпня 2024 року по 01 жовтня 2024 року.
Згідно витягу з реєстру нерухомості відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 відсутні.
Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях від 07 травня 2025 року №31/35/14-5496-2025, на виконання ухвали Радомишльського районного суду Житомирської області від 28.04.2025, надано інформацію про те, що відповідно до критеріїв пошуку, зазначених в ухвалі суду, та за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 07.05.2025 інформація про зареєстровані транспортні засоби за ОСОБА_1 відсутня.
До апеляційної скарги представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 долучено судову повістку про розгляд цивільної справи №296/2470/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про зменшення розміру аліментів, розгляд якої призначено на 09.09.2025 о 11:00 год.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, зокрема останнім не надано суду доказів щодо зміни розміру його доходів в бік погіршення, збільшення витрат на лікування, після ухвалення рішення від 25.03.2016, від 07.02.2025 та видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини від 22.07.2024. При цьому у своєму позові ОСОБА_1 , заявляючи позовну вимогу про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання сина ОСОБА_13 , не звертається із аналогічною позовною вимогою відносно іншої дитини - доньки ОСОБА_14 . Задоволення позову ОСОБА_1 призведе до того, що його діти опиняться у нерівному матеріальному становищі, а відтак до несправедливого вирішення справи, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Надані позивачем виписки з медичної карти стаціонарного хворого підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період з 30 серпня 2024 року по 01 жовтня 2024 року. Однак, надані документи не є належними доказами на підтвердження саме погіршення його майнового стану та їх зміст не доводить підстав позову про зменшення розміру аліментів, оскільки не доводять витрат на лікування, яке проводиться за рахунок державних коштів та не свідчать про втрату працездатності. Жодних підтверджуючих документів, зокрема фіскальних чеків чи квитанцій про придбання медичних препаратів, позивачем до суду не надано.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки судовим наказом від 22 липня 2024 року (справа №296/6051/24) з нього стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів на утримання ще однієї дитини - ОСОБА_14 на користь ОСОБА_8 та в провадженні Корольовського районного суду перебуває справа №296/10373/24 за позовом ОСОБА_8 до його про стягнення аліментів на її утримання, починаючи з 08.11.2024 і до досягнення малолітньою донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 березня 2016 року у справі №289/377/16-ц розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні доньку та дружину, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_4 - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та суперечитиме його інтересам.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а наявність малолітньої доньки та дружини, на користь яких за рішеннями судів стягуються аліменти на їх утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц (провадження №61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21).
Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавчо визначена необхідність утримувати обох дітей, на яких з позивача стягуються аліменти обумовлює перегляд їх розміру щодо обох утриманців позивача, адже протилежні висновки поставили б дітей у нерівне становище - одна дитина отримуватиме більший розмір аліментів на утримання, ніж інша.
Зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання сина позивача ОСОБА_5 за умови, що розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 був незмінним на час пред'явлення позову та на час оскаржуваного рішення, може призвести до дисбалансу інтересів дітей, оскільки діти позивача опиняться у нерівному матеріальному становищі. При цьому, суд не може допустити зменшення розміру стягуваних аліментів на користь однієї дитини в порівнянні з іншою.
Більш того діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 у справі №691/926/20.
Наведені доводи в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявлену у відзиві на апеляційну скаргу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, правова (правнича) допомога ОСОБА_11 в суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Кучерявою Т.А. на підставі договору про надання правової допомоги №11 від 01.03.2025.
Відповідно до п. 5.1 договору сторони обумовили, що за надання правничої допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі відповідно до прейскуранту цін та/або попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та витрат на правничу допомогу, викладених у додатку №1 до договору в строк до 10 числа кожного місяця, який є наступним після підписання сторонами акту передачі/прийняття наданих послуг за попередній місяць, в якому була надана адвокатом правнича допомога.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді апеляційної інстанції надано: ордер серії АІ №1921206 від 15.06.2025, акт передачі/прийняття наданих послуг №1 від 15.06.2025, договір про надання правової допомоги №11 від 01.03.2025, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9977/10.
Також, до відзиву додано докази надсилання ОСОБА_1 та його представнику Денисенко В.М. відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до акту передачі/прийняття наданих послуг №1 за договором №11 про надання правової допомоги від 01.03.2025 слідує, що правова допомога надана на загальну суму 4800 грн., з яких - ознайомлення із матеріалами апеляційної скарги, правовий аналіз апеляційної скарги - 1000 грн.; опрацювання законодавства України та судової практики з питань спору про зменшення розміру сплати аліментів, отримання довідки про стан заборгованості - 800 грн.; підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги - 3000 грн.
Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 4800 грн підтверджений належними та допустимими доказами.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є зменшення розміру аліментів. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті передачі/прийняття наданих послуг №1 від 15.06.2025, а також засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_11 з ОСОБА_1 2000 грн судових витрат на правничу (правову) допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 2000 грн витрат на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді