Справа № 462/8312/24 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А. І.
Провадження № 22-ц/811/1145/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
16 червня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2025 року, у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в жовтні 2024 року товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТДВ «СК «Гардіан») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 38 436 грн 05 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп. та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп.
Позов мотивовано тим, що 12 грудня 2020 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ЕР-202169841, забезпечений транспорт «RENAULT KANGOO», державний номерний знак НОМЕР_1 . 30 липня 2021 року о 10 год 50 хв. на 1 км + 700 м. автодороги Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород», сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: марки «RENAULT KANGOO», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Після чого водій ОСОБА_3 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та не повідомив про неї орган чи підрозділ поліції. При цьому водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Згідно постанов Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/3315/21 від 22 вересня 2021 року, № 450/3319/21 від 22 вересня 2021 року та № 450/3320/21 від 22вересня 2021року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 та частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з умовами Полісу ОСЦПВ №ЕР-202169841, на підставі страхового акту № G-12688-1, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «CHЕVROLЕТ AVEО» державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 38 436 грн 05 коп. В зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Гардіан» відшкодувало власнику транспортного засобу «CHЕVRОLET AVЕО» державний номерний знак НОМЕР_2 витрати на ремонт в сумі 38 436 грн 05 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 23213 від 12 жовтня 2021 pоку. Якщо до водія забезпеченого транспортного засобу, який керував таким у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди після виплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу. З огляду на зазначене, просять позов задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова області від 16 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» 38 436 грн 05 коп. у порядку регресу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» 3 028 грн 00 коп. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» 2 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в квітні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій посилаючись на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить рішення Залізничного районного суду м. Львова області від 16 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідач до своєї смерті виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоду потерпілій в ДТП, яка мала місце 30 липня 2021 року, що підтверджується написаною нею власноручно розпискою від 16 листопада 2021 року. Тобто, остання отримавши від позивача страхове відшкодування, двічі збагатилась. Відтак, страховиком позов пред'явлено до неналежного відповідача, адже таким має бути не винуватець, а потерпіла ОСОБА_4 . Вказує, що процесуальним законодавством не передбачено судового вирішення спору з особою, яка померла до відкриття провадження у справі, що має місце в даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 30 липня 2021 року о 10 год 50 хв на 1 км + 700 м. автодороги Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: марки «RENAULT KANGOO», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/3315/21від 22 вересня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/3319/21 від 22 вересня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/3320/21 від 22 вересня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу.
12 грудня 2020 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ЕР-202169841, забезпечений транспорт «RENAULT KANGOO», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно якого ТДВ «СК «Гардіан» взяло на себе зобов'язання компенсувати шкоду, заподіяну майну третім особам внаслідок ДТП, що не суперечить закону.
Відповідно до страхового акту № 006.01005723-1 від 15 лютого 2023 року позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 54 800 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7987610 від 16 лютого 2023 року.
Відповідно до страхового акту № G-12688 від 12 жовтня 2021 року позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та здійснив додаткову виплату страхового відшкодування в розмірі 38 436 грн 05 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 23213 від 12 жовтня 2021 року.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 26 липня 2023 року складено актовий запис за місцем смерті - Республіка Польща.
23 лютого 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Палажій Г. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» в редакції тут і далі, чинній на момент виникнення спірних відносин).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником, зокрема, відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (частина друга статті 999 ЦК України).
Таким актом цивільного законодавства у цій сфері є, зокрема, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 Закону № 1961-IV передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону Закон № 1961-IV).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи .
Підпунктами «б» та «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону №1961-IV передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до змісту статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
Згідно зі статтею 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.
Пунктом 201.3. статті 201 Закону № 1961-IV визначено, що у разі смерті страхувальника - фізичної особи його права та обов'язки за договором страхування переходять до осіб, які одержали забезпечений транспортний засіб у спадщину.
Свідоцтво про праву на спадщину за законом видано, у тому числі і на забезпечений транспортний засіб, по кожному з спадкоємців.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді (частина перша статті 184 ЦПК України).
Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною першою статті 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Отже, процесуальне правонаступництво, у справах, де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) викладено такий висновок щодо застосування норм права:
«Якщо позов пред'явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред'явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі».
Вказаний висновок є релевантним для застосування положень ЦПК України (в редакції 2017 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки:
«Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства».
Подібні правові висновки викладено також Верховним Судом у постановах: від 05 квітня 2021 року в справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19), від 09 жовтня 2023 року в справі № 688/181/23 (провадження № 61- 8186св23), від 10 квітня 2024 року в справі № 760/14336/22 (провадження № 61-241св24), від 03 квітня 2025 року в справі № 336/13115/23 (провадження № 61-8108св24).
Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою.
Оскільки відповідач помер до відкриття провадження у справі, він не набула статусу учасника справи, тому за таких обставин суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про можливість розгляду справи по суті спору, з ухваленням оскарженого рішення.
Пунктом 4 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 України).
Враховуючи наведене, оскаржене рішення за обставин даної справи не може вважатися законним та обґрунтованим, тому таке слід скасувати, провадження у справі закрити, а апеляційну скаргу задовольнити частково.
Оскільки вставновлені обов'язкові підстави для скасування судового рішення та закриття провадження у справі, колегія суддів не убачає підстав для детального аналізу доводів апеляційної скарги щодо невірного вирішення, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, спору по суті.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження в справі (крім випадків, якщо провадження в справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), зокрема в апеляційній та касаційній інстанціях. Такого клопотання в справі на даний час не заявлено.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 377, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2025 року скасувати.
Провадження у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 16 червня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич