Справа № 758/4214/25
3/758/2496/25
05 червня 2025 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Петров Д.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 201 Подільського районного суду міста Києва адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
02.03.2025 о 18:30 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем марки «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві по просп. Європейського Союзу, 47 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився чим порушив п. 2.5 ПДР- відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку на огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ОСОБА_1 учинив адміністративне правопорушення, передбачене п. 2.5. ПДР, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, за що передбачене відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До даних висновків суд дійшов з наступних підстав.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, просив суд розстрочити сплату штрафу строком на 10 місяців.
Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 260598 від 02.03.2025, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем марки «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві по просп. Європейського Союзу, 47 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився чим порушив п. 2.5 ПДР- відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку на огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.5 ПДР України.
Саме тому суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
При накладенні стягнення суд ураховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП України, пом'якшують відповідальність правопорушника, суд визнає повне визнання своєї вини.
Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі викладеного, з урахуванням особи, майнового стану та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, тобто в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати штрафу строком на 10 місяців, суд дійшов до наступних висновків.
Ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті цього Кодексу та зазначений у постанові про стягнення штрафу.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Про відстрочення виконання постанови мова йде також і в ст. 301 КУпАП, відповідно до якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Зі змісту вказаних норми слідує, що підставою вирішення судом питання про відстрочку виконання рішення (постанови) є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 (справа № 2-54/08) при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Згідно зі ст. 304 КУпАП, питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Звертаючись до суду з вищевказаним клопотанням, ОСОБА_1 , просить розстрочити виконання постанови про накладення адміністративного стягнення в частині сплати штрафу в розмірі 17 000 грн, оскільки знаходиться у скрутному матеріальному становищі.
Таким чином, суд враховує, що скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, хоча і несе особливу суспільну небезпеку, однак заявник навів суду переконливі обставини, що ускладнюють виконання ним рішення, а також, що звернення постанови до примусового виконання та стягнення з нього подвійного розміру штрафу позбавить ОСОБА_1 , який перебуває в скрутному матеріальному становищі будь-яких засобів до існування.
Вказане свідчить, що у строк, передбачений ст. 307 КУпАП, він не має об'єктивної можливості сплатити адміністративний штраф у розмірі 17 000 грн одним платежем, тому з метою забезпечення виконання судового рішення, вважаю за можливе задовольнити клопотання та розстрочити йому виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 05.06.2025 на 10 (десять) місяців зі сплатою штрафу щомісячно частинами по 1 700 грн.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. 9, 24, 27, 33, 40-1, 130, 221, 245, 251, 252, 256, 265-1, 268, 276, 277, 283, 284, 285, 289 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: IBAN UА 698999980313040149000026001, код класифікації доходів бюджету: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 05.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення № 758/4214/25, а саме: сплату адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., строком на 10 (десять) місяців, шляхом сплати суми штрафу частинами по 1 700 (одна тисяча сімсот) грн, щомісячно починаючи з дня набрання постановою законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Подільс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN) UA468999980313151206000026008; код класифікації доходів бюджету: 22030101 (суд. збір), найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (державна судова адміністрація України, 050).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити , що у разі несплати чергового платежу штрафу, призначеного постановою суду, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу направить постанову для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд міста Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