Дата документу 04.06.2025 Справа № 336/3993/24
Єдиний унікальний № 336/3993/24 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.
Провадження № 22-ц/807/709/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
04 червня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , - адвоката Середи Дмитра Миколайовича, представника ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , - адвоката Ференець Олександра Євгеновича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_5 , яка є законним представником ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2024 року було задоволено клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру в кримінальному провадженні № 12023087080000430 від 09.09.2023 року щодо неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Застосовано до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру у вигляді передання його під нагляд матері - ОСОБА_5 , встановлено тривалість заходів виховного характеру відносно ОСОБА_6 терміном 1 (один) рік. Попереджено ОСОБА_5 про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання.
Застосовано до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи виховного характеру у вигляді передання його під нагляд матері - ОСОБА_3 , встановлено тривалість заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 терміном 1 (один) рік. Попереджено ОСОБА_3 про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання.
Зазначає, що злочинними діями неповнолітнього ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_4 потерпілому - малолітньому ОСОБА_2 була спричинена матеріальна та моральна шкода.
Звертає увагу, що тяжкий моральний стан отримала малолітня дитина, у якої ще не сформувалася психіка, що може вплинути на її психологічне та психічне здоров'я. Для лікування дитини за рекомендацією лікаря необхідно було покращити харчування дитини.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11 836 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року позов ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 , як законного представника дитини ОСОБА_2 , солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто на користь держави солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 1 009,33 гривень судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , - адвокат Середа Д.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 086 грн., в іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив надані позивачем квитанції та взагалі відмовив у відшкодуванні матеріальної шкоди, не врахувавши, що дитина отримала тілесні ушкодження носу та губи, струс головного мозку і потребувала медичної допомоги, а саме, застосування ліків та огляд лікаря.
Вважає, що суд повинен був з'ясувати ці обставини та задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 5 086 грн., чим порушив вимоги п. 18 постанови ПВСУ №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином» та п. 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, «що надані суду письмові докази не підтверджують витрати на лікування, медичне обстеження та відновлення здоров'я саме ОСОБА_2 », в той час як події вчинення злочину відбулися 05.09.2023 року, а лікування проходило протягом строку з 05.09.2023 року до 09.11.2023 року, та у чеках є позначки щодо ОСОБА_2 .
Також не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , - адвокат Ференець О.Є. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції помилково було визнано, що позивачем доведено позовні вимоги в частині моральної шкоди, та помилково було визнано факт наявності в матеріалах справи доказів такої моральної шкоди, та її обґрунтованого розміру.
Вважає, що позивач повинен був довести суду всі ті обставини справи, на які він посилався, а суд не повинен був вважати доведеними ці обставини покладаючись виключно на бездоказові твердження позивача.
Звертає увагу, що судом першої інстанції взагалі не з'ясовані обставини справи в частині дій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, судом не з'ясовані обставини та не дана оцінка тим обставинам, що один з них є неповнолітнім підлітком, який навчається в 9-му класі, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а інший - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою дитиною, яка навчається в 6-му класі, тобто вони не могли в однаковій мірі, в однаковому розмірі нанести моральну шкоду потерпілому, який до того ж старше та статурою міцніше за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, судом взагалі не досліджувалось питання ступеня вини кожного з відповідачів в питанні стягнення моральної шкоди.
Зауважує, що стягуючи солідарно моральну шкоду, завдану спільними діями осіб, суд першої інстанції мотивував солідарне стягнення моральної шкоди тим, що відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, але в поданому позові позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги посиланням на ч. 1 ст. 1190 ЦК України. Тобто, ухвалюючи рішення суд першої інстанції фактично вийшов за межи позовних вимог. Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно ст.ст. 1179, 1182 ЦК України така шкода відшкодовується особами у частці.
Вказує, що ОСОБА_3 повідомляла суд, що самостійно виховує сина, не має великих статків, але все ж, в незалежності від обставин справи, пропонувала стороні позивача у якості примирення сплатити 5 000 грн. І зараз ОСОБА_3 не відмовляється від своєї позиції та готова відповідно рішення суду апеляційної інстанції сплатити позивачу за спричинену її малолітнім сином шкоду компенсацію у розмірі 5 000 грн.
Від представника ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , - адвоката Середи Д.М. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , - адвоката Ференець О.Є., у якому він просить залишити апеляційну скаргу останнього без задоволення. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції в частині вимог про стягнення моральної шкоди надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Інші учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційні скарги не скористалися.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження понесених витрат на лікування, медичне обстеження та відновлення здоров'я ОСОБА_2 стороною позивача суду були надані письмові докази: фіскальні чеки про придбання ліків, засобів гігієни, про сплату за медичні дослідження та лікарські послуги, а також виписки по картковим банківським рахункам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з відомостями про понесені витрати на придбання продуктів харчування. Натомість, сторона позивача не надала суду жодних доказів, зокрема призначень лікарів та рецептів на придбання ліків, зважаючи на які б суд дійшов висновку про те, що надані суду фіскальні чеки та виписки по картковим банківським рахункам підтверджують понесення витрат стороною позивача на лікування, медичне обстеження та відновлення здоров'я дійсно ОСОБА_2 , а тому у частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити через недоведеність таких позовних вимог.
Також суд першої інстанції, враховуючи ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжі від 20 лютого 2024 року, факт узгодженого заподіяння неповнолітнім ОСОБА_6 разом з малолітнім ОСОБА_4 тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_2 , чим заподіяно останньому фізичного болю та страждань, виснував, що вимоги позивача в частині наявності підстав для стягнення моральної шкоди є обґрунтованими.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд оцінив глибину, тривалість душевних страждань, кількість часу та зусиль витрачених для вчинення дій, необхідних для відновлення порушеного права, фізичного болю та страждань, які зазнав малолітній ОСОБА_2 під час вчинення кримінально-караного посягання проти нього, тривалість процесу лікування, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, зниження активності життя, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, протиправність дій ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , наслідки, які настали у зв'язку із вчиненням протиправного посягання, а тому, враховуючи вимоги розумності, справедливості, виваженості суд дійшов висновку, що потерпілому завдано моральної шкоди, яку слід визначити у загальному розмірі 25 000 грн. Враховуючи, що відповідачі є батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України, суд виснував, що завдану позивачу моральну шкоду слід стягнути з них в солідарному порядку.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов'язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
А в порядку ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вищевказані положення є загальними щодо відшкодування шкоди. Разом з тим, правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої малолітньою особою регулюються спеціальними нормами ЦК України.
На час вирішення судами (як першої, так і другої інстанцій) спору про відшкодування шкоди ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою особою, тому його відповідальність за завдану шкоду настає на підставі статті 1178 ЦК України, а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою особою, а тому його відповідальність за завдану шкоду настає на підставі статті 1179 ЦК України.
ЦК України визнає малолітніми фізичних осіб, які не досягли чотирнадцяти років (ч. 1 ст. 31 ЦК).
Згідно ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Обов'язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.
Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду (ч. 1 ст. 1181 ЦК України).
Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітніми особами, здійснюється на істотно інших засадах, ніж відшкодування шкоди, заподіяної малолітніми особами.
ЦК України визнає неповнолітніми фізичних осіб віком від 14 до 18 років (ч. 1 ст. 32 ЦК).
На відміну від малолітніх, неповнолітні особи визнані законодавцем повністю деліктоздатними, тобто здатними самостійно нести відповідальність за шкоду, заподіяну їхніми діями іншим особам.
Так, згідно ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1182 ЦК України шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
В силу ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 6).
З ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжі від 20 лютого 2024 року (ЄУН: 336/13056/23, провадження №: 1-кп/336/643/2024) вбачається, що 05.09.2023р. приблизно о 13.05 год. неповнолітній ОСОБА_6 разом з малолітнім ОСОБА_4 , які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, знаходячись у парку АДРЕСА_1 , діючи узгоджено між собою, на ґрунті неприязних відносин умисно спричинили малолітньому ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Так, ОСОБА_6 наніс потерпілому удари кулаком правої руки в область носу зліва, та кулаком лівої руки в область лобу, а ОСОБА_4 наніс удари кулаком лівої руки в область носу, щічної ділянки справа та верхньої губи. Тим самим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 спричинили потерпілому ОСОБА_2 , згідно з висновком судово-медичного експерта, множинні синці обличчя та гостру травму головного мозку у вигляді «струсу», що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дії неповнолітнього ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вищевказаною ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжі від 20 лютого 2024 року було задоволено клопотання прокурора про застосування заходів виховного характеру в кримінальному провадженні № 12023087080000430 від 09.09.2023 року щодо неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Застосовано до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру у вигляді передання його під нагляд матері - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановлено тривалість заходів виховного характеру відносно ОСОБА_6 терміном 1 (один) рік.
Попереджено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання.
Застосовано до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи виховного характеру у вигляді передання його під нагляд матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Встановлено тривалість заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 терміном 1 (один) рік.
Попереджено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання (а.с. 9-10).
Згідно висновку за результатами комп'ютерної томографії головного мозку ОСОБА_2 , 2011р.н., від 07.09.2023 року, лікар ОСОБА_8 , встановлено КТ ознаки забою м'яких тканин лобної області зліва. Правостороння девіація кісткової частини перетинки носа з ознаками звуження правового середнього носового хода. Лінії переломів кісток мозкового та лицевого черепа на момент сканування відсутні. Рекомендовано проведення R-пантограми зубів. КТ-ознаки аномалії Арнольд-Кіарі 1 (каудальна дистонія мигдаликів мозочка до 12мм) 0-аномалія розвитку. Невелика кіста передніх відділів прозорої перетинки (варіант норми) (а.с. 11).
Відповідно до копії чека Діагностичного центру комп'ютерної томографії від 07.09.2023 року за КТ головного мозку сплачено 800 грн. (а.с. 34).
Як вбачається з висновку за результатами комп'ютерної томографії навколоносових пазух та кісток носа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 09.11.2023 року, лікар-рентгенолог ОСОБА_9 виявила КТ ознаки девіації носової перегородки із кістковим екзостозом вправо (а.с. 12).
За вказане КТ навколоносових пазух та кісток носа ОСОБА_2 відповідно до фіскального чека ПП «Центр комп'ютерної томографії» сплачено 800 грн. (а.с. 34).
Згідно консультативного висновку ТОВ «Вітацентр» 13.09.2023 року оторингологом Фурик О.О . ОСОБА_2 , 2011р.н., діагностовано: закритий перелом кісток носу зі зміщенням, під анестезією проведено репозицію кісток носу, передня тампонада носу (а.с. 13).
Відповідно до фіскального чеку ТОВ «Вітацентр» від 13.09.2023 року за вказані маніпуляції сплачено 2 250грн. (а.с. 34).
11.09.2023 року ОСОБА_2 , 2011р.н., у Діагностичному центрі «ЛОТ» м. Запоріжжя зроблено рентгенівський знімок (а.с. 15), за який згідно чеку стоматології «ЛОТ» від 11.09.2023 року сплачено 250 грн. (а.с. 34).
13.09.2023 року ОСОБА_2 , 2011р.н., був оглянутий стоматологом, об'єктивно встановлено, серед іншого, - набряк, синці на шкірі обличчя, викривлення спинки носа, перкусія слабо-болісна 21, 22, рухливість 1 ступеню 21, 22 (а.с. 14).
З виписки (епікризу) із медичної картки стаціонарного хворого 6269 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебував у стаціонарі відділення гнійної хірургії Нейрохірургічні ліжка Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради з 06.09.2023 року по 08.09.2023 року, йому встановлено клінічний діагноз: поєднана ЗЧМТ. Струс головного мозку. Контузія правого ока середнього ступеню важкості. Множинні забої м'яких тканин голови, обличчя, тулуба. Проведено лікування: діакарб, аспаркам, ліра, етамзилат, калія йодид 2% (а.с. 16).
Відповідно фіскальних чеків: ТОВ «Трансфарм-Дніпро» від 06.09.2023 за аспаркам, діакарб, ліра, сплачено 457 грн.; КП «Аптечне об'єднання «Фармація» Запорізької обласної ради від 07.09.2023 за калію йодид очні краплі 2% сплачено 182 грн.; КП «Аптечне об'єднання «Фармація» Запорізької обласної ради від 08.09.2023 за рушники паперові сплачено 79 грн. (а.с. 34).
З копії амбулаторної картки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається що при зверненні до невролога 02.10.2023 року, дитині було встановлено діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку (травма 06.09.2023). Було призначено, серед іншого, ліра - протягом 1 місяця (а.с. 18-19).
Згідно фіскального чеку ТОВ «Трансфарм-Дніпро» від 11.09.2023 за ліра було сплачено 247 грн. (а.с. 34).
Відповідно до огляду дитячого невролога Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня №5» Запорізької міської ради, дата обстеження: 02.10.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було встановлено діагноз: основний струс головного мозку, призначення: ліра, цефавора протягом місяця (а.с. 26).
Згідно висновку експерта №1685п від 02.10.2023р., при огляді ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 13.09.2023 року виявлені: забійна рана верхньої губи та множинні синці обличчя. За даними медичної документації при обстеженні у ОСОБА_2 діагностовано «закритий перелом кісток носу» та «травматичний підвивих першого ступеню 21 та 22 зубів. Ушкодження утворились від дій тупих предметів (предмету) в термін, що не суперечить заявленому освідуваним та зазначеному в постанові і медичній документації. Діагноз «перелом кісток носу» не підтверджений даними інструментальних методів дослідження, тому всі виявленні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні. Під час експертизи виявлені сліди не менш семи травматичних впливів (а.с. 35-39).
З виписки із амбулаторної картки дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що він 05.09.23р. був побитий у парку ім. Ак. Климова, лікувався в стаціонарі з 06.09.23р. по 08.09.23р., після виписки лікувалася амбулаторно у невролога і окуліста з 09.09.2023р. по 02.11.2023р. (а.с. 40).
Таким чином, в результаті перебування ОСОБА_2 на стаціонарному та амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 поніс витрати на його лікування, які підтверджуються копіями фіскальних чеків, долучених до матеріалів справи, на суму 5 065 грн.
Необхідність вищенаведених витрат на суму 5 065 грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема медичною документацією, та не спростована відповідачами.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткову доведеність позовних вимог ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно, висновки суду про недоведеність позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди на суму 5 065 грн. є помилковими, в цій частині доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , - адвоката Середи Д.М. знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Далі, як правильно встановлено судом першої інстанції, моральні страждання ОСОБА_2 виникли у зв'язку з діями малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_6 .
Колегія суддів вважає, що саме по собі ушкодження здоров'я малолітньої особи, яке потягло за собою тривале лікування, в тому числі стаціонарне, свідчить що така особа зазнала моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. При цьому слід звернути увагу, що позов пред'явлений в інтересах малолітньої дитини, яка і є постраждалою особою від дій дітей відповідачів.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначених ст. 3 ЦПК України.
Враховуючи обставини справи у їх взаємозв'язку з нормами закону, котрими ті регулюються, оцінюючи тривалість, глибину моральних переживань ОСОБА_2 , їх характер, суд першої інстанції правильно вважав, що відшкодування моральної шкоди в загальному розмірі 25 000,00 грн. є достатньою та справедливою компенсацією щодо ОСОБА_2 , відповідає принципу розумності та справедливості, а також тривалості моральних страждань останнього.
Разом із тим, стягуючи з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в солідарному порядку заподіяну шкоду на підставі ст. 1190 ЦК України, суд першої інстанції порушив норми матеріального права.
Як зазначалося вище, шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду (ч. 1 ст. 1181 ЦК України); шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду (ч. 1 ст. 1182 ЦК України).
Тому у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення заподіяної шкоди з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в солідарному порядку.
В цій частині доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , - адвоката Ференець О.Є. знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
За загальним правилом для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.
Необхідно звернути увагу, що у питаннях відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я будь-яке діяння, яким завдається шкода здоров'ю фізичної особи, як правило презюмується протиправним. Специфічною у даному деліктному зобов'язанні є і вина заподіювача шкоди. Як і загальними правилами вина заподіювача презюмуються, аж доки він не доведе свою невинуватість. Разом з тим деліктну відповідальність за завдану шкоду можуть нести тільки особи, які здатні розуміти значення своїх дій та оцінювати їх можливі наслідки.
Таким чином, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів, враховуючи, що малолітньому ОСОБА_2 заподіяна шкода спільними діями малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_6 , вважає за доцільне визначити суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі по 2 532,50 грн. (5 065 грн. / 2) та моральної шкоди у розмірі по 12 500 грн. (25 000 грн. / 2) з кожного з відповідачів, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Отже, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.
Щодо судових витрат.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 6 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене та часткове задоволення вимог позову, з ОСОБА_5 , яка є законним представником ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , підлягає стягненню в дохід держави судовий збір по 435,18 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , - адвоката Середи Дмитра Миколайовича, представника ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_4 , - адвоката Ференець Олександра Євгеновича задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити постанову наступного змісту:
Позов ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), а у разі відсутності у нього майна достатнього для відшкодування, з його матері - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_2 ), та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_3 ), яка є законним представником ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ), який є законним представником ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ), по 2 532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 50 коп. з кожного в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_2 ), яка є законним представником ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_3 ), яка є законним представником ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ), в дохід держави судовий збір по 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 18 коп. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 13 червня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: С.В. Кухар
Е.А. Онищенко