Номер провадження: 22-ц/813/4250/25
Справа № 502/2529/23
Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.
Доповідач Сегеда С. М.
13.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Строкової А.Г.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Грєкової Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі: Одеської обласної державної адміністрації, на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 грудня 2024 року, повний текст якого складено 02.01.2025 року та ухваленого під головуванням судді Масленикова О.А., у цивільній справі за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі: Одеської обласної державної адміністрації, до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України, про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку,
встановив:
27.12.2023 року керівник Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі: Одеської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне спеціалізоване підприємство(далі - ДСГП) «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України, про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку.
В позовні заяві позивач просив:
- усунути перешкоди власнику - державі, в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеської ОДА), у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації (далі - Кілійської РДА) № 71 від 20.03.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області», в частині виділення в натурі /на місцевості/ земельної ділянки за рахунок земель рекреаційного призначення та затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки 0,1 га, кадастровий № 5122383000:01:001:1702 у власність для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області;
- усунути перешкоди власнику - державі, в особі Одеської ОДА, у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування рішення державного реєстратора Ренійської РДА Федотова Ю.Ф. від 08.04.2019 № 46351597 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1805130451223, номер відомостей про речове право 31067203;
- усунути перешкоди власнику - державі, в особі Одеської ОДА, у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702, укладеного 13.08.2019 між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком М.Є., зареєстрованого за № 1415;
- усунути перешкоди власнику - державі, в особі Одеської ОДА, у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М.Є. від 13.08.2019 № 48215016 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702 за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1805130451223, номер відомостей про речове право 32796549);
- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;
- усунути перешкоди власнику - державі, в особі Одеської ОДА, у користуванні та розпорядженні майном, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути державі, в особі Одеської ОДА, земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702, яка має 4 поворотних точки з наступними координатами: № 1 - координати: Х - 5032492.157, Y - 3310171.032; № 2 - координати: Х - 5032514.134, Y - 3310184.67; № 3 - координати: Х - 5032491.911, Y - 3310217.076; № 4 - координати: Х - 5032470.602, Y - 3310202.463.
В обґрунтування поданого позову прокурор зазначив, що розпорядженням Кілійської РДА від 20.03.2019 № 71 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за межами населеного пункту.
Рішенням державного реєстратора Ренійської РДА Федотова Ю.Ф. від 08.04.2019 № 46351597 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1805130451223, номер відомостей про речове право 31067203.
У подальшому, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 1415, посвідченого 13.08.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком М.Є. було здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_2 .
Рішенням приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М.Є. від 13.08.2019 № 48215016 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, номер відомостей про речове право 32796549).
В подальшому прокуратурою було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Незважаючи на те, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, Кілійською РДА було неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а останнім - її відчуження на користь ОСОБА_2 .
У зв'язку з цим, на думку керівника Ізмаїльської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави, в особі Одеської ОДА, наявні підстави для усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання судом незаконним та скасування відповідного пункту розпорядження Кілійської РДА від 20.03.2019 № 71, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Звертаючись до суду з даним позовом, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави, діючий в особі Одеської ОДА, вказав, що про належність спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду свідчить інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40.
Крім того, відповідно до інформацій ВО «Укрдержліспроект» № 355
від 29.04.2021 та № 2-1149 від 17.11.2023 земельна ділянка, з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 з межами її таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року та межами згідно із координатами поворотних точок, знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство».
Відповідно до листа Одеської ОДА № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 року вказана ОДЛА не надавала добровільну відмову, або згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 11.05.2021 № 92 дозвіл на вилучення з постійного користування земельної ділянки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не надавало і підстав для такого вилучення немає.
На думку керівника Ізмаїльської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави, в особі Одеської ОДА, вказане беззаперечно свідчить про те, що передана Кілійською РДА з державного лісового фонду земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного розпорядження та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час прийняття спірного розпорядження мав здійснювати Кабінет Міністрів України (далі - КМУ).
Відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 площею 0,1 га, супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі для індивідуального дачного будівництва всупереч вимогам земельного законодавства без необхідних погоджень відповідних державних органів.
З урахуванням інформації Секретаріату КМУ № 21540/0/2-21 від 05.07.2021 та Одеської ОДА № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 про те, що рішення про зміну цільового призначення ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося (т.1, а.с.148), на думку керівника Ізмаїльської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави, в особі ОДА вказане переконливо свідчить про те, що внаслідок прийняття всупереч вимог земельного та лісового законодавства України Кілійською РДА спірного розпорядження № 71 від 20.03.2019, фактично незаконно вилучено та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702.
Згідно даних Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти вбачається, що лісова ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , не є замкненою, а є частиною лісового масиву.
Таким чином, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відносилась до земель державного лісового фонду. Разом з тим, земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 відведено у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у приватну власність не приймав.
