ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1785/25
провадження № 1-кп/753/1292/25
"16" червня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024100020004649, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого (в силу вимог ст. 89 КК України),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , в умовах вєнного стану 14.11.2024 о 15 год. 47 хв. зайшов до приміщення «Ощадбанку», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 57, де побачив у банкоматі грошові кошти, що належать потерпілій ОСОБА_5 , яка в цей час вважала, що операція по зняттю коштів не пройшла та направилась до кас, після чого у нього раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 , переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з банкомату «ОщадБанк» грошові кошти у сумі 10 000 гривень, які були списані з рахунку та належать потерпілій ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав матеріального збитку потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 10 000 гривень.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Суду показав, що дійсно він 14.11.2024 року зайшов у приміщення «Ощадбанку» щоби перевірити чи не переказав йому син гроші. В цей час він побачив у банкоматі гроші - 10 000 грн., які забрав собі. На них він придбав їжу, роздав борги, відніс до церкви. Щиро вибачався за вчинене, запевняв, що подібне не повториться. Також вказав, що всі гроші повернуто. Просив врахувати, що він потребує лікування ніг.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України поясненнями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників судового провадження щодо визнання фактичних обставин, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України.
Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини справи та характер злочинного діяння відношення обвинуваченого до скоєного, який вину визнав у повному обсязі.
Судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який негативних характеристик не має, має місце реєстрації, на спеціальних обліках не перебуває, не знятих та непогашених судимостей немає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття та відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, є призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції частини статті.
При цьому, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним» («Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року). У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичних обставин справи та характеру злочинного діяння, ролі обвинуваченого у вчиненому, відсутність спричинення шкоди, оскільки всі викрадені гроші повернуто, з огляду на особу винного, наявності по справі двох обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, відношення обвинуваченого до скоєного, який обіцяв в судовому засіданні не допускати в подальшому протиправної поведінки та довести те, що він став на шлях виправлення, з огляду на позицію прокурора, який вважав, що обвинувачений зможе довести своє виправлення без реального відбуття покарання, прохання потерпілої, яка у поданій заяві просила не позбавляти обвинуваченого волі, суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.
На тверде переконання суду, призначення покарання без звільнення від його відбування з випробуванням, вказуватиме, що саме у цій ситуації, воно сприймалося би, як грубо непропорційне, і як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, свідчило би про жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції. Крім того покарання без надання особі змоги довести своє виправлення без реального відбування покарання не відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, та не буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік 2 місяці.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя