Справа № 288/969/25
Провадження № 2-н/288/80/25
16 червня 2025 року. селище Попільня
Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Поліщук Р. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів,
До Попільнянського районного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів.
В поданій заяві представник заявника просить видати судовий наказ, яким стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 щомісячно на утримання доньки ОСОБА_4 , сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1/2 від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 понесені нею витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000 гривень.
Відповідно до статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України)
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 168 ЦПК України, у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до положень статті 137 ЦПК України, вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат.
Отже, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.
Слід зазначити, що відповідно до частин першої, другої статті 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як дана заява подана і порядку наказного провадження, при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин третьої, восьмої статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин першої та другої статті 141 ЦПК України.
Враховуючи особливості наказного провадження, те, що відповідно до положень частини першої статті 167 ЦПК України, розгляд справи в наказному провадженні здійснюється без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, стягнення витрат на правничу допомогу адвоката є неможливим, оскільки при цьому боржник позбавлений права довести неспівмірність заявлених вимог.
Отже, розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, може бути оспорений боржником, тобто не є безспірною вимогою, тобто відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 165 ЦПК України, у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи наведене, у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000.00 гривень необхідно відмовити.
Керуючись статтями 160, 161, 167, 260 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів в частині стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000.00 гривень.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Попільнянського
районного суду Р. М. Поліщук