Дата документу 04.06.2025 Справа № 335/1768/25
Єдиний унікальний №335/1768/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/385/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 04 червня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, який має середню освіту, не працює, розлучений, має на утриманні малолітню доньку, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 .
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 березня 2025 року, якою задоволено клопотання старшої слідчої слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_7 , та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою (заочно).
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що враховуючи те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відносяться до категорії тяжкого кримінального правопорушення, переховується від слідства, оголошений у міжнародний розшук, з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, слідчий суддя дійшов до висновку, що до підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить визнати причини пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними та поновити їх, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 .
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з істотним порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_6 не отримував повідомлення про підозру, а тому не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Останній жодного разу належним чином не викликався, що свідчить про істотне порушення порядку виклику особи для участі у процесуальній дії та вручення повідомлення про підозру.
Вважає, що повістки про виклик ОСОБА_6 від 01 березня 2025 року не можуть братися до уваги через їх неналежність, оскільки вони були вручені не останньому, а його батьку, та були складені після «повідомлення про підозру».
Повідомляє, що ОСОБА_6 виїхав за межі м.Запоріжжя ще 27 червня 2024 року на відпочинок. Виїзд з міста Запоріжжя жодним чином не був пов'язаний із кримінальним провадженням, якого на той момент не існувало.
Зауважує, що слідчий суддя в ухвалі не обґрунтовує, якими саме доказами, та які саме ризики, передбачені ст.177 КПК України, були встановлені.
Захисник вказує, що 25 лютого 2025 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя розглядав попереднє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 , де дійшов до інших висновків з приводу клопотання та відмовив у його задоволенні.
Звертає увагу, що вбачається непослідовне прийняття судом першої інстанції рішень, коли за однією і тією ж обставиною суд виносить прямо суперечливі рішення, при тому що матеріали справи та докази, якими обґрунтовувалось клопотання, залишились без змін. Стороною обвинувачення було доповнено лише повістки про виклик, які були зроблені 01 березня 2025 року.
Вважає, що надання протилежної оцінки доказам сторони обвинувачення, за умови, що їм вже була раніше надана оцінка судом, без належного обґрунтування, свідчить про необ'єктивний розгляд та прийняття передчасного рішення.
Наголошує на тому, що в межах іншого кримінального провадження, останній щонайменше з 14 серпня 2024 року рахується як безвісно зниклий. ОСОБА_6 зник до проведення слідчих дій та по сьогоднішній день місце знаходження його не встановлене, що унеможливлює стверджувати про те, що він переховується від органу досудового розслідування.
На думку сторони захисту, сам по собі факт оголошення підозрюваного у міжнародний розшук не може вважатись достатньою підставою для проведення заочного розгляду клопотання.
Наголошує на тому, що відповідно до листа, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_6 не перетинав кордон, а тому не може знаходиться на території Європейського союзу. Сам по собі рапорт з додатками від 19 лютого 2025 року не є джерелом доказу, інформація в ньому спотворена та не відповідає дійсності.
Вважає, що захисник, призначений ОСОБА_6 , належним чином не виконував свої обов'язки, оскільки за наявності грубих порушень з боку органу досудового розслідування, за відсутності спілкування із клієнтом, зазначив у судовому засіданні, що не заперечує проти задоволення клопотання про тримання під вартою у заочному форматі.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що ОСОБА_6 та його представник не повідомлялися про дату та час судового засідання, під час ухвалення рішення не були присутніми. Про саме судове рішення представник дізнався випадково, після чого 21 квітня 2025 року ознайомився із матеріалами судової справи та отримав примірник оскаржуваного судового рішення.
Згідно з ухвалою слідчого судді, старша слідча слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором, звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024080000000371 від 14 листопада 2024 року.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне зберігання, придбання бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, у невстановлених досудовим слідством осіб, спосіб, час і місці, незаконно придбав бойові гранати, вогнепальну зброю та бойові патрони, які до 12 липня 2024 року зберігав у гаражному приміщенні, що знаходиться в його користуванні.
12 липня 2024 року в період часу з 11:06 год. до 13:04 год. в ході санкціонованого обшуку гаражу № НОМЕР_1 блоку №11 ГО ГТ «ТИТАН», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Антенна, 16, який знаходиться у користуванні ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено:
3 (три) корпуси бойових ручних оборонних гранат Ф1;
5 (п'ять) бойових уніфікованих підривачів дистанційної дії УЗРГМ, УЗРГМ-2;
предмет, схожий на автомат АКМ;
предмет, схожий на магазин до автомату;
30 (тридцять) предметів схожих на патрони;
Згідно з висновком експерта від 17 липня 2024 року, наданий на дослідження предмет, схожий на автомат, є бойовою нарізною вогнепальною стрілецькою зброєю - модернізованим автоматом Калашникова «АКМ» калібру 7,62х39 мм (заводський серійний номер НОМЕР_2 ), промислового виробництва Іжевського машинобудівного заводу (СРСР), 1974 рік, в конструкцію якого внесені зміни - встановлено шептало поодинокого вогню з укороченим заднім виступом (з заводським номером «НОМЕР_5»), внаслідок чого ударно-спусковий механізм функціонує неправильно та унеможливлює проведення пострілів чергами в повністю автоматичному режимі. Наданий автомат придатний лише до проведення поодиноких пострілів.
Наданий на дослідження автомат виготовлений промисловим способом, при цьому в його конструкцію внесені зміни - встановлено шептало поодинокого вогню з укороченим заднім виступом (з заводським номером «НОМЕР_5»).
Наданий на дослідження предмет, схожий на магазин, є магазином автоматів конструкції Калашникова калібру 7,62х39 мм, промислового виробництва СРСР, а саме секторним, коробчастим магазином, що розрахований на 30 проміжних патронів калібру 7,62х39 мм.
Надані на дослідження 30 предметів, схожих на патрони, є боєприпасами до нарізної вогнепальної стрілецької зброї - бойовими проміжними патронами калібру 7,62х39 мм з кулями зі сталевим осердям, виробництва СРСР. Патрони придатні до стрільби.
Надані на дослідження патрони виготовлені промисловим способом.
Згідно з висновком експерта від 19 липня 2024 року, надані на дослідження 3 (три) предмета еліпсоїдної форми являються корпусами бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 промислового виготовлення. Предмет, закріплений в одному з корпусі бойової гранати Ф-1, є холостою пробкою гранати, промислового виготовлення.
Надані на дослідження 5 (п'ять) предметів циліндричної форми являються бойовими уніфікованими підривачами дистанційної дії УЗРГМ, УЗРГМ-2 промислового виготовлення.
Надані на дослідження 3 (три) корпуси бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 до бойових припасів та вибухових пристроїв не відносяться, але містять в собі заряди бризантної вибухової речовини - тротил, масою 50-56 г кожен. Холоста пробка гранати до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, вибухових речовин не містить.
Надані на дослідження 5 (п'ять) бойових уніфікованих підривачів дистанційної дії УЗРГМ, УЗРГМ-2 до бойових припасів не відносяться, але являються самостійними вибуховими пристроями і відносяться до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містять в собі ініціюючу вибухову речовину THPC масою 0,1 г, азид свинцю масою 0,2 г та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г кожен.
Надані на дослідження корпуси бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 в конструктивному поєднанні з будь-якими із наданих на дослідження бойових уніфікованих підривачів дистанційної дії УЗРГМ, УЗРГМ-2 являються бойовими ручними оборонними осколковими гранатами Ф-1 промислового виготовлення, які відносяться до бойових припасів та являються вибуховими пристроями військового призначення.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив всі дії, пов'язані з набуттям та зберіганням бойових припасів та вогнепальної зброї всупереч передбаченому законом порядку.
19 лютого 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке відповідно до вимог діючого законодавства вручено рідному батьку підозрюваного ОСОБА_10 , у зв'язку із переховуванням ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду.
З метою встановлення місця знаходження підозрюваного ОСОБА_6 надані доручення співробітникам УКР ГУНП в Запорізькій області та співробітникам СКП ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
За результатами виконання органу досудового розслідування надано вмотивовані рапорти про те, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває поза межами території України, а саме переховується у м. Нант, Франція.
У зв'язку із переховуванням ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та наявної оперативної інформації про те, що останній перебуває на території Європейського союзу, 20 лютого 2025 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
В ході досудового розслідування, підозрюваному ОСОБА_6 за його місцем реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , та останнім місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , поштою надіслано повідомлення про підозру у вчиненні злочину якого він підозрюється, що передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, та повістки про виклик до слідчого 04 березня 2025 року, 05 березня 2025 року, 06 березня 2025 року, однак останній до органу досудового розслідування не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Заслухавши доповідь судді; аргументи захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу у межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухана думка прокурора, захисника підозрюваного та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, а саме: відомостями з протоколу обшуку гаражу № НОМЕР_1 блоку № НОМЕР_3 в ГК ГТ «ТИТАН» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Антенна, 16 від 12 липня 2024 року; показаннями свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є головою ГК ГТ «ТИТАН» від 13 липня 2024 року та від 01 лютого 2025 року; показаннями свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 лютого 2025 року; відомостями з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 , який впізнав ОСОБА_6 як особу, яка є користувачем гаражу АДРЕСА_4 та який демонстрував йому гранати та автомат у вказаномуприміщенні від 03 лютого 2025 року; показаннями свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14 лютого 2025 року; відомостями з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_13 , який впізнав ОСОБА_6 як особу, яка є користувачем гаражу № НОМЕР_1 блоку № НОМЕР_4 в ГК ГТ «ТИТАН» за адресою: м. Запоріжжя, вул.Антенна, 16 від 14 лютого 2025 року; висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи від 19 липня 2025 року; висновком експерта за результатами проведення судової експертизи зброї від 25 липням 2024 року та іншими матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
У рішенні Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року вказано на те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що надані слідчим докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.
Доводи апелянта про те, що слідчим суддею не було належним чином перевірено наявність обґрунтованої підозри, не є слушними та суперечать змісту оскаржуваної ухвали.
З приводу доводів апелянта про те, що ОСОБА_6 не отримував повідомлення про підозру, а тому не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчим відділом ВП №1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024080000000371 від 14 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за фактом того, що 12 липня 2024 року в період часу з 11:06 год. до 13:04 год. в ході санкціонованого обшуку гаражу № НОМЕР_1 блоку №11 ГО ГТ «ТИТАН», за адресою: м. Запоріжжя, вул.Антенна, 16, який знаходиться у користуванні ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено: 3 (три) корпуси бойових ручних оборонних гранат Ф1; 5 (п'ять) бойових уніфікованих підривачів дистанційної дії УЗРГМ, УЗРГМ-2; предмет, схожий на автомат АКМ; предмет, схожий на магазин до автомату; 30 (тридцять) предметів схожих на патрони.
19 лютого 2025 року, було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення здійснюється у порядку, передбаченому главою 11 КПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Згідно з матеріалами провадження, через тимчасову відсутність ОСОБА_6 за місцем проживання (що об'єктивно підтверджується сукупністю доданих до клопотання доказів) повідомлення по підозру було вручено його батькові - ОСОБА_10 .
Таким чином, повідомлення про підозру від 19 лютого 2025 року, вручено відповідно до вимог діючого законодавства.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 жодного разу належним чином не викликався для участі у процесуальній дії, та вручення повідомлення про підозру, є безпідставними.
В матеріалах справи знаходиться доручення старшого слідчого СВ №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 19 лютого 2025 року, згідно з яким остання просила доручити працівникам СКП відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області встановити місце знаходження ОСОБА_6 та забезпечити його явку до цього відділу поліції з метою проведення слідчих дій за його участю.
Також, у матеріалах справи наявні матеріали від 19 лютого 2025 року на виконання цього доручення, у яких зазначено про те, що ОСОБА_6 перебуває поза межами території України, а саме переховується у м. Нант, Франція.
Як убачається з матеріалів провадження, у зв'язку із переховуванням ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та наявної вищезазначеної оперативної інформації про те, що останній перебуває на території іншої держави, 20 лютого 2025 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 , у порядку ст.281 КПК України, було оголошено в міжнародний розшук.
Доводи сторони захисту про те, що повістки про виклик ОСОБА_6 від 01 березня 2025 року не можуть братися до уваги через їх неналежність, оскільки вони були вручені не останньому, а його батькові, та були складені після «повідомлення про підозру», також є безпідставними. В матеріалах справи відсутні відомості про точне місце проживання підозрюваного за кордоном. Такі відомості не встановлено і органом досудового розслідування, що підтверджується постановою слідчого про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародний розшук. У зв'язку з цим, повістки про виклики були вручені саме батькові підозрюваного.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання врахував тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , який відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та те, що підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не працює.
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою постановлена з дотриманням вимог ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України.
Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені захисником при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків слідчого судді не спростовують.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що 25 лютого 2025 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя розглядав попереднє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 , де дійшов до інших висновків з приводу клопотання та відмовив у його задоволенні, не є слушними, оскільки правильності висновків слідчого судді не спростовують і не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали у розмінні положень ст.ст.409,412 КПК України.
Колегія судді зауважує, що в цьому провадженні на підставі апеляційної скарги сторони захисту переглядається ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 березня 2025 року, тому суд апеляційної інстанції здійснює апеляційний розгляд в межах поданої апеляційної скарги та не надає оцінку іншим судовим рішенням.
Перевіряючи доводи сторони захисту про те, що у межах іншого кримінального провадження ОСОБА_6 принаймні з 14 серпня 2024 року рахується як безвісно зниклий, останній зник до проведення слідчих дій та по сьогоднішній день місце його знаходження не встановлене, що унеможливлює стверджувати про те, що він переховується від органу досудового розслідування, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як убачається з матеріалів провадження, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені за фактом того, що 12 липня 2024 року в період часу з 11:06 год. до 13:04 год. в ході санкціонованого обшуку гаражу № НОМЕР_1 блоку №11 ГО ГТ «ТИТАН», за адресою: м.Запоріжжя, вул. Антенна, 16, який знаходиться у користуванні ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено: 3 (три) корпуси бойових ручних оборонних гранат Ф1; 5 (п'ять) бойових уніфікованих підривачів дистанційної дії УЗРГМ, УЗРГМ-2; предмет, схожий на автомат АКМ; предмет, схожий на магазин до автомату; 30 (тридцять) предметів схожих на патрони.
З матеріалів провадження, зокрема і з клопотання слідчого, убачається, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області дійсно перебувають матеріали кримінального провадження №120240820600001112 від 14 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за фактом того, що ОСОБА_6 безвісти зник.
Проте, вказана обставина сама по собі жодним чином не ставить під сумнів правильність висновків слідчого судді в оскаржуваній ухвалі та не спростовує того факту, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від слідства.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 зник до проведення слідчих дій, на думку колегії суддів, не є переконливими.
Колегія суддів звертає увагу на те, що, як вже вказано вище, санкціонований обшук у гаражному приміщенні, яким користувався ОСОБА_6 , проведений 12 липня 2024 року.
В матеріалах, доданих до клопотання, містяться показання свідка ОСОБА_15 (яка є бабусею ОСОБА_6 ) від 24 вересня 2024 року, з яких убачається, що остання повідомила ОСОБА_6 про те, що його шукає поліція та був проведений обшук, на що останній їй відповів, що він сам розбереться і все буде добре, запевнив її, щоб вона не турбувалася. Після цього свідок ОСОБА_6 не бачила та де він може бути - свідку не відомо.
Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 був обізнаний про здійснення вищевказаного обшуку та про те, що ним цікавляться правоохоронні органи, що поряд з іншим, підтверджує доводи ініціатора клопотання про те, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування.
Доводи сторони захисту про протилежне, на думку колегії суддів, не є переконливими з огляду на відомості, що містяться в матеріалах провадження.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що відповідно до листа, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_6 не перетинав державний кордон, а тому не може знаходиться на території Європейського союзу, а сам по собі рапорт з додатками від 19 лютого 2025 року не є джерелом доказу, інформація в ньому спотворена, та не відповідає дійсності, на думку колегії суддів не є слушними.
Як зазначено вище, в матеріалах справи наявний рапорт працівника від 19 лютого 2024 року, з додатками, з якого убачається, що ОСОБА_6 перебуває у м.Нант Франція.
Те, що згідно з цим рапортом та іншими матеріалами, відповідно до відомостей з банку даних «Аркан» (перетин державного кордону України) ОСОБА_6 у період 3 01 січня 2024 року по 19 лютого 2025 року державний кордон України не перетинав, само по собі факту виїзду ОСОБА_6 після проведення вищевказаного обшуку за межі України не спростовує, оскільки не виключається можливості перетину останнім державного кордону з порушенням встановленого законом порядку.
Об'єктивні дані, які свідчили би про те, що відомості, відображені у цьому рапорті та доданих до нього матеріалах, є недостовірними, в матеріалах провадження відсутні, не надано таких відомостей суду і при апеляційному розгляді.
Те, що інший захисник підозрюваного зазначив під час розгляду клопотання, що не заперечує проти задоволення клопотання про тримання під вартою у заочному форматі (на що звертає увагу апелянт), на думку колегії суддів, правильності висновків слідчого судді теж не спростовує, і само по собі не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
В свою чергу, захисник - адвокат ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права, проте висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваній ухвалі, стороною захисту не спростовані.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з вимогами ч. 6 ст.193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Наявність підстав та обставин, передбачених вказаною нормою закону, в цьому випадку прокурором доведено.
Доводи апелянта про те, що сам по собі факт оголошення підозрюваного у міжнародний розшук не може вважатись достатньою підставою для проведення заочного розгляду клопотання, не є переконливими, оскільки в цьому випадку слідчим суддею з'ясовувались всі підстави, передбачені законом, при прийнятті зазначеного рішення, про що свідчить зміст оскаржуваної ухвали.
В свою чергу, відповідно до вимог ч.6 ст.193 КПК України (про що зазначено і в резолютивні частині оскаржуваної ухвали), у разі обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого такої особи розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею суду першої інстанції розглянуто клопотання слідчого з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цього рішення.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та заявлені під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що всі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання, слідчим суддею дослідженні повно і всебічно.
Отже, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 березня 2025 року, якою задоволено клопотання старшої слідчої слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_7 , та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою (заочно), залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4