Номер провадження: 22-ц/813/3666/25
Справа № 521/13248/24
Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.
Доповідач Громік Р. Д.
28.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлева О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що з відповідачкою у справі він перебуває у шлюбі, зареєстрованому 16 липня 2021 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1661.
Від шлюбу у них є малолітня донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю.
Позивач зазначив, що сімейне життя з відповідачкою не склалося, шлюбні стосунки між ними припинені, спільного господарства вони не ведуть, оскільки проживають окремо.
Причиною розпаду сім'ї є відсутність між ними взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя та шлюб. На примирення він не згоден, вважає, що збереження сім'ї є неможливим, оскільки він проживає з іншою жінкою, з якою виховують їх спільну дитину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 липня 2021 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1528 - розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_4 », відповідачці - « ОСОБА_4 ».
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що:
1) під час судового засідання секретарем суду здійснено телефонний дзвінок до ОСОБА_2 з метою з'ясування підстав нез'явлення до судового засідання. В телефонній розмові ОСОБА_2 повідомив, що до суду не звертався і не підписував жодних позовних заяв, та не бажає розлучатися, а тому судом першої інстанції не встановлено чи дійсно ОСОБА_2 бажає розлучитися;
2) судом першої інстанції не надано час на примирення у зв'язку з наявністю на утриманні малолітньої доньки;
3) ОСОБА_1 заперечує щодо розірвання шлюбу, оскільки у сторін від шлюбу є малолітня донька.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 28 травня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
27 травня 2025 року від адвоката Ільченко К.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника за межами території України.
Розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов'язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Крім того, адвокат Ільченко К.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не була позбавлена права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак таким право не скористалась.
Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Суддя-учасник колегії Комлева О.С. з 09 по 13 червня 2025 року перебувала на лікарняному, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Повний текст судового рішення складено 16 червня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 16 липня 2021 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1661, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с. 6, 25-27).
Від шлюбу у сторін є малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 13).
Дитина проживає з матір'ю.
Згідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причину позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що сімейне життя між сторонами не склалося, шлюбні стосунки між ними припинені, спільного господарства вони не ведуть. Причиною розпаду сім'ї є відсутність між подружжям взаєморозуміння, втрата почуттів любові та поваги один одного.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позивач на розірванні шлюбу наполягає, відновлювати подружні відносини з відповідачкою не має наміру, у наданні строку для примирення з метою збереження родини немає потреби, оскільки вважає, що їхня сім'я розпалася остаточно.
За таких обставинах суд першої інстанції вмотивовано вважав, що сформовані в родині відносини виключають спільне проживання чоловіка і жінки й роблять їх спільне життя надалі неможливим тому, що збереження родини суперечило б інтересам сторін.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не надано час на примирення у зв'язку з наявністю на утриманні малолітньої доньки, то колегія суддів зазначає таке.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частина 1 статті 55 СК України визначає, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до частини 3 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. А згідно з частиною 4 примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, за концепцією національного законодавства шлюб утворюється між чоловіком та жінкою за власним бажанням та за наявністю вільної згоди на проживання однією сім'єю та укладення шлюбу з відповідними юридичними наслідками.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Так, якщо один з подружжя вважає, що збереження шлюбу суперечить його інтересам, він має право звернутися до суду з відповідним позовом відповідно його обґрунтувавши та вказавши в зв'язку з якими саме життєвими обставинами він прийшов до такого висновку.
За ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Пленум Верховного суду України в п.10 постанови від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
За обставинами даної справи позивач наполягав на розірванні шлюбу та при цьому наводив відповідні обґрунтування неможливості збереження шлюбу та підтримувала своє бажання розірвати шлюб.
Відповідач не погоджувалася з таким обґрунтуванням причини розірвання шлюбу, а вважала за можливе зберегти шлюбні відносини, а тому наполягала на необхідності надання строку на примирення тривалістю 6 місяців, у зв'язку з чим в суді першої інстанції заявлено відповідне клопотання.
Проте, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишено без задоволення.
Таким чином, примирення сторін не вбачалось можливим.
Враховуючи те, що сторона позивача категорично заперечувала проти збереження шлюбу, в позивача позиція не змінилася та оскільки примушування до збереження шлюбних відносин заборонено законодавством та розцінюється як порушенням права дружини/чоловіка на особисту свободу та недоторканність, апеляційний суд вважає, що такі доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги.
Твердження скаржника про те, що під час судового засідання секретарем суду здійснено телефонний дзвінок до ОСОБА_2 з метою з'ясування підстав нез'явлення до судового засідання. В телефонній розмові ОСОБА_2 повідомив, що до суду не звертався і не підписував жодних позовних заяв, та не бажає розлучатися, а тому судом першої інстанції не встановлено чи дійсно ОСОБА_2 бажає розлучитися, не беруть до уваги колегією суддів з огляду на таке.
До суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (уточнений), в якому останній зазначає, що заперечує щодо твердження відповідача про те, що в телефонній розмові з секретарем Малиновського районного суду м. Одеси заявив, що не підписував позовну заяву та не бажає розлучатися.
Крім того, у відзиві ОСОБА_2 підтверджує свою позицію та позовні вимоги, які виклав у первісному позові про розірвання шлюбу, про що засвідчив власноручним підписом (а.с. 101-104).
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку подавав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі у зв'язку з перебуванням на службі в Збройних Силах України (а.с.38-40).
Таким чином, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не встановлено чи дійсно ОСОБА_2 бажає розлучитися спростовується матеріалами справи.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 заперечує щодо розірвання шлюбу, оскільки у сторін від шлюбу є малолітня донька, є необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причину позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Однак вказані норми не містять прямої заборони розірвання шлюбу, у зв'язку з народженням малолітньої дитини в шлюбі.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає можливим погодитися з посиланням скаржника про неможливість розірвання шлюбу у зв'язку з тим, що у сторін від шлюбу є малолітня донька, оскільки таке твердження не ґрунтуються на вимогах закону і не спростовує правильність висновків суду першої інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16 червня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева