ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6332/25
провадження № 2/753/6386/25
13 червня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
18.03.2025 до суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 90 765,32 грн заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - послуг з постачання природного газу, а також інфляційні втрати 44 168,74 грн, 3% річних 10 293,68 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є споживачем природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 , постачання якого за спірний період з вересня 2021 року по квітень 2022 року здійснювало ДП «КиївГазЕнерджи». Відповідач є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачем 16.01.2020 укладено договір про постачання природнього газу побутовим споживачам. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, у той час як неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до наявності у нього перед позивачем заборгованості, яку позивач просить стягнути.
Ухвалою від 24.04.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач повідомлений про наявність справи, отримав особисто копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, які надсилались йому за адресою зареєстрованого місця проживання.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 , постачання якого за спірний період з вересня 2021 року по квітень 2022 року здійснювало ДП «КиївГазЕнерджи» за адресою АДРЕСА_1 , на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 18.05.2017 №674.
Вказане нерухоме майно належить відповідачу на праві власності. 09.01.2020 відповідач подав заяву до ДП «КиївГазЕнерджи» про укладення договору постачання природного газу для побутових потреб, 16.01.2020 підписав заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, із урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 за №1382/27827.
Розділом II Правил постачання передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
На виконання вимог статей 12, 40 Закону України «Про ринок природного газу» Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30 вересня 2015 року затверджено «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам».
Договір постачання природного газу побутовими споживачами укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Постачальники зобов?язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам (https://energy.kyivgaz.ua/ofitsijna-informatsiya/publichnij-dogovir.html).
За ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно положеннь ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з розділом ІХ глави 4 пункту 4 Кодексу газорозподільних систем, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Отже, величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Судом встановлено, що позивачем надавалися послуги з газопостачання відповідачу на підставі ліцензії виданої згідно з постановою НКРЕКП від18.05.2017 №674.
На час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком боргу, згідно якого загальна сума заборгованості складає 90 765,32 грн.
Оцінивши надані позивачем розрахунки суми боргу, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував зазначені суми і вважає за можливе покласти їх в основу рішення суду.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 дійшла висновку, що приписи ст.625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки відповідач має прострочене грошове зобов'язання перед позивачем, суд приходить до висновку, що сума боргу підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України, а саме, інфляційні втрати у розмірі 44 168,74 грн та 3% річних у розмірі - 10 293,68 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 137, 141, 265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» заборгованість з послуг постачання природного газу у розмірі 90 765,32 грн, інфляційні втрати 44 168,74 грн, 3% річних 10 293,68 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн, а всього 148 255,74 грн.
Позивач Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи», код ЄДРПОУ 39835779, місце знаходження 01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-Б, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 13.06.2025.