печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17842/24-ц
"27" травня 2025 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В., перевіривши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварц», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдман Інвест», ОСОБА_2 , про визнання припиненими трудових відносин, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварц» (далі - відповідач, ТОВ «Шварц»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдман Інвест» (далі - третя особа-1, ТОВ «Голдман Інвест»), ОСОБА_2 (далі - третя особа-2, ОСОБА_2 ), про визнання припиненими трудових відносин.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 року головуючим суддею визначено суддю Підпалого В.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 року головуючим суддею визначено суддю Григоренко І.В. та 27.05.2025 року матеріали справи передано для розгляду по суті.
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.
В обґрунтування позовний вимог позивач зазначає, що рішенням учасників № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварц» від 17.08.2021 року постановлено призначити позивача на посаду директора відповідного Товариства. Трудовий договір, або контракт між сторонами не укладався. Відповідно до п. 7.23. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварц», виконавчим органом Товариства є Директор. 09.02.2024 року позивачем прийнято рішення про припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварц» в якості його директора. Однак, у зв'язку з тим, що заява позивача про звільнення не розглянута, Загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварц» не проведено, позивач звернулась до суду з даним позовом та просить визнати трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шварц» та ОСОБА_1 припиненими.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частина 3 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 03 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зобов'язує суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п'яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 року у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У випадках коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору, саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 року у справі № 127/27466/20 та відповідно зазначила, що «враховуючи, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.».
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
Таким чином, взаємовідносини які виникли між позивачем та відповідачем, є корпоративними, а отже і вирішення питання про визнання трудових відносин припиненими є похідними від корпоративних взаємовідносин щодо управління товариством.
Отже, з урахуванням викладеного, дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 186, 260, 354 ЦПК України, 20 ГПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шварц», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдман Інвест», ОСОБА_2 , про визнання припиненими трудових відносин.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 27.05.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко