Справа № 752/8679/25
Провадження №: 2/752/5665/25
Іменем України
16.06.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Замай А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» про повернення надмірно сплачених коштів,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (далі - ДП «КиївГазЕнерджи») про повернення надмірно сплачених коштів.
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок надмірно оплачених побутовим споживачем сум за фактично ненадані ДП «Київгазенерджі» послуги з постачання газу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу ДП «КиївГазЕнерджи» за адресою: АДРЕСА_1 , та до вересня 2022 року перераховувала кошти за послуги з газопостачання на особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Попередження її, як споживача природного газу, про зміну постачальника газу на Нафтогаз України не було, тому рахунки відповідачеві були нею оплачені в повному обсязі з дотриманням вимог типового договору.
Зазначає, що оскільки вона як споживач, мала у доступній та зрозумілій формі отримати інформацію про розірвання договору з одним постачальником та пропозицію укладення цього договору з іншим постачальником, що не відбулось у встановлений законом спосіб, та з'ясувалось, що у неї виникла переплата відповідачу на суму 21 126,21 грн та заборгованість на цю суму переплати перед новим постачальником газу, яку вона як добросовісний побутовий споживач також заплатила.
З метою повернення надмірно сплачених сум позивачем неодноразово подавались відповідні заяви встановленої форми на ім'я відповідача.
Листами від 20 березня 2023 року за №770/19-01, від 20 березня 2025 року №45/19-01, відповідач відмовився повернути кошти з посиланням на те, що це унеможливлено правовідносинами ДП ««КиївГазЕнерджі» та ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдінг» за угодою про договірне списання № 6 від 29 березня 2022 року. Відповідач вказав, що сума боргу буде повернена в майбутньому без зазначення будь-яких зрозумілих строків, посилаючись на норми Закону України «Про заходи, спрямовані на подання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Зазначає, що відповідач не виконав свій обов'язок надати споживачеві остаточний рахунок (рахунок-фактуру) після зміни постачальника або розірвання договору, не повернув надмірно сплачені побутовим споживачем кошти за послуги газопостачання, які були надані вже іншим постачальником газу.
Зазначає, що з дати подання заяви на повернення надмірно сплачених коштів минуло вже більше 2 років.
З посиланням на статтю 625 ЦК України, просить також стягнути 3 % річних у розмірі 1 304,04 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 866,10 грн, загальна сума, яка підлягає стягненню - 26 296,35 грн.
Окрім того, позивачка зазначає, що своїми недобросовісними діями ДП «КиївГазЕнерджи» завдало їй вкрай неприємних незручностей, оскільки у зв'язку з відмовою в поверненні надмірно сплачених сум їй довелось брати гроші в борг, з метою закриття боргових зобов'язань перед ТОВ ГК «Нафтогаз Україна», звертатись за професійною правничою допомогою, порушувати свій повсякденний спосіб життя, а тому має право на отримання моральної компенсації, яку оцінює в 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, просить стягнути з ДП «КиївГазЕнерджі» надмірно сплачені грошові кошти з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 26 296,35 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
19 травня 2025 року ДП «КиївГазЕнерджи» направило до суду відзив на позовну заяву, у якому позов визнав частково та пояснив, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи / газотранспортної системи (далі - оператори ГРМ/ГТС) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496. Дія Правил поширюється, зокрема, на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів).
Розділом III Правил постачання передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500 затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі - Договір).
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензій: АЕ № 299069 від 26 червня 2015 року; ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 18 травня 2017 року № 674; з 01 липня 2015 року по 30 квітня 2022 року здійснювало постачання природного газу.
Натомість, з 01 травня 2022 року відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року №198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» обов'язок постачання природного газу побутовим споживачам покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Зі змісту наведеного наказу випливає, що побутові споживачі з 01 травня 2022 року автоматично включені до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Станом на сьогодні ДП «КиївГазЕнерджи» перебуває у скрутному фінансовому становищі. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України стан розрахунків між ДП «КиївГазЕнерджи» та побутовими споживачами значно погіршився.
На стан розрахунків вплинуло, зокрема, прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою було заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій.
Зазначена постанова обмежувала право на проведення ДП «КиївГазЕнерджи» позовної роботи для стягнення заборгованості та отримання грошових коштів за судовими рішеннями.
Ще однією з підстав, яка суттєво впливає на фінансовий стан відповідача та можливість розрахунків за зобов'язаннями є накладення арешту на рахунки ДП «КиївГазЕнерджи» в межах виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/9745/22 про стягнення з ДП «КГЕ» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 68 510 584, 66 грн основного боргу; 23 085 534,43 грн пені; 25 783 863,94 грн штрафу, 1 550 998,42 грн 3% річних; 5 772 155,11 грн інфляційних втрат, 867 546, 54 грн витрат зі сплати судового збору.
Зазначили, що наведені обставини об'єктивно унеможливлюють на сьогодні повернення коштів позивачу. За наведених обставин, беручи до уваги об'єктивні обставини, що на сьогодні унеможливлюють повернення коштів позивачу, ДП «КиївГазЕнерджи» просить відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.
Що стосується стягнення інфляційних втрат та 3 % річних зазначає, що згідно з матеріалами позову, звернення про повернення коштів відповідач отримав 15 березня 2023 року, а отже, з урахуванням вимог закону - кошти мали бути повернені у термін до 22 березня 2023 року. Відповідач звертає увагу суду, що позивач не надав детального розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, що у поєднанні із неправильно визначеною датою виникнення прострочення з 15 березня 2023 року замість 22 березня 2023 року не дає можливості перевірити коректність та відповідність їх нарахувань, а тому просить частково відмовити у позові в частині стягнення заявлених сум інфляційних втрат та 3 % річних.
Щодо відшкодування моральної шкоди, заявленої позивачем зазначає, що остання не надала жодних належних та допустимих доказів про перенесені душевні страждання та фактичних змін у її житті, а тому такі вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Окрім того, відповідач вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн, оскільки відсутні фактичні докази реальності здійснення таких витрат.
26 травня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. № 3388, у якій зазначила, що відповідач у своєму відзиві фактично визнав наявну заборгованість, яка виникла внаслідок неправомірних дій відповідача, тобто факт отримання грошових коштів та утримання їх для власних потреб, тому право позивача на отримання 3% річних та інфляційних втрат є правомірним, та таким, що відповідає принципу пропорційності та рівності. Також просить відмовити відповідачу у проханні відстрочити виконання рішення суду, оскільки зобов'язання з повернення надмірно сплачених коштів виникло ще 22 березня 2022 року та з того часу минуло два роки.
26 травня 2025 року від позивачки на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог вх. № 33357, в якій у зв'язку з наданим відповідачем відзивом на позовну заяву, з метою полегшення боргових зобов'язань, відповідач вважала за доцільним зменшити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та залишити дану позовну вимогу без розгляду, а також просила зменшити суму стягнення 3% річних до 1 291,88 грн та інфляційних втрат до 3 857,08 грн. Тобто, з урахуванням зменшення позовних вимог, позивач просила стягнути з ДП «КиївГазЕнерджи» суму у розмірі 26 275,17 грн.
26 травня 2025 року до суду від позивача надійшла заява вх. № 33400 про відмову від частини вимог, в якій позивач просила залишити без розгляду позовні вимоги в частині моральної компенсації у розмірі 10 000,00 грн.
28 травня 2025 року до суду надійшла уточнена позовна заява вх. № 33866, у якій позивач просила стягнути з відповідача послуги з постачання природного газу - 21 126,21 грн; 3% річних - 1291,88 грн; інфляційні втрати - 3857,08 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про стягнення з ДП «КиївГазЕнерджи» моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн та закрито провадження у справі у цій частині вимог.
Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу ДП «КиївГазЕнерджі» за адресою: АДРЕСА_1 , на її ім'я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 та присвоєно ЕС-код, власником якого є сама позивач.
ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензій: АЕ № 299069 від 26 червня 2015 року, ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 18 травня 2017 року № 674 з 01 липня 2015 року по 30 квітня 2022 року здійснювало постачання природного газу.
З 01 травня 2022 року відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року №198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» обов'язок постачання природного газу побутовим споживачам покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Зі змісту наведеного наказу випливає, що побутові споживачі з 01 травня 2022 року автоматично включені до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496. Дія Правил поширюється, зокрема, на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів).
Розділом III Правил постачання передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №938, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2015 року №74, а постановою НКРЕКП №2500 від 30 вересня 2015 року затверджено «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам». Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» за №116.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ та/або фактичне споживання природного газу споживачем і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктами 4.1., 4.2. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за природний газ за ціною, що встановлюється ргулятором. Ціна на газ має зазначатися постачальником у платіжних документах (рахунках та/або квитанціях абонентської книжки) про сплату послуг за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до пункту 4.6. договору при розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
07 червня 2019 року в «Газеті по-українськи» за №43 були опубліковані зміни до умов Типового договору, зокрема пункт 4.6 договору доповнено (конкретизовано), а саме: «Остаточний розрахунок за отримані послуги здійснюється до 25 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку не проведення розрахунків до 25 числа місяця наступного за розрахунковим, з 26 числа місяця наступного за розрахунковим умови Договору, в частині проведення розрахунків, вважаються порушеними, у зв'язку з чим постачальник здійснює нарахування пені, згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-УІІІ споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За положеннями статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу: фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.
Відповідно до пункту 2 розділу 3 Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого регулятором (НКРЕКП), які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природній газ у необхідних для нього об'ємах, а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначає договором.
Вказана правова норма кореспондується зі статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу», якою передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до пункту 19 Правил постачання природного газу постачальник зобов'язаний дотримуватись вимог цих Правил, в тому числі в установленому порядку розглядати запити споживачів щодо діяльності, пов'язаної з постачанням природного газу; надати споживачеві остаточний рахунок (рахунок-фактуру) після зміни постачальника або розірвання договору постачання природного газу не пізніше ніж через шість тижнів після такої зміни або розірвання договору. У Правилах постачання природного газу визначено, що в разі переплати ця сума або зараховується, як оплата, на наступний розрахунковий період, або повертається споживачу за його письмовою вимогою протягом п'яти робочих днів.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначає, що її як споживача природного газу, про зміну постачальника газу на ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомлено не було, тому рахунки відповідачеві були нею оплачені в повному обсязі з дотриманням вимог типового договору. Зазначає, що оскільки вона як споживач, мала у доступній та зрозумілій формі отримати інформацію про розірвання договору з одним постачальником (ДП «КиївГазЕнерджи») та пропозицію укладення цього договору з іншим постачальником, що не відбулось у встановлений законом спосіб, та з'ясувалось, що у неї виникла переплата відповідачу на суму 21 126,21 грн та заборгованість на цю суму переплати перед новим постачальником газу, яку вона як добросовісний побутовий споживач також заплатила.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана відповідна заява встановленої форми на ім'я відповідача разом із усіма необхідними документами, яка була ним зареєстрована за № 760/19-3 від 15 березня 2023 року.
Листом від 20 березня 2023 року за № 770/19-01 відповідач відмовився повернути кошти з посиланням на те, що це унеможливлено правовідносинами ДП ««КиївГазЕнерджі» та ТОВ ГК«Нафтогаз Трейдінг» за угодою про договірне списання № 6 від 29 березня 2022 року, а також вказав, що сума боргу буде повернена в майбутньому без зазначення будь-яких зрозумілих строків, посилаючись на норми Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Крім того, листом від 20 березня 2025 року № 45/19-01, у відповідь на адвокатський запит від 12 березня 2025 року №1203, відповідач повідомив, що відповідно до існуючого обліку споживач їхніх послуг постачання природного газу, які надавалися до 30 квітня 2022 року, ОСОБА_1 здійснила їх оплату, внаслідок якої утворилась переплата на суму 21 126,21 грн.
Як вбачається з відзиву відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем, однак пов'язав це з фінансовими труднощами.
Відповідно до приписів статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок надати споживачеві остаточний рахунок (рахунок-фактуру) після зміни постачальника або розірвання договору, не повернув надмірно сплачені побутовим споживачем кошти за послуги газопостачання, які були надані вже іншим постачальником газу з відповідача підлягає стягненню 21 126,21 грн.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку просить стягнути: за надані послуги з постачання природного газу - 21 126,21 грн.; 3 % річних - 1 291,88 грн. та інфляційні втрати - 3 857,08 грн., загальна сума 26 275,17 грн за період з 22 березня 2023 року по 04 квітня 2025 року.
Суд погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 3 857,08 грн та 3% річних у розмірі 1 291,88 грн та звертає увагу на те, що відповідачем даний розрахунок не спростовано, та не доведено належне виконання своїх зобов'язань щодо повернення коштів.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з пункту 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За змістом частиною третьою, четвертою статті 435 ЦПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною п'ятої статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Водночас, суд наголошує, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення (стаття18 ЦПК України). По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідачем було порушено зобов'язання, тобто через його винні дії виник спір.
Водночас, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Суд також зауважує, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб'єктів господарювання.
Крім того, відповідачем не надано належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання на 12 місяців боржником.
Інші доводи, викладені відповідачем у заяві також не свідчать про наявність підстав для її задоволення.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ТОВ «Центр правової допомоги» укладено договір про надання правової допомоги/юридичних послуг № 06032510 від 06 березня 2025 року.
Витрати позивача на правову допомогу становлять 13 000 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №06032510 від 04 квітня 2025 року до Договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №06032510 від 06 березня 2025 року.
Договором про надання правової допомоги/юридичних послуг № 06032510 від 06 березня 2025 року встановлено фіксований розмір оплати за правову допомогу адвоката по цій справі в розмірі 13 000,00 грн, акт від 04 квітня 2025 року не містять деталізації витрат часу.
З акту приймання-передачі наданих послуг №06032510 від 04 квітня 2025 року до Договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №06032510 від 06 березня 2025 року вбачається надання ОСОБА_1 правової допомоги ТОВ «Центр правової допомоги», з якою узгоджено фіксовану суму гонорару адвоката в розмірі 13 000 грн, без деталізації витрат часу.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує, що, відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вказаними вище доказами підтверджено надання ТОВ «Центр правової допомоги» послуг з професійної правничої допомоги позивачці ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 06032510 від 06 березня 2025 року, однак договір містить фіксований розмір оплати за правову допомогу адвоката по цій справі, акт приймання-передачі наданих послуг №06032510 від 04 квітня 2025 року до Договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №06032510 від 06 березня 2025 року не містить деталізації витрат часу.
Разом з цим, суд зауважує на тому, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Тому, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача ДП «КиївГазЕнерджи» на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу 7 500,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ОСОБА_1 були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211,20 грн. які документально підтверджені.
Таким чином, у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 12111,20 грн.
Керуючись статями 526, 549, 611, 625, 642, 714, 1213 ЦК України, статями 10, 12-13, 76-81, 83, 141, 258, 263-268, 276 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» про повернення надмірно сплачених коштів, - задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти у розмірі 21 126 (двадцять одну тисячу сто двадцять шість) грн 21 коп, 3% річних у розмірі 1 291 (одну тисячу двісті дев'яносто одну) грн. 88 коп., та інфляційних втрат у розмірі 3 857 (три тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн 08 коп., всього - 26 275 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят п'ять) грн 17 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
Відмовити Дочірньому підприємству «КиївГазЕнерджи» у відстроченні виконання судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи», код ЄДРПОУ 39835779, адреса: вул. Михайла Бойчука, буд. 4Б, м. Київ, Україна, 01103.
Повне рішення суду виготовлено 16 червня 2025 року.
Суддя І. А. Кириль