Біосферні заповідники включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та набувають міжнародного статусу.
Відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення кварталу 1, площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.
Як зазначалось вище, про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 до земель державного лісового фонду свідчить інформація ВО «Укрдержліспроект» № 355 від 29.04.2021, № 2-1149 від 17.11.2023, а також інформація ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року, знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»).
Враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство», така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника.
Земельна ділянка, яка відведена у власність ОСОБА_1 , знаходиться у межах Дунайського біосферного заповідника та з урахуванням ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об'єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що відповідно до приписів п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України унеможливлює набуття на неї права приватної власності.
Зважаючи на викладене, позивач просив задовольнити його вимоги.
Крім того, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, в особі Одеської ОДА, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури посилався на те, що обставини бездіяльності Одеської ОДА свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, які підтверджують, що з моменту набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку Одеською ОДА заходи щодо звернення з відповідним позовом до суду не вживались.
Факт незвернення до суду відповідного органу влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав захистити інтереси громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом.
Оскільки Одеська ОДА обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави, в особі зазначеного уповноваженого органу влади.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24.12.2024 року у задоволенні позову було відмовлено (т.3, а.с.116-138).
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі Одеської ОДА, ставить питання про скасування рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24.12.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.3, а.с.144-165).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Строкова А.Г. звернулася із заявою, в якій просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необгрунтованість (т.3, а.с.207-210).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури, діючий в інтересах держави, в особі Одеської ОДА, не надав суду доказів того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, а тому Одеська ОДА не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, виходячи з наступних обставин.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Кілійської РДА від 20.03.2019 № 71 відповідачу Гоцику. надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 - для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за межами населеного пункту (т.1, а.с.64-65).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 394043925 від 09.09.2024 р., земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702, площею 0,1 га призначена для індивідуального дачного будівництва, належить на праві власності ОСОБА_1 (т.1, а.с.62).
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ННХ 639364 від 13.08.2019 р. ОСОБА_3 , діючий від імені ОСОБА_1 , продав ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту Приморської с/ради Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки, 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1702 (т.1, а.с.66-67).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 358551275 від 15.12.2023 р., земельна ділянка за кадастровим номером 5122383000:01:001:1702, площею 0,1 га призначена для індивідуального дачного будівництва належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (т.1, а.с.61-62).
З поземельної книги, відкритої 04.03.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №004 від 09.04.2019 р. та розділу 3 №005 від 14.08.2019 р. вбачається, що спочатку ОСОБА_1 , а потім - ОСОБА_2 є власником відповідної земельної ділянки (т.1, а.с.69-87).
Зі змісту листа, за вих. № 92 від 11 травня 2021 року, направленого ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства Лісових ресурсів України вбачається, що земельні ділянки, серед яких і ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебувають в постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», квартал 40 ділянки 3,4.9, 10, 12, 43. Також встановлено, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не давало і підстав для вилучення даних земельних ділянок немає. Кадастрові номери присвоєні без відома ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Окрім того вказано, що згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділу VIII, пункту 5 «До здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, щодо набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування» (т.1, а.с.94-95).
Згідно листа, за вих. № 99 від 19 травня 2021 року, направленого ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів на адресу начальника Одеського ООУЛМГ встановлено, що на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року, знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256, 2 га. Землі площею 11256, 2 га передані в користування Дунайському біосферному заповіднику без вилучення з державного лісового фонду. Згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділ VIII п. 5 до одержання державних актів на право постійного користування, документами, що підтверджують це право є планово - картографічні матеріали лісовпорядкування. Документи, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво на данні ділянки: 1. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство»; 2. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків; 3. Карта-схема лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство» з розміщенням кварталів Вилківського лісництва переданих без вилучення ДБЗ (т.1, а.с.164-165).
Із листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» вбачається, що підставою для зменшення площі земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на 318,8 га, згідно проекту організації та розвитку лісового господарства є рішення виконкому Вилківської міської ради № 95 від 24.05.2001 року, яким передано в землі запасу Вилківської міської ради 308,9 га та Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року по справі № 2-а-13665/08/1570 передано в землі запасу Приморської сільської ради Кілійського району Вилківське лісництво кв. 1 площа 1.0 га, разом вилучено 309,9 га земель Державного лісового фонду. Визначити площу 8,9 га, на яку зменшилася площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим (помилки в роботі лісовпорядкування). Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718,0 га. При створені у 1998 році Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143,0 га та без вилучення 11564,0 га (помилки роботи лісовпорядкування на 9,0 га). Підставою формування кв. 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1, площу якого складають плавні та болота, земель зайнятих пісками для яких плануються інші лісогосподарські заходи (т.1, а.с.172-173).
Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 - 1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386, 0 га. При лісовпорядкуванні 2013 - 2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. 40 було виділено пл. 29,0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.
