печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14903/25-ц
16 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвій Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Кошелюк Д.О.
за участю:
заявника - ОСОБА_1
представника заявника - ОСОБА_2
свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни, Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві про встановлення факту родинних відносин та зміни прізвища, -
У березні 2025 року заявник звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є родичами, а саме троюрідними братом та сестрою. Однак документи, що підтверджують родинні відносини, не збереглися та поновити їх не передбачається можливим.
Так, 23 травня 2024 року, позивачем було отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_7 Серія НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина - на квартиру АДРЕСА_1 .
27.06.2024 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Кузьменко І.П. із заявою про прийняття спадщини, а 19 лютого 2025 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Однак, заявник отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину, йому необхідно надати нотаріусу документи, що підтверджують родинні стосунки з померлою ОСОБА_7 або звернутись до суду з відповідною заявою про встановлення факту родинних відносин.
Відтак, ОСОБА_1 як спадкоємець за законом має право на спадщину, але не може реалізувати свої права, оскільки не може довести родинні стосунки з ОСОБА_7 в інший спосіб ніж звернення до суду з цією заявою.
Таким чином, позивач просить суд:
- встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) є троюрідним братом ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- встановити факт зміни прізвища батька Заявника, з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
07.04.2025 ухвалою суду було відкрито провадження по даній заяві.
В судовому засіданні заявник підтримав подану заяву та просив її задовольнити.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити. Окрім цього, представник зазначив, що заявник піклувався про сестру, спілкувався з нею та всі витрати на похорон поніс саме він.
Окрім цього, в судовому засіданні були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_6 підтвердила родинний зв'язок між заявником та ОСОБА_7 та зазначила, що остання приходиться троюрідною сестрою заявнику.
Свідок ОСОБА_5 повідомила суд, що їй відомо, що ОСОБА_7 є сестрою заявника та те, що останні перебували в гарних відносинах.
Свідок ОСОБА_4 повідомила суд, що заявник приходиться останній рідним братом, а ОСОБА_7 троюрідною сестрою. Щодо наявності інших родичів у померлої свідку невідомо.
Також, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила обставини щодо того, що вона подала заяву до нотаріуса про відмову у прийнятті спадщини.
Відтак, даний свідок в судовому засіданні підтвердила родинний зв'язок між заявником та померлою ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила суд, що знає померлу більше 50 років.
Померла розповідала її про те, що у неї з заявником гарні відносини та те, що він їй приходиться братом.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що з посилань заявника він - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є родичами, а саме троюрідними братом та сестрою. Однак документи, що підтверджують наші родинні відносини, не збереглися та поновити їх не передбачається можливим.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла.
23 травня 2024 року заявником було отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_7 Серія НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина - на квартиру АДРЕСА_1 .
27.06.2024 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Кузьменко І.П. із заявою про прийняття спадщини, а 19 лютого 2025 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
19 лютого 2025 року заявник отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину, йому необхідно надати нотаріусу документи, що підтверджують родинні стосунки з померлою ОСОБА_7 або звернутись до суду з відповідною заявою про встановлення факту родинних відносин.
Окрім цього, заявник вказує, що ОСОБА_4 , яка приходиться рідною сестрою ОСОБА_1 , відмовилась від прийняття спадщини за законом на користь Заявника, що підтверджується заявою останньої у матеріалів спадкової справи.
Заявник вказує, що інші спадкоємці за законом, крім ОСОБА_1 , відсутні. Заповіт не складався.
Відтак, ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, має право на спадщину, але не може реалізувати свої права, оскільки не може довести родинні стосунки з ОСОБА_7 .
Так, з доводів заявника встановлено, що ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Російська Федерація, Татарстан, селище Кукмор, проживала, за адресою АДРЕСА_2 .
У відповідності до свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 17 листопада 1941 року, її батько ОСОБА_10 , мати ОСОБА_11 .
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5, народився на ст.Дебальцево (зараз м. Дебальцеве, Донецька область знаходиться під окупацією з лютого 2015 року), а тому документи про народження (свідоцтво, довідка тощо) не зберіглися.
У відповідності до свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 04 жовтня 1982 року ОСОБА_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Києві.
У відповідності до Переліку архівних установ, які залишились на тимчасово окупованій території Донецької області станом на 01.01.2015 та на 01.01.2025 перебуває Архівний відділ Дебальцівської міської ради, а тому отримати будь які документи, враховуючи введений воєнний стан в країні стосовно народження ОСОБА_10 не передбачається можливим.
Батьком ОСОБА_10 був: ОСОБА_12 , дата народження невідома, народився у м. Ізюм (станом на зараз Харківська область) який помер ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), та був похований на Байковому кладовищі.
Таким чином, стороною заявника з метою пошуку документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко І.П. було надіслано запити до Державного архіву Харківської області та Байкового кладовища, однак вони залишились без відповіді.
Так, заявник - ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: УССР, м. Київ, зареєстрований та проживає, за адресою АДРЕСА_3 у відповідності до свідоцтва про народження Серія - НОМЕР_5 від 05.11.2024 року його батько ОСОБА_13 , мати ОСОБА_14 .
ОСОБА_13 , народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце народження: УССР, нині м. Слов'янськ, Донецька область, до цього відносилось до Ізюмського повіту Харківської губернії. Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_6 від 02.03.1954 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10, уклав шлюб 10 січня 1933 року з ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11.
У відповідності до свідоцтва про народження № НОМЕР_7 від 22 травня 1982 року, його батько ОСОБА_16 , мати ОСОБА_17 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ).
В свою чергу ОСОБА_12 є рідним братом ОСОБА_17 , дівоче прізвище " ОСОБА_7 ".
Також, заявник вказує, що, у зв'язку з тим, що на території Російської імперії, а з часом і на території Радянського Союзу, особисті дані родичів заявника у документах оформлялися російською мовою та змінювалися доповідними повноважними органами на співзвучні російські, прізвище батька заявника було змінене з « ОСОБА_18 » на « ОСОБА_18 », з невідомих заявнику причин. Заявник допускає, що зміна прізвища на «зросійщене» зроблена під впливом соціально-політичних, правових і культурних чинників для забезпечення збереження його життя під час війни та в повоєнні роки.
Свідоцтво про народження батька ( ОСОБА_13 ) № НОМЕР_7 від 22 травня 1982 року, підтверджує вищезазначене, однак документи, що підтверджують зміну прізвища батька у родинних документах не збереглися, актовий запис про народження батька відсутній, але єдиним документом, що підтверджує вищезазначене, є свідоцтво про одруження НОМЕР_6 від 02.03.1954 року у відповідності до якого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10, уклав шлюб 10 січня 1933 року з ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11.
З метою пошуку документів, заявник звернувся до Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві, щодо актових записів про народження батька ОСОБА_13 і батька троюрідної сестри ОСОБА_10 , проте листом від 15.03.2025 року №158/33.6-80 було повідомлено, що в ході перевірки актових записів про народження родичів в Реєстрі не виявлено.
Таким чином, заявник звернувся до суду з метою встановлення факту родинних відносин та факту зміни прізвища батька заявника, з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З врахуванням зазначених обставин, суд прийшов до наступного висновку.
Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За умовами п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до частини 5, та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, у зв'язку з необхідністю оформлення документів на прийняття спадщини.
На підтвердження родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_7 , останній підтверджує наступними документами, а саме: копіями свідоцтва про народження, копіями свідоцтва про смерть, копіями свідоцтва про одруження, нотаріально засвідченими заявами свідків, сімейними фотографіями з домашнього архіву, особистими медичними документами ОСОБА_7 , особистим блокнотом/ телефонною книгою ОСОБА_7 , автобіографією, схематичним зображенням родинного дерева.
Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15 квітня 2020 року справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.
Як встановлено судом, на час розгляду даної цивільної справи, інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не містить.
Окрім цього, на підтвердження родинних стосунків з померлою, заявником до заяви також було додано фотографії.
Також, свідки, які були допитані в судовому засіданні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили факт родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_7 .
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.
У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв'язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу "балансу вірогідностей" підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.
В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Поняття «родинність» розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.
Оскільки виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, заявник вірно звернувся в суд із заявою про встановлення цих фактів, розгляд яких здійснюється за правилами окремого провадження.
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Згідно частинами 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилався заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку про доведеність родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_7 .
Також, частиною 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно зі ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Також предметом розгляду заяви є встановлення факту зміни прізвища батька ОСОБА_1 , з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.
У даному випадку, виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаних документів дає змогу заявнику реалізувати свої права на отримання пенсії з дотриманням вимог чинного законодавства.
Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.
Аналізуючи наявні в справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт зміни прізвища батька заявника, з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі зазначеного заявником.
Відтак, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Статтею 129 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (суд ураховує також роз'яснення Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання).
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України, при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни, Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві про встановлення факту родинних відносин та зміни прізвища, - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) є троюрідним братом ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
Встановити факт зміни прізвища батька ОСОБА_1 , з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявник: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Зацікавлені особи:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни, тел. НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_5 .
Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві, адреса: 01015, м.Київ, вул.Цитадельна, 7/10, ЄДРПОУ 26125012.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та проголошено 16.06.2025.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА