Справа № 755/17459/21
про залишення позовної заяви без розгляду
"10" червня 2025 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Коваленко І.В.,
при секретарі: Грищенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, -
20 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки.
29.11.2021 року ухвалою Дніпровського районного суду в м. Києва відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
10 грудня 2021 року представник відповідачки - адвокат Семашко Д.М. подав до суду відзив на позовну заяву позивача, в якому не визнав пред'явлені позовні вимоги, повідомив суду, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.10.2021 року по справі №755/15147/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки в розмірі 3000 грн. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 02.09.2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Судом, при здійсненні огляду Єдиного державного реєстру судових рішень, було виявлено рішення, ухвалене 11 жовтня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва, під головуванням судді Галагана В.І., у цивільній справі №755/15147/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 02 вересня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
17 листопада 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Розглядати справу ухвалено у письмовому провадженні.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.01.2022 у вказаній цивільній справі було зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №755/15147/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, що перебувала в провадженні Київського апеляційного суду.
Згідно супровідного листа 27 січня 2022 року, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 (вх. №3839) від 21 січня 2022 року на ухвалу суду від 17 січня 2022 року, цивільну справу № 755/17459/21 (провадження 2/755/1718/22) було направлено до Київського апеляційного суду.
Станом на 31 березня 2025 року справа №755/17459/21 у провадження судді Коваленко І.В. не повернулась.
Шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень виявлено, що Постановою Київського апеляційного суду від 01.03.2023 ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.01.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Згідно супровідного листа 31.03.2025 року з відділу архівних справ Дніпровського районного суду міста Києва витребувано матеріали цивільної справи №755/17459/21.
02.04.2025 року суддею отримано вказані матеріали цивільної справи №755/17459/21.
У судові засідання, що призначались судом на 23.04.2025, 20.05.2025, 10.06.2025 року позивач ОСОБА_1 , повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з положенням ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як убачається з матеріалів справи, позивач систематично не з'являвся у призначені судові засідання, при цьому останній належним чином повідомлявся про призначені судові засідання. Будь-яких заяв щодо неможливості прибуття у судові засідання останній не подавав, заяв про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 у його відсутність до суду також не подавав.
Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України визначено основні вимоги до позовної заяви. Так, п. 2 ч. 3 зазначеної статі визначено, що позовна заява повинна містити, крім іншого, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Як встановлено судом із матеріалів справи, у судові засідання, що призначалися судом на 23.04.2025 на 15:00 год., 20.05.2025 на 16:30 год., 10.06.2025 на 15:00 год. позивач не з'явився, при цьому про день та час судового розгляду позивач був належним чином повідомлений.
Через неявку сторін у судове засідання, призначене судом на 23.04.2025 на 15:00 год., було відкладено до 20.05.2025 на 16:30 год., про що сторін, зокрема, позивача ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення SMS-повістки на номер телефону, вказаний у позовній заяві, однак позивач у судове засідання 23.04.2025 на 15:00 год. не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Через неявку сторін судове засідання, призначене судом на 20.05.2025 на 16:30 год., було відкладено 10.06.2025 на 15:00 год.
У судові засідання, призначені судом на 23.04.2025, 20.05.2025, 10.06.2025 позивач повторно не з'явився, при цьому про день та час судового розгляду сторона позивача була належним чином повідомлена, про що свідчать довідки про доставку SMS-повідомлень.
Повідомлення учасників у справі за допомогою SMS повідомлень суд вважає належним, з урахуванням наступного.
Так, задля здійснення правосуддя у розумні строки, з урахуванням норм цивільного законодавства, що встановлюють строки для розгляду справ, судом можуть застосовуються альтернативні засоби для повідомлення учасників у справі, зокрема за допомогою SMS повідомлень.
Надсилання повідомлення/судової повістки рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про рух справи у якій вона є стороною. В той же час, повідомлення учасника про рух справи може здійснюється альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами. Такі дії, хоч і не передбачені процесуальним законом, але мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи. Отже, правова мета досягається, але в інший спосіб, який не передбачений законом.
Можливість інформування учасників справи про судове провадження альтернативними засобами комунікації (тобто не рекомендованим листом і не на офіційну електронну адресу) прямо перебачено законом. Зокрема, відповідно до статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Такі правові висновки викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.11.2022 у справі №560/5541/20.
Суд погоджується з даними висновками та вважає, суд повинен сприяти розгляду справ у розумні строки та не затягувати їх розгляд, відповідно застосовувати альтернативні способи повідомлення учасників у справі, які ними повідомлені суду у заявах по суті справи, а останні повинні цікавитися рухом справи.
З викладеного вище вбачається, що суд не позбавлений можливості використовувати засоби зв'язку, вказані у позовній заяви, інших заявах, які подані до суду із зазначенням таких засобів комунікації, для альтернативного повідомлення учасника у справі та комунікації з ним. При цьому, суд також враховує, що попередньо надіслані судом процесуальні документи, судові повістки, на альтернативні засоби зв'язку такі як електронна пошта, смс повідомлення, були отримані позивачем та заперечень остання щодо такого засобу комунікації не висловлював.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача, та наявність перешкод для розгляду справи за його відсутності при наявності заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення ним про причини нявки. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю та пропорційністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, а суд, в межах встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, визначає порядок здійснення провадження у справі.
Частина 2 та 5 ст. 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Частина 1 ст. 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, в їх системному зв'язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи те, що між сторонами існує спір, суд вважає, що розгляд справи по суті без позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу.
Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, норми чинного законодавства України, та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки викладене свідчить про втрату позивачем заінтересованості у цій справі та дає суду підстави для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки проведення судового розгляду справи без участі позивача буду суперечити наданим ЦПК України правам позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: