09 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/3396/23
Провадження № 22-ц/820/1160/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представника позивачки ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про визнати незаконним та скасувати розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_1 , на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2025 року (суддя Бондар О.О.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що з 01.04.2007 по 28.02.2023 працювала на посаді завідуючої Гораївським сільським клубом. Розпорядженням селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 29.03.2019 №24/02-04 позивачку з 01.04.2019 прийнято на 0,5 ставки на посаду керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» за сумісництвом.
Розпорядженням селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 17.02.2023 №39/07/03-04 позивачку звільнено з 28.02.2023 з посади завідуючої Гораївським сільським клубом за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Вказувала, що з листа відповідача від 19.04.2023 №504 їй стало відомо про існування розпорядження селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 17.02.2023 №40/07/03-04, яким ОСОБА_2 звільнено з 28.02.2023 з посади керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України, хоча такої згоди на звільнення вона не надавала.
Вважала розпорядження селищного голови від 17.02.2023 №40/07/03-04 незаконним, оскільки згоди на звільнення з посади керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» вона не надавала. Розпорядження отримала 20.04.2023, того ж дня отримала і трудову книжку.
А тому, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 17.02.2023 №40/07/03-04 «Про звільнення ОСОБА_2 » з 28 лютого 2023 року з посади керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, та поновити ОСОБА_2 на посаді керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця»;
- стягнути з Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.02.2023 до дня постановлення рішення суду в сумі 18836,58 грн;
- стягнути з Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн та судові витрати.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що з оскаржуваним розпорядженням позивачка ознайомилися лише 20.04.2023, коли отримала письмову відповідь на своє звернення. Того ж дня вона отримала і трудову книжку. До 20.04.2023 позивачка продовжувала виконувати трудові обов'язки керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця», що підтверджується належними доказами.
Вказує, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги наданий відповідачем акт від 01.03.2023 «Про відмову від підпису з ознайомленням розпорядження селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 17.02.2023 № 39/03-04 та № 40/07/03-04, оскільки вважає, що такі докази не існували на момент її звернення до суду з цим позовом, а були підготовлені та одразу подані до суду з метою приховування порушення трудового законодавства.
Звертає увагу апеляційного суду, що судом першої інстанції не досліджувався факт отримання трудової книжки позивачкою та дата такого отримання.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про порушення строку звернення до суду, оскільки до 30.06.2023 продовжував свою дію карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, а строки визначені ст. 233 КЗпП України продовжувались на відповідний строк дії такого карантину.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Гуменюк О.М. підтримав апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та його представником не надано суду доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду, визначеного ст. 233 КЗпП України.
Однак з такими висновком суду погодитися не можна з таких підстав.
Встановлено, що розпорядженням селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 16.04.2007 №12 ОСОБА_2 прийнято на посаду завідуючої Гораївським сільським клубом. (а.с. 6)
Відповідно до розпорядження селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 29.03.2019 №24/02-04 позивачку прийнято з 01 квітня 2019 року на 0,5 ставки на посаду керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» за сумісництвом.(а.с. 7)
Відповідно до розпорядження селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 17.02.2023 №39/07/03-04 позивачку звільнено з 28.02.2023 з посади завідуючої Гораївським сільським клубом за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, підстава: заява ОСОБА_2 від 17.02.2023.
Розпорядженням селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 17.02.2023 №40/07/03-04 позивачку звільнено з 28.02.2023 з посади керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, підстава: розпорядження №39/07/03-04 від 17.02.2023.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).
За змістом вказаної норми, працівник має право виконувати роботу на умовах сумісництва. З працівником, який приймається на роботу на умовах сумісництва, також укладають трудовий договір. Отже, за своїм правовим статусом немає відмінностей між роботою за основним місцем роботи та за сумісництвом, а також немає різниці між внутрішнім та зовнішнім сумісництвом. У загальному випадку сумісники користуються такими ж правами, як і основні працівники.
Відповідно, і звільнення працівника, який працює на умовах сумісництва, може бути звільнений лише з загальних підстав, передбачених КЗпП України: статтями 36, 38 (за бажанням працівника) та 40 (з ініціативи роботодавця). А тому, звільнення працівника-сумісника в односторонньому порядку є грубим порушенням чинного трудового законодавства.
