Справа № 755/21576/24
"05" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Лазоришин А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації, Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
10.12.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якому просить: позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для його подальшого влаштування; стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від всіх видів їх заробітку (доходу) з кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття на користь особи або установи, в якій перебуватиме дитина.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що на обліку служби у справах дітей та сім'ї перебуває малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка опинились у складених життєвих обставинах. Батьками дитини є відповідачі, які зареєстрували шлюб 20.03.2018 року та розірвали шлюб 14.07.2020 року. Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 133 СК України (запис подружжя батьками дитини). Відповідно до інформації служби у справах дітей та сім'ї, здійснити обстеження за місцем проживання батьків дитини не виявилось можливим, оскільки вхідні двері ніхто не відчинив, на запрошення батьки не з'явились. Від Київської міської дитячої клінічної лікарні №2 до служби надійшло повідомлення про те, що 10.04.2024 відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, влаштовано малолітнього ОСОБА_3 .. Дитина після проходження медичного обстеження 19.04.2024 року влаштована до ІНФОРМАЦІЯ_2 дітей та сімей, де перебуває на даний час. Відповідно до інформації дитячого закладу малолітнього ОСОБА_3 за час перебування у закладі ніхто не відвідував. Спеціалістами служби із матір'ю проводилась профілактична робота під час якої їй було роз'яснено обов'язки батьків щодо утримання, виховання та навчання малолітньої дитини та попереджено про відповідальність у разі невиконання належним чином батьківських обов'язків. Матір дитини під час спілкування зі спеціалістами служби пояснила, що не працює, не має можливості виховувати та утримувати дитину, за час перебування дитини у дитячому закладі сина не відвідувала, з батьком дитини не спілкується, де він проживає їй не відомо. Службою було здійснене обстеження житлово-побутових умов проживання матері дитини та в становлено, що в квартирі відсутнє світло, квартира потребує ремонту, умови проживання незадовільні. За інформацією служби у справах дітей батько дитини за своїм місцем реєстрації не проживає, місце його перебування не відоме. Позивачем з'ясовано, що матір дитини зверталась до фахівців соціальної служби, написала заяву на отримання соціальних послуг, але подала не весь пакет документів. Фахівцями із соціальної роботи за домовленістю з матір'ю дитини відвідано родину та залишено запрошення, але потрапити до помешкання неможливо, оскільки вдома нікого не було. Соціальну послугу - соціальний супровід матері дитини, як особи, яка опинилась у складних життєвих обставинах завершено за невиконання нею умов договору. Відповідачі свідомо самоусунулись від виконання батьківських обов'язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не готують його до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування дитині, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до його внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ним освіти, не створюють належних умов для проживання та розвитку дитини, не цікавляться його здоров'ям та нехтують його потребами. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в їх сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов'язками. Батьки дитини належним чином були запрошені на засідання комісії з питань захисту прав дитини, однак на засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, будь-яких підтверджень щодо участі у вихованні та утриманні дитини не надали. Питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав розглянуто комісією та надано висновок про доцільність позбавлення їх батьківських прав у зв'язку із тим, що вони ухиляються від виховання та утримання дитини. Враховуючи факт ухиляння відповідачами від виконання батьківських обов'язків, з метою захисту прав та законних інтересів дитини і визначення їх правового статусу, відповідачів слід позбавити батьківських прав.
Ухвалою суду від 20.12.2024 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до підготовчого засідання.
Протокольною ухвалою суду від 12.02.2025 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі відзивів на позовну заяву не подавали.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачі в судове засідання не з'явилась, направлені на адресу відповідачів судові повістки про виклик до суду повернулась без вручення адресатам.
Із матеріалів справи убачається, що сторона позивача не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.
За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
До початку проведення судового засідання представник позивача та представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.
Представник третьої особи Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з'явився.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які зареєстрували шлюб 20.03.2018 року та розірвали його 14.07.2020 року (а.с. 18-23).
Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини (ст. 133 СК України).
Частиною 2 ст. 122 СК України визначено, що дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Згідно Акту №26 від 01.02.2024 року обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 : у квартирі присутнє опалення, газ, гаряча та холодна вода, світло відсутнє у зв'язку з несправністю лічильника на протязі 2-х діб. У квартирі частково присутні меблі та побутова техніка, санітарно-гігієнічні умови незадовільні. Мати з дитиною проживають в окремій кімнаті, у дитини в наявності окреме місце для відпочинку, вживання їжі, у дитини є іграшки, сезонний одяг на всі пори року, у дитини є харчування, в тому числі фрукти. Джерела прибутку сім'ї - фінансова допомога рідних. Створено часкові умови для проживання дитини. Необхідно провести косметичний ремонт та прибирання в кімнаті і місцях загального користування, поліпшити санітарно-гігієнічні умови. На момент обстеження загроз життю та здоров'ю дитини не виявлено (а.с. 13).
Відповідно до Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 10.04.2024 року, 10.04.2024 року о 21 год. 00 хв. була виявлена дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в АДРЕСА_2 без догляду дорослих (а.с. 15).
Згідно повідомлення від 11.04.2024 року про дитину позбавлену батьківського піклування, в КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №2» з 10.04.2024 року перебуває дитина, позбавлена батьківського піклування - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Акту СЮП ВП Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві від 10.04.2024 року (а.с. 14).
За змістом доповідної заступника начальника відділу захисту прав дітей на адресу начальника Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації: 11.04.2024 року до служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло повідомлення «Київської міської дитячої клінічної лікарні №2» від 11.04.2024 року щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого за Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 10.04.2024 року доставлено до лікарні де він перебуває по теперішній час. Мати дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У бесіді зі спеціалістом Служби мати пояснила, що в квартирі не створено умови для проживання дитини, на даний час мати не має можливості виховувати та утримувати дитину. Службою направлено лист до Центру соціальних служб Дніпровського району для здійснення оцінки потреб родини, надання соціальних послуг, здійснення соціального супроводу родини. Працівниками поліції відносно матері складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП та скеровано до суду. Службою підготовлене та направлене клопотання щодо влаштування малолітнього ОСОБА_3 до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей ССД виконавчого органу КМР (КМДА), з метою вирішення подальшої долі дитини. Враховуючи зазначені факти, доцільним є поставлення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах з метою захисту його прав та інтересів (а.с. 12).
Згідно наказу Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №4 від 11.04.2024 року, поставлено на облік дитину, яка перебуває у складених життєвих обставинах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
За Актом про факт передачі дитини від 19.04.2024 року, КНП «КМДКЛ №2» передало до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого влаштування до відділення термінового влаштування дітей КМЦСПСД (а.с. 16).
Відповідно до повідомлення КНП «ЦПМСД №1 Дніпровського району м. Києва» від 25.04.2024 року, згідно з МІС Хелсі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не має укладеної діючої декларації з лікарями КНП «ЦПМСД №1». Починаючи з квітня 2021 року декларації про медичне обслуговування укладались та розривались з лікарем-педіатром Москіною В.І . З 23.04.2024 року декларація про медичне обслуговування остаточно була розірвана та станом на 25.04.2024 року не переукладалась. За інформацією, отриманою від лікаря-педіатра Москвіної В.І. , за період з лютого по квітень 2024 року звернень до КНП «ЦПМСД №1» не було (а.с. 30).
За змістом повідомлення Служби у справах дітей Іванківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 30.04.2024 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але за даною адресою не проживає, місце проживання/перебування невідоме. Через те, що ОСОБА_2 та його родичі не проживають за місцем реєстрації здійснити обстеження житлово-побутових умов неможливо (а.с. 28).
Згідно відповіді Дніпровського ЦСС м. Києва від 20.05.2024 року, ОСОБА_1 зверталась до фахівця із соціальної роботи, написала заяву на отримання соціальних послуг, але додала не весь пакет документів. Фахівцями із соціальної роботи тричі за домовленістю з гр. ОСОБА_1 відвідано родину за адресою: АДРЕСА_1 , залишено запрошення, але потрапити до помешкання неможливо, оскільки вдома нікого не було (а.с. 31).
За змістом листа Дніпровського ЦСС м. Києва від 19.08.2024 року, з 31.05.2024 року по 19.08.2024 року надавалась соціальна послуга соціальний супровід сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, сім'ї гр. ОСОБА_1 . Протягом супроводу гр. ОСОБА_1 не виконала умови договору та ухилялася від виконання плану соціального супроводу. Фахівцем із соціальної роботи здійснювалися візити в родину, але вдома нікого не було, на телефонні дзвінки гр. ОСОБА_1 не відповідає. Соціальну послугу соціальний супровід сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, сім'ї гр. ОСОБА_1 завершено за невиконання умов договору (а.с. 32).
Убачається, що батьки дитини були запрошені на засідання комісії з питань захисту прав дитини щодо позбавлення їх батьківських прав щодо ОСОБА_3 , 2020 р.н. Мати дитини особисто отримала відповідне запрошення під розписку 16.10.2024 року, а батькові аналогічне запрошення було направлене засобами поштового зв'язку (а.с. 9-10).
16.10.2024 року Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації під розписку повідомила та попередила матір дитини про відповідальність по утриманню, вихованню та навчанню малолітньої дитини, передбачену Конституцією України, СК України, Законом України «Про освіту», КУпАП та КК України (а.с. 24).
Відповідно до письмових пояснень відповідачки ОСОБА_1 від 16.10.2024 року, вона офіційно не працює, має тимчасовий підробіток фасувальницею, востаннє бачила свого сина 11.05.2024 року, за час перебування дитини в лікарні та закладі жодного разу його не відвідувала. На даний час, як він почуває себе і як виглядає невідомо. На даний час за місцем реєстрації не проживає, а проживає у своєї подруги. З батьком дитини не спілкується, місце його знаходження невідоме. Дитину в центрі не відвідувала у зв'язку із тим, що не змогла пройти медичне обстеження для отримання дозволу на відвідування дитини. незгодна із позбавленням батьківських прав стосовно дитини (а.с. 25).
За змістом листа Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.10.2024 року та додатків до нього, спеціалістами Служби було здійснено виїзд за останніми відомими фактичними адресами місць проживання батьків дитини, однак двері ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спеціалістами було залишено запрошення та контактний номер телефону, але до Служби ніхто так і не з'явився (а.с. 26-27).
За змістом ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.11.2024 року: До комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло подання служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про надання висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що на обліку Служби перебуває малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Дитина не має реєстрації за місцем проживання. Батьки дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у липні 2020 року. Батько дитини притягувався до кримінальної відповідальності. Відповідно до повідомлення Служби у справах дітей Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 30.04.2024 року №19 зазначено, що батько за адресою реєстрації не проживає, місце його перебування не відоме. Службою у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації не вдалось здійснити обстеження за останнім відомим фактичним місцем проживання батьків дитини, оскільки вхідні двері ніхто не відчинив, на запрошення батьки не з'явились. 11.04.2023 року до Служби надійшло повідомлення «Київської міської дитячої клінічної лікарні №2» про те, що до них за актом органу внутрішніх справ України Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 10.03.2024 року влаштовано малолітнього ОСОБА_3 . Дитина після проходження медичного обстеження влаштована до ІНФОРМАЦІЯ_2 дітей та сімей, де перебуває на даний час. Відповідно до повідомлення дитячого закладу малолітнього ОСОБА_3 за час перебування у закладі ніхто не відвідував. Мати дитини під час спілкування зі спеціалістом служби пояснила, що на даний час вона не працює, не має можливості виховувати та утримувати дитину, у помешканні умови для проживання дитини не створені. 16.10.2024 року мати дитини повідомила, що сина в Центрі не відвідувала. 19.08.2024 року Центр соціальних служб Дніпровського району м. Києва повідомив, що соціальний супровід ОСОБА_1 , як особи, яка опинилась у складених життєвих обставинах завершено за невиконання нею умов договору. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідомо самоусунулись від виконання батьківських обов'язків, не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, не готують його до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування дитині, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до його внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ним освіти, не створюють належних умов для проживання та розвитку дитини, не цікавляться його здоров'ям та нехтують його потребами. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в їх сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов'язками. Батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей, а за ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, можуть бути позбавлені батьківських прав. Ухилення від виконання батьківських обов'язків - це відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, коли батьки не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із тим, що вони ухилилися від виховання та утримання дитини (а.с. 7-8).
За змістом повідомлення Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.12.2024 року, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у закладі з 19.04.2024 року по теперішній час. За період перебування в установі Марка ніхто не відвідував та не цікавився станом його здоров'я (а.с. 17).
Убачається, що відповідачка ОСОБА_1 тричі притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП згідно постанов Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року у справі №755/6865/22, від 01.12.2023 року у справі №755/16941/23, від 30.05.2023 року у справі №755/4542/23 (а.с. 139-145).
У даній справі суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно їх малолітнього сина, ураховуючи наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина перша статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частиною другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
У даному випадку суд дійшов висновку про наявність свідомого ухилення та винної поведінки батьків у не спілкуванні з дитиною та не прийнятті ними участі у її вихованні, оскільки судом не встановлено відсутності у батьків інформації про місце знаходження дитини, судом не встановлено наявності будь-яких об'єктивних перешкод для батьків у спілкуванні з дитиною та її вихованні, станом на час ухвалення рішення відсутні будь-які данні, які б свідчили про зміну байдужої поведінки батьків щодо їх дитини, непереборні обставини, які не дозволяють батькам реалізовувати свій батьківський обов'язок, відсутні.
У рішенні від 30 червня 2020 року в справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько/мати не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.
Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) зазначив про те, що якщо батько/мати не підтримують стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.
Приймаючи рішення у цій конкретній справі, суд виходить з того, що на перше місце мають ставитись "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Із матеріалів справи чітко вбачається, що батьки самоусунились від виконання своїх батьківських обов'язків і не здійснюють жодних належних заходів для зміни своєї поведінки, з дитиною не спілкуються, будь-якої участі у вихованні та утриманні дитини не приймають.
Врахувавши поведінку відповідачів, відсутність будь-яких фактичних даних про те, що відповідачі намагались відновити спілкування з дитиною та брати участь у її вихованні, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідачів крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення їх батьківських прав, оскільки маючи юридичну і фактичну можливість до вчинення дій, які становлять зміст батьківського обов'язку, свідомо ухиляються від їх виконання. У зв'язку з цим позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини позитивно вплине на долю хлопчика, забезпечить захист його прав та інтересів.
Врахувавши конкретні обставини справи, "якнайкращі інтереси дитини", а також те, що відповідачі не підтримують стосунків з дитиною протягом тривалого часу, не цікавляться її життям, самоусунулись від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини та спілкування з нею, і така поведінка не зазнала змін щодо ставлення до виховання дитини, суд дійшов висновку про застосування до відповідачів крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення їх батьківських прав, оскільки відповідачі свідомо ухиляються від виконання зазначених батьківських обов'язків.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачам створювали перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, тому, враховуючи відсутність будь-якого спілкування відповідачів з дитиною тривалий час, існування реальної можливості виконання батьківських обов'язків, проте їх свідоме невчинення, відсутність зацікавленості у перебуванні дитини в дошкільних та шкільних виховних закладах, станом її здоров'я та вихованням, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав.
У цій справі доведене нехтування відповідачами потребами своєї дитини, порушення прав дитини на належне батьківське виховання та не виконання відповідачами своїх батьківських обов'язків щодо спілкування з дитиною та її виховання. Відповідачами не доведено зміну своєї поведінки щодо дитини, реальне прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростували свідомого нехтування обов'язками батьків щодо власної дитини. Факт заперечення відповідачкою проти позбавлення її батьківських прав з урахуванням її поведінки не свідчить про її дійсний інтерес до дитини та реальне бажання змінити свою поведінку.
Приймаючи рішення у справі, суд ураховує всі перелічені вище встановлені судом обставини справи та вбачає що відповідачі свідомо самоусунулись від виконання батьківських обов'язків зі спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні, своєї поведінки протягом тривалого часу не змінили, хоча мали можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання дитини, однак таких заходів не вжили, що підтверджує їх неспроможність забезпечити необхідні умови для повноцінного розвитку дитини, тому позбавлення відповідачів батьківських прав є доцільним та спрямоване, перш за все, на захист прав та інтересів дитини.
У матеріалах справи відсутні докази, що відповідачі вживають заходів щодо спілкування з дитиною, цікавляться її станом здоров'я, внутрішнім світом, беруть участь у вихованні дитини. Лише зазначення матері про те, що вона проти позбавлення її батьківських прав, не спростовує свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов'язків. Зміни поведінки відповідачів до власного сина судом не встановлено, свідомого нехтування обов'язками батьків щодо дитини не спростовано, тому наявні підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав і саме таке рішення відповідатиме вимогам Закону України "Про охорону дитинства", Конвенції про права дитини, нормам СК України.
Позбавлення відповідачів батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідачів є пропорційним меті позбавлення їх батьківських прав.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Тобто, відповідачі не позбавлені можливості все ж таки змінити своє ставлення до сина та його виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлені можливості звернутись до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).
Вирішуючи відповідний спір в частині позбавлення батьківських прав суд з урахуванням конкретних обставин цієї справи керувався правовими позиціями Верховного Суду викладеними у його постановах, зокрема у справі №202/7712/18 від 21.07.2021 року, №331/8310/15 від 02.08.2021 року, №203/3505/19 від 26.01.2022 року, №398/4299/17 від 27.01.2021 року та №202/7712/18 від 21.07.2021 року.
Згідно ч. 5 ст. 167 Сімейного кодексу України, якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (ст. 14 Сімейного кодексу України).
Як передбачено у статі 245 Сімейного кодексу України, якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію закладу.
В свою чергу, Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування (ст. 246 Сімейного кодексу України).
Порядок стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, регулюється положеннями ст. 193 Сімейного кодексу України.
Виходячи з положень ч. 2 та ч. 3 ст. 193 Сімейного кодексу України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.
За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Дніпровської районної в мсті Києві державної адміністрації до відповідачів в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини є обґрунтованими, враховуючи ту обставину, що судом прийнято рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав, а заявлений до стягнення їх розмір відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи відкритого рахунку на ім'я малолітньої дитини, суд вважає за необхідне зобов'язати Орган опіки та піклування відкрити особовий рахунок на ім'я малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з подальшим зараховуванням аліментів на особистий рахунок малолітньої дитини.
Тобто, в частині вимог про стягнення аліментів на користь особи або установи в якій буде перебувати дитина суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості стягнення аліментів на невизначену/неконкретизовану особу.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи, що позов подано до суду 10.12.2024 року, саме з цієї дати мають стягуватись аліменти на утримання дитини.
Крім того, роз'яснюю відповідачам, що згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати щодо судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 51 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280, 281, 268, 273, 353, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 7, 14, 19, 141, 142, 150, 153, 155, 157, 164, 166, 167, 180, 181, 182, 183, 191, 1982, 193, 245, 246, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -
Позов Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації, Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносної її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносної його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для його подальшого влаштування.
Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, протягом п'яти днів з дня набрання рішенням законної сили відкрити малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистий рахунок у відділенні Державного Ощадного Банку України для зарахування та обліку аліментних платежів.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в загальній сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в загальній сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 05.06.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, як органу опіки та піклування (м. Київ, бул. Івана Котляревського, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харкіське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237);
Третя особа - Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Київська область, Бучанський район, смт. Ворзель, вул. Кленова, 31, код ЄДРПОУ 44603127).
Суддя -