Справа № 367/5488/24
Провадження № 2-386/25
11 червня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
Головуючого судді Потабенко Л.В.,
при секретарі Сидоренко Ю.Г.,
за участю представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування служба у справах дітей Германівської сільської ради, орган опіки та піклування службу у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини,
В червні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом у якому просив суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , а також визначити такі способи участі батька у спілкуванні та вихованні спільної дитини, а саме позивач має право на спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_4 10 днів на місяць з урахуванням можливості у вихідні дні проживання дитини на території фактичного проживання батька або на його розсуд. Зокрема можливість проводити час разом на день народження дитини; день народження батька; 10 днів спільного відпочинку під час літніх канікул; 10 днів спільного відпочинку під час зимових канікул; а також додаткові дні або часи визначаються домовленістю між батьком та матір'ю окремо шляхом усної або письмової домовленості. В судовому засіданні позивачем було уточнено позовні вимоги в яких він просив суд визначити йому способи участі батька у спілкуванні та вихованні спільної дитини, а саме мати можливість спілкуватися з дитиною один раз в тиждень (субота або неділя), а у період відпустки батька в будній день з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. Усі інші можливі дні або часи визначаються домовленістю між батьком та матір'ю окремо шляхом усної або письмової домовленості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя сторін не склалось, а тому рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2024 року у справі № 372/931/24, шлюб між сторонами розірвано. У договірному порядку не вдалося вирішити питання щодо участі у вихованні батька дитини , а тому він звернувся до органу опіки та піклування із заявою про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Досягти з матір'ю домовленості про побачення з донькою не вдається тому позивач звернувся з даним позовом до суду, та просить суд усунути йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також встановити способи та порядок спілкування з дитиною.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснивши, що позивач бажає приймати участь у вихованні доньки, в усній формі домовитися щодо спільного виховання дитини сторони не можуть, а тому він змушений був звернутись до суду з даним позовом.
Відповідач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнала, не заперечила щодо спілкування батька з дитиною один раз в тиждень (субота або неділя), а у період відпустки батька в будній день з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. Щодо усіх інших можливих днів або часів визначати домовленістю між батьком та матір'ю окремо шляхом усної або письмової домовленості.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Обухівської міської ради в судовому засідання підтримала висновок Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 17 квітня 2025 року про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини, щодо вирішення спору поклалась на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ч.1, ст.3; ч.1, ст.9; ч.1, ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.1, ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
За правилами ч.2, ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Як регламентовано ч.1-2, ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами було зареєстровано 17 липня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Іванківському та Поліському районах Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася спільна донька - ОСОБА_4 . Дитина проживає разом із матір'ю.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2024 року у справі № 372/931/24, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
Дитина зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 19.03.2024 року.
Рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 05.04.2024 року №2471 малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 17 квітня 2025 року № 210 визначено спосіб участі батька у вихованні малолітньої дитини, а саме один раз в тиждень за домовленістю з матір'ю дитини.
Позивач стверджує, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні зі спільною донькою.
Аналізуючи пояснення сторін, суд дійшов висновку, що існуючі між ними непорозуміння і особистісний конфлікт призвели до усунення батька від участі у вихованні дитини.
Оскільки складні відносини між сторонами перешкоджають їм дійти згоди у питанні спілкування батька з донькою і діяти при цьому виключно в інтересах дитини, наявні підстави для вирішення спору щодо реалізації батьківських прав позивача у судовому порядку.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.
Згідно із ч. 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
За нормою ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1995 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
За приписами до чч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.
Згідно положень ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини
У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
За змістом ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
В преамбулі Конвенції ООН «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХН від 27.02.91 зазначено, що держави-учасниці Конвенції визнають, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної 20.11.1959 р. Генеральною Асамблеєю ООН, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст..ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Суд звертає увагу на те, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із дитиною, судом не встановлено підстав для усунення позивача від спілкування з його сином, а тому суд вважає, що сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування позивача з дитиною.
В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача із дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що їх спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між нею не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.
Так, аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд виходить із обов'язкового права батька, який проживає окремо від дитини, бачитись зі своєю дитиною, рівності прав матері та батька щодо спілкування, виховання та утримання своєї дитини, стану здоров'я дитини і захисту її інтересів та приходить до висновку про встановлення графіку побачень та спілкування ОСОБА_2 зі своєю дитиною донькою - ОСОБА_4 , який був визначений висновком щодо визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини - ОСОБА_4 , та затверджений виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області від 17 квітня 2025 року № 210, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 259, 263-268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування служба у справах дітей Германівської сільської ради, орган опіки та піклування службу у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини, задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити спосіб і графік побачень та спілкування батька ОСОБА_2 , зі своєю донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із дня вступу рішення у законну силу:
- Мати можливість спілкуватися з дитиною один раз в тиждень (субота або неділя) з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв., а у період відпустки батька в будній день з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв.
- Усі інші можливі дні або часи визначаються домовленістю між батьком та матір'ю окремо шляхом усної або письмової домовленості.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Потабенко