При цьому, додатковою підставою для звільнення працівника, який працює на умовах сумісництва, є лише прийняття на роботу іншого працівника, який не є сумісником, і для якого ця робота є основною.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядження селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області №40/07/03-04 про звільнення ОСОБА_2 з посади керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» містить нормативне обґрунтування - звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України, проте такої згоди між працівником та роботодавцем щодо звільнення з вказаної посади не досягнуто (заяву ОСОБА_2 не подавала), підставою звільнення визначено розпорядження №39/07/03-04 від 17.02.2023 про звільнення позивачки з посади завідуючої Гораївським сільським клубом за згодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі поданої нею заяви.
За встановленими у справі обставинами, на час прийняття розпорядження №40/07/03-04 були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_2 з посади керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» (0,5 ставки за сумісництвом), а тому оспорюване розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_2 на посаді керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою Староушицької селищної ради від 04.07.2023, фактично повними відпрацьованими місяцями перед звільненням є грудень 2022 року та січень 2023 року (27 робочих дні у грудні та 26 робочих днів у січні), заробітна плата у вказані місяці становила 3350 грн (грудень) та 3350 грн (січень) відповідно.
А тому, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 становить 73570 грн 62 коп ((3350+3350):2/(27+26):2)Х582дні) за період з 01.03.2023 по день ухвалення рішення суду. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказана без відрахування податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів вважає, що внаслідок незаконного звільнення позивачці заподіяно моральну шкоду, оскільки це призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків, що вимагало додаткових зусиль для організації її життя. А тому, враховуючи характер заподіяння моральної шкоди, характер і об'єм моральних страждань, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивачки в розмірі 5000 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Помилковим є висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, визначеного ст. 233 КЗПП України, оскільки згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин. У подальшому постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Надалі постановою Кабінету Міністрів України № 651від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на те, що строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжились на строк дії такого карантину, позивачка ОСОБА_2 не пропустила строків звернення до суду за вирішенням трудового спору щодо поновлення на роботі. І з цього приводу, є підставними доводи апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відповідачем за якими є Староушицька селищна рада.
У справі, позивачем заявлені позовні вимоги і до селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Проте, трудовий спір у позивачки виник саме з роботодавцем - Староушицькою селищною радою. Селищна рада є юридичною особою - самостійним суб'єктом у цивільних правовідносинах. А тому, селищний голова не може бути належним відповідачем у цій справі, оскільки є посадовою особою селищної ради, від імені якої він діяв у відносинах з позивачкою.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
А тому, в задоволенні позовних вимог, відповідачем за якими є селищний голова Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, слід відмовити, оскільки пред'явлені до неналежного відповідача.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Із положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч.2, 3, 8 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові напозивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову,значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Гуменюк О.М. надавав позивачці ОСОБА_3 професійну правничу допомогу у справі на підставі договору про надання правової допомоги від 19.04.2023. (а.с. 62) Пунктом 3.1 зазначеного договору визначено, що про виконання доручення за даним договором адвокат надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Також п. 5.2. договору про надання правової допомоги передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п.1.1 даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар, а саме: - підготовка процесуальних документів - 1500 грн, підготовка та надсилання адвокатського запиту - 1000 грн, опрацювання спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносин, - 1 год роботи - 500 грн, участь в судових засіданнях, одне засідання - 1000 грн.
Згідно з актом приймання-передачі №01/24 за договором про надання правової допомоги від 02.09.2024, визначено вартість наданих послуг в сумі 7000 грн. (а.с. 63)
Згідно з квитанцією №148305980 від 03.09.2024 ОСОБА_2 сплатила адвокату Гуменюку О.М. вказану суму коштів (а.с. 63 на звороті).
Витрати позивачки на професійну правничу допомогу в межах вказаної суми є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Гуменюком О.М. позивачці обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
А тому, з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 1610 грн 40 коп судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 6441 грн 60 коп судового збору, від сплати якого в частині вимог позивачка була звільнена при подачі позову та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником Гуменюком Олександром Миколайовичем, задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження селищного голови Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 17.02.2023 №40/07/03-04 «Про звільнення ОСОБА_2 » з 28 лютого 2023 року з посади керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця» за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_2 на посаді керівника народного фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця».
Стягнути з Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 73570 грн 62 коп (сума зазначена без вирахуваного податку та інших обов'язкових платежів).
Стягнути з Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь держави 6441 грн 60 коп судового збору.
Стягнути з Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь ОСОБА_2 1610 грн 40 коп судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 червня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай