Справа № 455/687/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1356/25 Доповідач: ОСОБА_2
11 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року про накладення арешту на майно,
з участю власника майна ОСОБА_6 ,
вищезазначеною ухвалою клопотання прокурора Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному проваджені №12025141320000132 від 13.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 KK України - задоволено.
Накладено арешт на: мобільний телефон марки Redmi Note 14 Pro 5G, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім картами абонентних номерів « НОМЕР_3 » та « НОМЕР_4 », який упаковано в спецпакет №4263493; поліетиленовий прозорий пакет з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, який упаковано в спецпакет № 3454882, які поміщено у кімнату зберігання речових доказів ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, за адерсою: м.Старий Самбір, вул.Л.Галицького, 41, Самбірського району львівської області, - шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаними предметами.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ухвала є необгрунтованою.
Вилучений мобільний телефон є її власністю, вона не має жодного відношення до кримінального провадження, накладення арешту на мобільний телефон порушує її права.
ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити.
Прокурор ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Так, згідно з клопотанням, 12.03.2025 року до ВП № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області надійшло телефонне повідомлення від невідомої особи про те, що її чоловік вказує, що в житловому будинку ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 бачив гранату. Досудовим розслідуванням встановлено що 12.03.2025 надійшло телефонне повідомлення на лінію 102 здійснювався з номеру телефону НОМЕР_5 від особи жіночої статті яка не вказала свої анкетні дані та в телефонному повідомленні вказала що «тиждень тому її чоловік надавав допомогу по господарству односельчанці ОСОБА_8 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , де жінка пропонувала чоловіку в якості оплати за виконану роботу, справжню бойову гранату, яку чоловік бачив на власні очі, за холодильником. В ході огляду місця події від 12.03.2025 року на подвір'ї , а саме на дерев'яній лавці, що біля житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: предмет візуально схожий на підривач типу УДЗ з маркуванням «НОМЕР_8»; предмет візуально схожий на корпус гранати РГН з маркуванням «НОМЕР_7».
З протоколу допиту свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона вказує що її колишній чоловік ОСОБА_9 може бути причетним до вчинення злочину а саме залишення гранати в житловому будинку (літній кухні). Зазначає що ОСОБА_9 пересувається автомобілем марки «Chery QQ», реєстр.номер НОМЕР_6 , який зареєстрований на ОСОБА_6 .
ОСОБА_9 на виклики слідчого не з'являється, під час телефонних розмов відмовляється надавати будь-які свідчення з даного приводу та свою причетність до вчинення даного злочину категорично заперечує. 29.04.2025 року надійшло телефонне повідомлення про те, що в с. Конів під час виклику на домашнє насильство в с. Болозів Самарського району кривдник ОСОБА_10 почав втікати автомобілем із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_6 , з'їхав у кювет, вийшов із автомобіля та втік у напрямку села. На підставі ст. 265 КУпАП автомобіль марки «Chery QQ», реєстр.номер НОМЕР_6 , затримано та доставлено до ВП № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області. 02.05.2025, під час проведення санкціонованого обшуку в автомобілі марки «Chery QQ», реєстр.номер НОМЕР_6 , що зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Redmi Note 14 Pro 5G, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім картами абонентних номерів « НОМЕР_3 » та « НОМЕР_4 », який упаковано в спецпакет №4263493; поліетиленовий прозорий пакет з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, який упаковано в спецпакет № 3454882.
У пам'яті або флеш носіях вмісту вилученого мобільного телефону марки може міститися інформація про дзвінок на лінію «102» від особи жіночої статті, а також інформація про походження даної гранати, тому необхідно дослідити вміст вилученого мобільного телефону, а порошкоподібна речовина білого кольору, яка знаходиться в поліетиленовому прозорому пакеті може бути нарковмісною речовиною, забороненою для вільного обігу, тому їх визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження. При цьому необхідно забезпечити зберігання вказаних речових доказів у незмінному стані, шляхом накладення на них арешту та унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню з метою подальшого використання майна, як доказу у кримінальному провадженні та в подальшому для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.
Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №12025141320000132 слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв'язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.
З оскарженої ухвали вбачається, що слідчим суддею накладено арешт на майно, що є речовим доказом. При цьому слідчим у клопотанні зазначено підставу накладення такого арешту, а саме: з метою збереження речових доказів. Таким чином майно відповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.
Апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що на цей час у органу досудового розслідування, за результатами проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що вказаний мобільний телефон та інформація, що на ньому зберігається, мають значення речових доказів для кримінального провадження, може зберігати інформацію про вчинення злочину, а тому відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що відповідає конституційним нормам.
Так, ЄСПЛ своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
На переконання апеляційного суду, слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення було враховано не лише вимоги щодо захисту фундаментальних прав власників майна та прав третіх осіб, а й «справедливий баланс» між інтересом суспільства та приватним інтересом, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.
Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року про накладення арешту на майно залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_11