Справа №:755/8201/25
Провадження №: 1-кс/755/1685/25
"09" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СУ ГУ Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, установив :
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
ОСОБА_3 звернувся з даною скаргою, в порядку ст. 303 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання від нього повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, поданого в строки визначені ст. 214 КПК України.
Зокрема, у скарзі вказується, що 07 травня 2025 року о 14:09 год. заявником на електронну адресу: gu_ark@ssu.gov.ua Головного управління Служби Безпеки України в Автономній Республіці Крим за власним кваліфікаційним електронним підписом, через електронну пошту gmail.com, було направлено вказане повідомлення (з додатками) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 111-1 КК України, раніше судимим за ч.1 ст. 111 КК України (Державна зрада) громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІРЗ НОМЕР_1, (звільненим з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим постановою Верховної Ради України від 19.04.2016 № 1160-VIII за порушення присяги судді), який, 20.01.2025 року, добровільно займаючи посаду судді в незаконному судовому органі т.зв. Верховному суді Республіки Крим, створеному державою-окупантом РФ на тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, знаходячись в будівлі за адресою: АР Крим, м. Симферополь вул. Павленко, 2, одноособово розглянув незаконну кримінальну справу № 1-3/2025 (1-54/2024) за незаконним обвинуваченням військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 за ст. 275 Кримінального кодексу РФ, та прийняв рішення, шляхом винесення незаконного вироку від імені держави окупанта, яким протиправно визнав вказаного громадянина України винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 275 КК РФ (за участь у складі Збройних Сил України) і заочно призначив йому покарання у вигляді 18 років позбавлення волі з послідуючим обмеженням волі на 1 рік 10 місяців, а також штрафом 3 млн. рублів, спричинивши останньому тяжкі наслідки.
ІІ. Позиції сторін
У скарзі ОСОБА_3 прохав розглядати її без його участі.
Представник СУ ГУ Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим - слідчий ОСОБА_5 в заяві від 07 червня 2025 року вказав, що вбачає слушним відмовити у задоволенні скарги, оскільки вироком Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року у кримінальному провадженні №42016000000003329 (справа №758/3412/21, провадження №1-кп/758/345/23) громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Разом з тим, ст. 111-1 КК України «Колабораційна діяльність» набула чинності з 15.03.2022 (Закон України від 03.03.2022 № 2108-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність»).
Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи викладене, вбачаються відсутніми на даний час підстави для внесення відомостей до ЄРДР щодо громадянина України ОСОБА_4 та початку досудового розслідування, згідно вимог ст. 214 КПК України.
Тому, слідчий суддя беручи до уваги положення ст. 22, 26 КПК в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті.
ІІІ. Стислий виклад з'ясованих обставин
Суб'єктом оскарження було отримано від особи, яка подала скаргу заяву/повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від дати вказаної у п. І ухвали.
Розглянувши заяву слідчий не вставив підстав для внесення за нею даних у реєстр з мотивів відображених у п. ІІ ухвали.
Згідно вироку Подільського районного суду міста Києва у цитованій у п. ІІ ухвали справі відносно ОСОБА_4 останній достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, будучи громадянином України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу РФ, усвідомлюючи, що так званий «Верховний суд Республіки Крим», відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах РФ, перебуваючи в м. Сімферополі, упродовж березня - грудня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади РФ на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента РФ від 19.12.2014 №786 був призначений на посаду судді незаконно утвореного «Верховного суду Республіки Крим», чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст.9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі РФ нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - РФ.
Він же, згідно вироку, продовжуючи свою злочинну діяльність, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства РФ, перебуваючи в приміщенні так званого «Верховного суду Республіки Крим» по вул. Павленко, буд. 2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах РФ, керуючись нормами законодавства РФ 19.02.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив вирок у справі №1-2/2015, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - РФ.
Допомога іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - РФ, призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Згідно даних роздруківок із сайтів певних квазі інституцій РФ в Криму за 2025 рік слідує, що «Верховный суд Республики Крым вынес заочный приговор по уголовному делу в отношении 56-летнего жителя города ОСОБА_6 . Он признан виновным по ст. 275 УК РФ (государственная измена).
Судом установлено, что Хоменко в 2014 году получил гражданство Российской Федерации. В период с октября 2020 года по фехраль 2021 года, находясь на территории Украины, он стал сотрудничать со службой безопасности Украины. По заданию украинских кураторов Хоменко передал собранные ранее сведения о сотрудниках правоохранительных органов России, проходивших службу на территории Крыма.
С ноября 2022 года по июнь 2024 года Хоменко, занимая должности военнослужащего и командира отдельной горно-штурмовой бригады, дислоцирующейся в городе Коломыя Ивано-Франковской области, принимал участие в боевых действиях против ВС РФ.
Подсудимый скрылся от органов расследования, в настоящее время он объявлен в розыск
Суд с учетом мнения государственного обвинителя заочно приговорил Хоменко к 18 годам лишения свободы с отбыванием наказания в исправительной колонии строгого режима с последующим ограничением свободы сроком на 1 год и 10 месяцев, а также штрафом в размере 3 млн рублей».
IV. Правове регулювання питання
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 214. Початок досудового розслідування
1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення […], зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування […].
5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: […] 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, […]; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність
Стаття 303. […] бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
1. […] : 1) бездіяльність […], яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, […], - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, […]
Стаття 307. Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на […] бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування
2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги […] може бути про: […] 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
V. Оцінка слідчого судді
Після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий, прокурор, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР (див. постанову Верховного суду від 30 вересня 2021 року в справі № 556/450/18).
Водночас, положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні, серед іншого, може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно, у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року у справі № 818/15/18, з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
З урахуванням того, що, як зауважив Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 373/18/23, законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України, а тому системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Нормами кримінального процесуального законодавства передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше.
Разом з цим, дійсною є і необхідність попередньої оцінки слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Позаяк, у випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки певного кримінального правопорушення, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення, і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зокрема, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин (див. постанову ВС від 16 травня 2019 року у справі № 761/20985/18).
Таким чином, Суд, виходячи з вказаного, констатує, що закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Тому, забезпечуючи попередню оцінку вказаного характеру слідчий суддя вбачає слушним відповісти на наступні питанні:
(і) щодо наявності або ж відсутності підстав для внесення до ЄРДР відомостей заяви про вчинене кримінальне правопорушення за зверненням автора даної скарги
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
В цій ситуації під час оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчим суддею здійснено попередню оцінку (аналізу) змісту заяви/повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації про кримінальне правопорушення установив, що наведені у зверненні обставини (1) свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення; (2) в силу його характеру можливо встановити попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення зазначив конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони можливого кримінального правопорушення наведеного у заяві/повідомленні;
(іі) щодо дотримання суб'єктом оскарження вимог ст. 214 КПК
Нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється обов'язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення унесення за нею відомостей до ЄРДР у разі їх відповідності критеріям наведеної статті указаного Кодексу в т.ч. п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК.
У цьому випадку встановлено, що суб'єкт оскарження відомості за зверненням заявника, попри їх відповідність указаним критеріям, до ЄРДР не вніс протягом строку визначеного ст. 214 КПК, хоча згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, саме прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Тобто, строки визначені ст. 214 КПК України, суб'єктом оскарження не дотримані.
Покликання на вирок у відношенні ОСОБА_4 не враховують у собі того, що він стосуєтсьч двох подій, а саме:
- упродовж березня - грудня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади РФ на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента РФ від 19.12.2014 №786 був призначений на посаду судді незаконно утвореного «Верховного суду Республіки Крим», чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст.9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі РФ нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - РФ;
- перебуваючи в приміщенні так званого «Верховного суду Республіки Крим» по вул. Павленко, буд. 2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах РФ, керуючись нормами законодавства РФ 19.02.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив вирок у справі №1-2/2015, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - РФ.
В повідомленні ОСОБА_3 йдеться про події 2025 року, а саме:20.01.2025, добровільно займаючи посаду судді в незаконному судовому органі т.зв. Верховному суді Республіки Крим, знаходячись в будівлі за адресою: АР Крим, м. Симферополь вул. Павленко, буд. 2, одноособово розглянув незаконну кримінальну справу № 1-3/2025 (1-54/2024) за незаконним обвинуваченням військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 за ст. 275 Кримінального кодексу РФ, та прийняв рішення, шляхом винесення незаконного вироку від імені держави окупанта, яким протиправно визнав вказаного громадянина України винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 275 КК РФ (за участь у складі Збройних Сил України) і заочно призначив йому покарання у вигляді 18 років позбавлення волі з послідуючим обмеженням волі на 1 рік 10 місяців, а також штрафом 3 млн. рублів, спричинивши останньому тяжкі наслідки.
При цьому, дійсно, як вказує слідчий, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Водночас, як вказує ВС у постанові від 19 березня 2021 року в справі №300/195/20, цією конституційною нормою встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше.
Тому, зважаючи на те, що: подія 2025 року є окремим злочинним актом, не охопленим вироком щодо подій 2014-2015 років; має місце новий об'єкт посягання (громадянин України, військовослужбовець ЗСУ); минуло значний час, що може вплинути на мотиви й суб'єктивну сторону діяння, можна дійти висновку, що розслідування має бути відкритим з метою: встановлення об'єктивних обставин; вивчення мотивів; оцінки ступеня участі та характеру діяння.
І лише після проведення повноцінного розслідування має бути надано правову оцінку можливості застосування положень ст. 61 Конституції України в частині недопущення подвійного притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення - у випадку, якщо буде встановлено, що описані дії становлять єдине діяння, що випливає з єдиного злочинного умислу, реалізованого з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та зміцнення влади держави-окупанта на території Автономної Республіки Крим. Такий умисел уже був охарактеризований у вироку від 20.12.2023, яким встановлено, що громадянин України порушуючи присягу судді, діяв у спосіб, що суперечив вимогам статті 65 Конституції України, яка покладає на кожного громадянина обов'язок захищати незалежність і територіальну цілісність держави. Будучи суддею Апеляційного суду АР Крим, призначеним на посаду безстроково згідно з постановою Верховної Ради України №236-VI від 20.03.2008, маючи належну юридичну освіту, професійний досвід і розуміння правових реалій, він свідомо вступив у змову з окупаційною адміністрацією, діючи на підтримку підривної діяльності проти України. У межах цієї діяльності прагнув зробити власний внесок у створення та функціонування системи незаконних судових органів Російської Федерації на території АР Крим, усвідомлюючи протиправність відправлення правосуддя за законами іноземної держави.
Тим самим, на думку слідчого судді, висновок щодо наявності ознак подвійного притягнення до відповідальності відповідно до ст. 61 Конституції України, з урахуванням істотного часового проміжку між подіями, викладеними у вироку, та новими обставинами, наведеними у заяві, не може вважатися обґрунтованим без попереднього офіційного розслідування, вивчення доказів та їх оцінки у порядку, передбаченому ст. 94 КПК України.
Слід також враховувати, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не тягне жодних негативних наслідків ні для заявника, ні для особи, стосовно якої викладені обставини у заяві, оскільки офіційне розслідування лише перевіряє достовірність викладених фактів та може як підтвердити, так і спростувати доводи звернення. Водночас відмова у внесенні відомостей до ЄРДР є остаточним і безповоротним припиненням історії звернення заявника, що грубо порушує його право ефективний засіб юридичного захисту, гарантований Конституцією України та практикою ЄСПЛ.
Тим самим є дійсним факт бездіяльності визначеної п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України;
VІ. Висновок
За таких умов, з урахуванням наведеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів, на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язкувважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню шляхом зобов'язання суб'єкта оскарженнявчинити дії передбачені ст. 214 КПК України.
При цьому, з огляду на фактичні обставини, які, на думку слідчого, не дають підстав для внесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя наголошує, що вважає доцільним розпочати досудове розслідування, оскільки йдеться про окремий факт, окрему подію та окрему потерпілу особу. Оцінку щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення слід давати лише після повного аналізу доказів, мотивів і обставин, а не виключати можливість притягнення особи до відповідальності лише на підставі того, що раніше її вже було засуджено за інше правопорушення.
Держава зобов'язана забезпечити ефективне реагування на повідомлення про кримінальне правопорушення. Офіційне звернення, що містить дані, які хоча б імовірно вказують на вчинення кримінального правопорушення, є достатньою підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР. У такому випадку вимога перевірки зазначених обставин є не правом, а прямим обов'язком органів досудового розслідування.
Жоден попередній вирок не створює правового імунітету для нових злочинів. Якщо особа в подальшому вчиняє нові дії, які містять ознаки кримінального правопорушення, вони мають бути предметом окремого офіційного розслідування. Відмова у його проведенні - це не просто процесуальне рішення, а порушення фундаментальних принципів правової держави.
Тому, керуючись статтями 214, 303-307, 369-372, 376, 534 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив :
скаргу - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену особу (слідчого) СУ ГУ Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим вчинити дію передбачену ст. 214 КПК України (після подання заяви/повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування) за повідомленням ОСОБА_3 від 07 травня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення (щодо можливого вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 8 ст. 111-1 КК України) в строки визначені ст. 214 вказаного Кодексу та з урахуванням положень ст. 28 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України, оскільки Верховний Суд в постанові від 05 листопада 2020 року в справі № 757/2094/20-к вказав, що зі змісту рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18) вбачається, що воно ухвалене з метою забезпечення конституційного права на судовий захист особи, яка звертається до уповноважених державних органів із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а тому виходячи з аналізу положень цього рішення апеляційному оскарженню підлягає саме ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення особи про кримінальне правопорушення, а не ухвала слідчого судді про задоволення такої скарги.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 09:00 год. 16 червня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_7