16.06.25
22-ц/812/1244/25
Справа № 470/713/23
Провадження № 22-ц/812/1244/25
16 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Лівінського І.В.,
суддів: Шаманської Н.О., Яворської Ж.М.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Альянс» на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки в натурі, що перебуває у спільній частковій власності,
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки в натурі, що перебуває у спільній частковій власності, задоволено. Вирішено провести поділ земельної ділянки, площею 12,7722 гектари, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, виділивши у натурі:
- ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0007, визначену в плані поділу земельної ділянки під №1;
- ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0008, визначену в плані поділу земельної ділянки під АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0006, визначену в плані поділу земельної ділянки під АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0005, визначену в плані поділу земельної ділянки під №4.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 12,7722 гектари, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 07 червня 2025 року Фермерське господарство «Альянс» (далі- ФГ «Альянс») подало апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», в якій просить скасувати вищезазначене рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Також в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, апелянт зазначав, що ФГ «Альянс» є стороною в договорі оренди частини земельної ділянки, укладеного 28 жовтня 2016 року з ОСОБА_2 ФГ «Альянс» не брало участі у розгляді справи, про прийняте рішення дізналося з листа ОСОБА_2 про припинення договору оренди, який отримало 14 травня 2025 року, про що свідчать дані з сайту Укрпошта, отже причину пропуску строку апеляційного оскарження вважає поважною.
Апелянт вважає, що рішення впливає на права та інтереси ФГ "Альянс" як орендаря земельної ділянки, але до розгляду справи його залучено не було. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, та 2 статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини) передбачено обов'язок мотивувати судове рішення про поновлення пропущених строків на оскарження. Зокрема, Європейський суд з прав людини спеціально і однозначно висловився стосовно того, що національний суд зобов'язаний мотивувати поновлення строку на оскарження і пересвідчитись, що підстави для поновлення строку виправдовують втручання у принцип res judicata (параграф 47 рішення у справі «Устименко проти України», параграф 41 рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Крім того, відповідно до параграфа 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на порушення, які допускали українські суди внаслідок необґрунтованості причин втручання у принцип res judicata. Як зазначено вище, окрему увагу ним було приділено випадкам, коли судді поновлювали строк без надання будь-яких додаткових пояснень про «поважні причини».
Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З оскаржуваного судового рішення вбачається, що ФГ «Альянс» не було учасником справи.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеному в постанові від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц (провадження №61-41547сво18) суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Отже, на стадії відкриття провадження, апеляційний суд не має повноважень зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси ФГ «Альянс», яке не брало участі у розгляді справи судом першої інстанції та подало апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Отже, виходячи з аналізу статті 358 ЦПК України, виключенням із загального правила, за яким суд відмовляє в поновленні строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, є не залучення особи до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, або, іншими словами, необізнаність особи з існуванням певної справи, яка стосується її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
З огляду на викладене, а також з точки зору дотримання права апелянта на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід вважати, що оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений ФГ «Альянс» в зв'язку з тим, що воно не було залучено до участі в справі, а тому воно і не могло вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, про яке йому не було відомо, то клопотання апелянта ФГ «Альянс» про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно задовольнити, а пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року - поновити.
Проте, дана апеляційна скарга має бути залишена без руху, виходячи з наступних підстав.
За правилами пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) апеляційна скарга на рішення суду оплачується судовим збором у розмірі 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З оскаржуваного рішення вбачається, що позовна заява подана у листопаді 2023 року. Розмір судового збору при поданні позовної заяви визначається пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року) та складає по даній справі 1073,60 грн.
При подачі позовної заяви, кожна з двох позивачок сплатила по 1073,60 грн.
ФГ «Альянс» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду повністю, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені усіх позовних вимог.
Таким чином, судовий збір за подачу апеляційної скарги в даному випадку складає 3220,80 грн. (1073,60 + 1073,60 )х 150 %).
Між тим, відповідно до вимог частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За такого, розмір судового збору, який має бути сплачений апелянтом за подання даної апеляційної скарги становить 2576,64 грн (1073,60 + 1073,60 )х 150 %) х 0,8.
Проте, судовим збором апеляційна скарга оплачена лише в розмірі 1611 грн. Недоплачена сума судового збору складає 1585,24 грн. (2576,64 -1611).
Таким чином, такий недолік, як несплата судового збору в повному обсязі перешкоджає відкриттю апеляційного провадження та є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
На підставі викладеного та відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, надати апелянтам строк для усунення вказаного недоліку, а саме для сплати судового збору по даній цивільній справі за подачу апеляційної скарги.
Керуючись статтями 185, 354, 357 ЦПК України, -
Клопотання Фермерського господарства «Альянс» про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити Фермерському господарству «Альянс» строк на апеляційне оскарження рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альянс» на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки в натурі, що перебуває у спільній частковій власності- залишити без руху.
Надати апелянту можливість в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, усунути недоліки, наведені у її мотивувальній частині, а саме:
- доплатити 1585,24 грн судового збору та надати оригінал квитанції про сплату судового збору до Миколаївського апеляційного суду;
Платіжні реквізити для сплати судового збору:
Одержувач коштів: Миколаїв. ГУК/тг м. Миколаїв/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA318999980313111206080014478
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _ (Дата оскаржуваного рішення) по справі __ (Номер справи), Миколаївський апеляційний суд.
У випадку несплати судового збору у зазначений строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута особі, яка її подала.
Головуючий І.В.Лівінський
Судді: Н.О. Шаманська
Ж.М. Яворська