Справа № 296/6482/25
1-кс/296/3047/25
Іменем України
13 червня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
слідчої ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , поданого в межах кримінального провадження № 12025060000000768 від 07.05.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зіньків Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обгрунтовано тим, що командир зведеного батальйону «Фугас-1» військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сприяли курсанту навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні дезертирства з території навчального батальйону «ГРАНІТ-3» військової частини НОМЕР_1 .
Крім цього, командир зведеного батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_4 » військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перешкодили законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом сприяння у вчиненні дезертирства курсантом навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відповідності до вимог ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 114-1 КК України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зіньків Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчим зазначено, що наявні матеріали кримінального провадження свідчать про існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами.
Прокурор ОСОБА_4 та слідча ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, зазначених у ньому.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення клопотання, просила застосувати більш м'який запобіжний захід, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Також зазначив, що дійсно допоміг залишити межі військової частини курсанту.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Встановлено, що слідчими слідчого управління ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025060000000768 від 07.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
13.06.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 114-1 КК України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зіньків Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Стандарт, встановлений статтею 5 § 1(с) Конвенції, не передбачає, що поліція повинна мати достатні докази для пред'явлення обвинувачення на момент арешту (O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 36). Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи навіть пред'явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, of 28 October 1994, § 55; K.-F. v. Germany of 27 November 1997, § 57; Erdagoz v. Turkey, of 22 October 1997, § 51).
Обставини, які дають підстави для обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_5 вказаного вище кримінального правопорушення підтверджуються зібраними у провадженні доказами, а саме: матеріалами отриманими в ході проведення слідчих (розшукових) дій, протоколами слідчих дій, зокрема:
- протоколами допиту в якості свідка ОСОБА_9 від 07.05.2025 та 15.05.2025 в ході яких свідок повідомив про обставини дезертирства з військової частини НОМЕР_1 за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ;
- протоколом аудіоконтролю особи відносно ОСОБА_9 № 3247/55/105-2025 від 19.05.2025 в ході якого 11.05.2025 зафіксовано розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_9 щодо дезертирства з військової частини;
- протоколом аудіоконтролю особи відносно ОСОБА_9 № 3367/55/105-2025 від 19.05.2025 в ході якого в період часу 11.05.2025 до 14.05.2025 зафіксовано розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_9 щодо дезертирства з військової частини;
- протоколом аудіо-, відеоконтролю особи відносно ОСОБА_9 № 3331/55/105-2025 від 16.05.2025 в ході якого в період часу 13.05.2025 до 14.05.2025 зафіксовано розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_9 щодо дезертирства з військової частини, пересування ОСОБА_9 у вказаний проміжок часу, в тому числі самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 та подальше його перевезення ОСОБА_8 до м. Києва;
- актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ;
- наказом № 80 від 20.03.2023 військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частини), відповідно до якого солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_9 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, та вважається таким, що справу та посаду прийняв, приступив до виконання службових обов'язків;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 81 від 21.03.2025 курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_9 , з метою проходження базової загальновійськової підготовки, переміщено до складу заведеного навчального батальйону «ГРАНІТ-3» військової частини НОМЕР_1 , розміщеного в АДРЕСА_2 .
Крім того, слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні вказали на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме громадянин ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме речі, документи, чорнові записи відомостями про які орган досудового розслідування не володіє та які наразі не встановлені, однак мають відношення до сприяння в дезертирстві солдата ОСОБА_9 та перешкоджанню законній діяльності Збройних Сил України; ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
При цьому слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Зазначені вище обставини обумовлюють наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення на думку сторони обвинувачення, з чим слідчий суддя погоджується.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення посилається на неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу з огляду на наявність високого ступеню встановлених ризиків.
Слідчий суддя зазначає, що метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім того, при виборі між кількома запобіжними заходами, потрібно перевірити чи можуть більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором.
Як встановлено слідчим суддею ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 114-1 КК України, за вчинення яких передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Отже, слідчим суддею встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за умови доведеності факту неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , особу підозрюваного, вчинення злочину у період дії воєнного стану, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість високого ступеня ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, спрямованих на ухилення від органу досудового розслідування чи суду та незаконного впливу на свідків.
Сукупність вказаних обставин на переконання слідчого судді не дає підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який просить застосувати орган досудового розслідування - тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує також вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За викладених встановлених слідчим суддею обставин, враховуючи, що підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не вбачається, та що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, суд оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_5 та визнає за реальну небезпеку можливість ухилення від слідства та суду, впливу на свідків у разі застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який просить застосувати орган досудового розслідування. Адже, на переконання слідчого судді, саме такий запобіжний захід, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та наявні достатні правові підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 206, 309 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави, а саме до 12 серпня 2025 року 11 год. 15 хв.
Визначити строк дії ухвали до 12 серпня 2025 року 11 год. 15 хв.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 13 червня 2025 року 11 год. 15 хв.
Контроль за виконанням ухвали покласти на СУ ГУНП в Житомирській області.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1