10 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши апеляційні скарги підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2025 року, якою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Херсон, Херсонської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
- обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.07.2025 включно
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7
підозрювана: ОСОБА_5
захисник: ОСОБА_6
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційних скаргах апелянти просять ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.07.2025 включно.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянти вважають, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
Зазначають, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не було доведено.
Також захисник зазначає, що підозрювана має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, матір у якої незадовільний стан здоров'я (інсульт), за якою вона здійснює догляд, тому більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , слідчим суддею встановлені наступні обставини.
СВ УСБУ в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 12022230000000916 від 28.04.2022 за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що ОСОБА_5 будучи громадянкою України, знаходячись на території м. Херсон, у період його окупації збройними силами російської федерації діючи зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням і окупаційній адміністрації з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, знаходиться незаконний новостворений правоохоронний орган - т.зв. (мовою оригіналу) «ГУ МВД Херсонской области», погодилась на пропозицію військових Російської Федерації та вирішила добровільно зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, подавши особисту заяву від 17.06.2022.
Наказом № 12 л/с від 24.06.2022 незаконного правоохоронного органу - т.зв. (мовою оригіналу) «Главного управления МВД Херсонской области», з 24.06.2022 ОСОБА_5 призначено на посаду т.зв. (мовою оригіналу) «временно исполняющего обязанности дежурного пульта управления технического отдела управления государственной службы охраны Главного управления МВД Херсонской области».
На підставі заяви ОСОБА_5 , наказом № 19 л/с від 12.07.2022 останню звільнено з посади т.зв. (мовою оригіналу) «временно исполняющего обязанности дежурного пульта управления технического отдела управления государственной службы охраны Главного управления МВД Херсонской области» та у подальшому призначено на посаду т.зв. (мовою оригіналу) «временно исполняющего обязанности инспектора батальона патрульно-постовой службы Главного управления МВД Херсонской области» з 12.07.2022.
У подальшому, згідно наказу незаконного правоохоронного органу №35 л/с від 16.08.2022 ОСОБА_5 переведено на посаду т.зв. (мовою оригіналу) «инспектора группы анализа, планирования и учета отдела полиции «Корабельный» УМВД по г. Херсону Главного управления МВД Херсонской области» з 16.08.2022, на підставі заяви останньої від 15.08.2022.
26.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування до підозрюваної більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, слідчим суддею взято до уваги, що СВ УСБУ в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 12022230000000916 від 28.04.2022 за ч. 7 ст. 111-1 КК України
Зауважено, що 26.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на даний час про правильність висновку слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні. Підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Також, зважаючи на сукупність отриманих в процесі розгляду клопотання відомостей та даних, що характеризують особу, колегія суддів вважає, що є правильним висновок слідчого судді про існування ризиків, передбачених п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що існує ризик того, що ОСОБА_5 розуміючи наслідки вчиненого, зважаючи на покарання, що загрожує їй у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років позбавлення волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді і щодо наявності таких ризиків, як ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як підозрюваній відомо, де можуть знаходитись речі та документи, що підтверджують вчинення нею кримінального правопорушення та ризику незаконного впливу на свідків, оскільки перебуваючи на свободі, підозрювана може впливати на них з метою зміни показів на такі, що її виправдовують.
Окрім того є наявним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрювана може вчиняти умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, окупаційній адміністрації державі-агресора, враховуючи, що на сьогодні продовжується збройна агресія проти України.
За такого, не є слушними доводи апелянтів відносно того, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке вчинене в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти Української Держави та Українського Народу, що підвищує ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, а також встановлені ризики, передбачені п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Тому не є слушними твердження апелянтів, що зважаючи на відомості про особу підозрюваної, а саме, що вона має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, то до неї може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Слідчим суддею при розгляді клопотання не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.
З огляду на наведене апеляційні скарги підозрюваної та її захисника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2025 року, щодо ОСОБА_5 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: