Справа № 357/8082/25
1-кп/357/864/25
16.06.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження №12025111030000938 від 25.04.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Прилуки Чернігівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого інвалідність третьої групи загального захворювання, раніше не судимого.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, під час судового розгляду учасниками кримінального провадження укладена угода про визнання винуватості, за погодженням з потерпілим.
Так, встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Однак, 22.04.2025 року о 18 годині 55 хвилин ОСОБА_5 , знаходився обміннику валют «Моно обмін», в приміщенні №11 Торгівельного центру «Олександрія», за адресою: вул. Сквирське шосе, 230, в місті Біла Церква Київської області, де ОСОБА_6 здійснював обмін валют. В цей час з кишені ОСОБА_6 на підлогу випали дві купюри по 100 доларів США, в сумі 200 доларів США, належні останньому, та які помітив ОСОБА_5 , та у останнього винник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_5 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою приховати від потерпілого належні йому кошти, правою ногою наступив на купюри, та дочекавшись коли потерпілий ОСОБА_6 вийшов з вказаного приміщення, скориставшись тим, що його дії залишаються не поміченими сторонніми особами, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, викрав з підлоги дві купюри номіналом 100 доларів США, в сумі 200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 22.04.2025 становить 41,3785 за один долар США, що становить 8275 гривень 70 копійок, належні потерпілому ОСОБА_6 .
Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 8275 гривень 70 копійок.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.
16.06.2025 відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , за письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості.
Враховуючи, що угода про визнання винуватості від 16.06.2025 укладена між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника подана до суду під час судового засідання, суд відповідно до вимог, передбачених ч. 3 ст. 474 КПК України невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розкаювався та визнав всі фактичні обставини, які викладені у формулюванні обвинувачення, майнову шкоду завдану потерпілому ОСОБА_6 відшкодував. Наполягав на затвердженні укладеної угоди від 16.06.2025.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву відповідно до якої дає згоду на затвердження угоди.
Прокурор у судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи, не заперечувала, щодо призначення мінімального іспитового строку.
Захисник у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання та застосувати мінімальний іспитовий строк.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор - ОСОБА_3 , та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість за ч. 4 ст. 185 КК України у зазначених діях. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_5 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років. Сторони також погоджуються на звільнення ОСОБА_5 , від відбування покарання з випробуванням, шляхом застосування судом ст. 75 КК України та покладення обов'язків визначених ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_5 , обвинувачення, обставинами, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та повне відшкодування, завданої кримінальним правопорушенням, шкоди, обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено.
Крім цього при призначенні покарання сторонами угоди враховані дані про особу обвинуваченого, а саме, що останній у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимий, не одружений, непрацевлаштований, є особою з інвалідністю третьої групи, має постійне місце проживання, яке співпадає з місцем реєстрації.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65, 68 КК України, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд зважає на таке.
Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Суд встановив, що ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Також суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , під час досудового слідства не обирався.
Таким чином судом установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченго немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись статтями 314 ч. 3 п. 1, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Угоду від 16.06.2025 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 16.06.2025 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
На підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази: DVD-R диск, на якому знаходяться відеозаписи "20250424144453768", "video_2025-04-25_15-10-06", "video_2025-04-25_15-10-34" та документи, а саме відеозаписи "20250424144453768", "video_2025-04-25_15-10-06", "video_2025-04-25_15-10-34" - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 473 КПК України.
Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Суддя: ОСОБА_7