Відповідно до Додатку № 1 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику та вказано, що: Природний заповідник «Дунайські плавні» - 14851 га; включаючи акваторію Чорного моря - 5600 га; Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство - 7143 га; Колективне сільськогосподарське підприємство імені Мічуріна - 668 га; всього - 22 662 га (т.1, а.с.185).
Згідно Додатку № 2 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним передбачено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів та вказано, що Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство - 11575 га; Вилківське рибогосподарсько-аграрне колективне підприємство - 2648 га; Колективне сільськогосподарське підприємство «Прикордонник» - 2333,7 га; порту «Усть-Дунайський» - 498 га; Акваторія Чорного моря (із збереженням традиційного промислу риби) - 6686,2 га. Всього 23 740,9 га ( т.1, а.с.186).
Із листа відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, вих. № 1570/340-24 від 22.05.2024 р. вбачається, що згідно з наявними у Відділі № 4 Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, догорів оренди землі та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 p. інформація стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1700, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1443, 5122383000:01:001:1699, 5122383000:01:001:1446, 5122383000:01:001:1442 та 5122310300:01:001:0145 відсутня (т.3, а.с.20-21).
Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 - для індивідуального дачного будівництва,категорія - Землі рекреаційного призначення, на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи"
Інформація стосовно земель кварталу №40 земель Вилківського лісництва, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарства «ДСГП «Ліси України» у відділі відсутня (т.3, а.с.21).
Відповідно до інформації, зазначеної у довідці Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.03.2017 року №34-15-23.1515-24/168-17, а також іншою землевпорядної та містобудівної документації, спірна земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) - 0,1000 га, з них інші (гр.71) - 0,1000 га (т.2, а.с.157).
Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1700, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1443, 5122383000:01:001:1699, 5122383000:01:001:1446 та 5122383000:01:001:1442 не перетинають межі земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145» (т.3, а.с.20-21).
Із висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 0710/24 від 11.10.2024 р. вбачається, що дослідивши надані матеріали, керуючись нормативними вимогами та методичними рекомендаціями, експерт дійшов висновку, що земельна ділянка кадастровий номер 5122383000:01:001:1702 не знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на даний час філії «Південний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»), мінімальна відстань від межі земельної ділянки кадастровий номер 5122383000:01:001:1702 до меж 40 кварталу, складає 474 м (т.3, а.с.4-18).
Згідно глави 3 технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності на території Кілійського району Одеської області /за межами населених пунктів/ №2022МФ22ОДКЛ000001 координати поворотних точок зовнішніх меж земель лісогосподарського призначення, визначених лісовпорядкуванням проведеним у 2013 році, відсутні.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного розпорядження Кілійської РДА) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України, у редакції, чинній на час винесення спірного розпорядження Кілійської РДА обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, з системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська ОДА.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Згідно з п.п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, для доведення права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Одеської ОДА, як органу, що має повноваження щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», прокурор був зобов'язаний довести, що спірна земельна ділянка відносилась до земель, які на момент її передачі у власність відповідачу ОСОБА_1 перебували у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство».
Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.
За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.
Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Згідно з п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належними доказами наявності права постійного користування ДСГП «Ліси України» є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Про зазначені обставини неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.
Однак, оскільки керівником Ізмаїльської прокуратури, діючого в інтересах Одеської ОДА, в якості доказів не було надано суду таких планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Додані до позову планово-картографічні матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути здійснено відповідно до абз. 4 ст. 48 ЛК України.
Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років, не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.
Крім того, із наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» ДГСП «Ліси України».
Що ж стосується доданих до позову доказів того, що на спірній земельній ділянці наявні ліси, то слід зазначити, що згідно інформації з довідки відділу у Кілійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 13.03.2017 р. № К-316/0-299/6-17, спірна земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.
Більше того, матеріали справи мають докази того, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (т., а.с.).
Таким чином, підстав категорично стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, в суду немає.
Крім того, суд має зазначити, що виходячи зі змісту позовних вимог, прокурор фактично звернувся до суду з негаторним позовом, оскільки відповідно до положень ст. 391 ЦК України, позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, відносяться до способу захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
З посиланням на вимоги національного та міжнародного законодавства, суд першої інстанції правильного зазначив, що з урахуванням відповідних положень релевантних джерел права, позбавлення відповідача ОСОБА_2 права власності на належну йому земельну ділянку за умов, коли в ході змагального судового провадження беззаперечними та неспростовними доказами, які відповідали б критеріям належності і допустимості, не було доведено неправомірність отримання попереднім власником спірної земельної ділянки, суперечитиме принципу верховенства права, оскільки буде вважатись свавільним втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації, залишити без задоволення.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Через хворобу судді-доповідача Сегеди С.М., а також судді Комлевої О.С., повне судове рішення складено 16.06.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева