Дата документу 15.05.2025 Справа № 333/5300/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/428/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №333/5300/22Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
15 травня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 грудня 2024 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
30.08.2022 року приблизно 08 годині 40 хвилин водій ОСОБА_10 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ-110247», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул.Культурної від вул.Олександра Говорухи в напрямку вул.Дослідна станція в м.Запоріжжі в межах смуги для свого руху.
В цей же час водій ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом «СКС PGO-42ПП» реєстраційний номер НОМЕР_2 (на синьому фоні), також рухався по проїзній частині вул.Культурної позаду автомобіля під керуванням ОСОБА_10 в попутному з ним напрямку. У подальшому ОСОБА_7 виїхав на смугу зустрічного руху, виконуючи обгін транспортного засобу «ЗАЗ-110247», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На регульованому світлофором перехресті вулиць Культурної та Таманської при увімкненому зеленому сигналі світлофора водій ОСОБА_10 перед виконанням маневру лівого повороту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, по якій вже тривалий час рухався автомобіль «СКС PGO-42ПП», реєстраційний номер НОМЕР_2 (на синьому фоні), під керуванням водія ОСОБА_7 , внаслідок чого між вказаними транспортними засобами відбулося зіткнення.
Своїми діями водій ОСОБА_10 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху. Вказане порушення з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно закритий, стабільний перелом передньої, задньої дуг 1 шийного хребця зліва без зміщення (Джефферсона), який кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження та садна грудної клітини як кожне окремо так і у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК.
Вирішено питання про скасування арешту майна, цивільний позов, процесуальні витрати та речові докази.
В апеляційній скарзі захисник просив вирок скасувати, визнати обвинуваченого невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК та закрити кримінальне провадження щодо нього за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення. Також просив дослідити під час апеляційного розгляду докази, зазначені у скарзі.
Аргументуючи свої вимоги захисник зазначив, що обвинувачений не порушував п.10.1 ПДР. Адже обвинувачений, керуючи транспортним засобом та наближаючись до регульованого перехрестя, завчасно подав сигнал покажчиком лівого повороту про намір виконання маневру, чим попередив інших учасників дорожнього руху. Обвинувачений, будучи обізнаним про заборону обгону на перехресті, на підставі п.1.4 ПДР мав право розраховувати на те, що й інші учасники руху виконують ПДР. Перед виконанням маневру лівого повороту переконався у відсутності транспортних засобів, наділених пріоритетом у русі, і таким чином переконався у тому, що його маневр буде безпечним. При цьому маневр повороту ліворуч обвинувачений виконував у спеціально призначеному місці - на перехресті, у повній відповідності до вимог ПДР. Натомість водій ОСОБА_7 рухався зі швидкістю, яка значно перевищує максимально дозволену в населеному пункті, одночасно перебував на двох смугах руху, здійснюючи рух правими колесами по смузі свого напрямку, а лівими - по зустрічній смузі, чим вводив в оману інших учасників руху, позбавляючи їх можливості однозначно прогнозувати його подальші дії. ОСОБА_7 взагалі не подав сигналу покажчиком лівого повороту про намір виконання обгону автомобіля обвинуваченого, та наближаючись до перехрестя мав об'єктивну можливість бачити автомобіль ЗАЗ, який рухався попереду нього з ввімкненим лівим покажчиком повороту, у зв'язку з чим мав обов'язок відповідно до п.14.2 ПДР відмовитись від виконання його обгону. Проте, попри заборону обгону на перехресті та наявність можливості повернутися на свою смугу руху, ОСОБА_7 здійснив обгін на перехресті, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем під керуванням обвинуваченого. За таких обставин кримінальна відповідальність обвинуваченого виключається, оскільки в його діях відсутні порушення ПДР, які перебувають у причинному зв'язку з настанням події.
Відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 16.05.2023 року у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП ОСОБА_7 було визнано винуватим у порушенні п.14.6 ПДР. При цьому в постанові зазначено, що в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження. Таким чином, вина ОСОБА_7 у заподіянні самому собі тілесних ушкоджень вже була встановлена судом. Незважаючи на це, суд першої інстанції погодився з обставинами, викладеними в обвинувальному акті про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 заподіяв саме обвинувачений. Проте суд мав встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями кожного водія і визначити, чиї дії мали вирішальний характер в даній дорожній ситуації і таким чином встановити, ким саме було заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Між тим, з огляду на свідомий характер допущених ОСОБА_7 порушень ПДР та їх вирішальне значення для настання ДТП, сторона захисту вважає, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 заподіяв собі сам. Лише той факт, що ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 - ні, не робить їх автоматично потерпілим та обвинуваченим, а вимагає з'ясування причинного зв'язку між діями водіїв на настанням ДТП. Проте суд припустився помилки, оскільки причинні зв'язки не дослідив, не спростував версію сторони захисту про заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень самому собі внаслідок ним самим допущених порушень ПДР і за наявності підстав для закриття провадження його не закрив. Отже суд не провів юридичний аналіз причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями та наслідками, обмежившись дослідженням технічної причинності та повністю поклавшись на висновки двох технічних експертів і відхиливши третій висновок, який виправдовував обвинуваченого, не зазначивши при цьому чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
При оцінці дій обох водіїв на відповідність вимогам ПДР вбачається, що обвинувачений рухався зі швидкістю не більше 50 км/год, наближаючись до регульованого перехрестя завчасно до початку маневру подав сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, у відповідності до п.10.4 ПДР зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та надав дорогу учасникам дорожнього руху, які мають перевагу у відповідності до п.п.16.2, 16.6 ПДР. В свою чергу ОСОБА_7 повинен був рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год (не виконав), починаючи обгін у відповідності до п.9.2 та 9.4 ПДР був зобов'язаний не менше як за 50-100 метрів до початку маневру подати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку (не виконав). Під час обгону повинен був діяти таким чином, щоб його наміри були зрозумілі іншим учасникам руху та повністю виїхати на зустрічну смугу, а не займати дві смуги одночасно (не виконав). Виявивши ввімкнений лівий покажчик повороту на автомобілі ЗАЗ або розташоване попереду перехрестя, ОСОБА_7 мав відмовитися від виконання маневру обгону та повернутися на свою смугу руху (не виконав). Рух автомобіля під керуванням ОСОБА_7 по середині проїзної частини із одночасним захватом зустрічної та попутної смуги додатково покладав на водія ОСОБА_7 обов'язок діяти у відповідності до п.12.3 ПДР і зменшувати швидкість при наближенні до автомобіля ЗАЗ, оскільки той, рухаючись в межах попутної смуги, являвся для ОСОБА_7 перешкодою відповідно до ПДР. Отже обвинувачений виконав усі свої обов'язки, покладені на нього ПДР. На відміну від обвинуваченого ОСОБА_7 не виконав жодного з покладених на нього обов'язків.
В обґрунтування вироку судом було покладено висновки експертів №КСЕ-19/108-22/10403 та №168-24. Проте, стверджуючи про те, що в діях обвинуваченого є невідповідності технічним вимогам п.10.1 ПДР, експерти не проводили жодних розрахунків, щоб обґрунтувати свої міркування. Експерти зазначили про те, що обвинувачений мав можливість уникнути зіткнення лише відмовившись від виконання маневру повороту ліворуч, фактично ототожнюючи поняття «переконатися» в безпеці та «дати дорогу». Припустившись логічної помилки у своїх міркуваннях експерти дійшли до хибних висновків, покладаючи на ОСОБА_10 обов'язок дати дорогу автомобілю, що виконує обгін, чого він робити був не зобов'язаний. Думка експертів про те, що подача сигналу про намір повороту не дає переваги у русі, не відповідає істині, оскільки подача сигналу не дає жодної переваги лише тому, хто її від самого початку не має, а ОСОБА_10 подача сигналу давала перевагу відповідно до п.14.2 ПДР. При цьому експерти не провели жодних розрахунків для визначення технічної можливості водія ОСОБА_7 відмовитися від обгону та повернути на свою смугу руху. Висновок експертів про те, що обвинувачений мав можливість уникнути зіткнення шляхом відмови від маневру є суто припущеннями, оскільки експерти не беруть до уваги той факт, що автомобіль під керуванням ОСОБА_7 рухався по середині проїзної частини, а правими колесами рухався по смузі руху автомобіля ЗАЗ і не досліджують з технічної точки зору питання, чи виключалось би зіткнення за умови відмови обвинуваченого від виконання маневру і зупинки у межах своєї смуги руху. Крім того, висновок про недотримання обвинуваченим п.10.1 ПДР експерти обґрунтували методикою проведення експертних досліджень обставин ДТП, яка відсутня у відкритому доступі і не була опублікована у офіційних виданнях, що порушує принцип доступності Закону і унеможливлює обвинувачення ОСОБА_10 на її підставі у відповідності до ст.3 КК. Відтак суд мав критично віднестись до висновків вказаних експертиз та взяти до уваги саме висновок експерта №10191.
В діях обвинуваченого відсутня суб'єктивна сторона злочину, оскільки він не мав обов'язку, передбаченого ПДР, дати дорогу автомобілю, який виконує обгін на перехресті, але одночасно мав право, передбачене п.1.4 ПДР. Між тим, суд заперечив у вироку наявність у обвинуваченого права, передбаченого п.1.4 ПДР, пославшись на те, що обвинувачений мав можливість виявити створену потерпілим для нього небезпеку. Проте відповідно до висновку експерта №168-24, який суд поклав в основу обвинувачення, в даній дорожній ситуації небезпека для руху водію ОСОБА_10 не створювалась. Проте зазначене протиріччя було залишено судом поза увагою. Фактично суд визнав, що потерпілий створив небезпеку для руху водію ОСОБА_10 , але при цьому не встановив момент виникнення небезпеки, а також наявність у обвинуваченого об'єктивної можливості її вчасно виявити та технічної можливості уникнути зіткнення з моменту виявлення небезпеки. Крім того, суд помилково послався на постанову Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі №490/10025/17, оскільки в ній йдеться про зовсім інший механізм дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до хибності зроблених судом першої інстанції висновків.
Таким чином суд, незважаючи на дотримання обвинуваченим усіх норм ПДР, які регламентують виконання лівого повороту на перехресті, а також численні порушення допущені самим потерпілим, невірно оцінив їх права та обов'язки у відповідності до вимог ПДР, не врахував їх суб'єктивне ставлення до дорожньої ситуації, допустився помилки, не визнавши наявність у обвинуваченого права, передбаченого п.1.4 ПДР розраховувати на дотримання ПДР потерпілим.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; потерпілого, його представника та прокурора, які заперечили проти скарги та просили залишити вирок суду без змін; повторно дослідивши письмові докази у справі, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Зі змісту ст.370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте, на переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок у даній справі зазначеним вимогам закону не відповідає з огляду на таке.
Так, у цьому кримінальному провадженні встановлено, що ДТП виникла за участю двох водіїв - обвинуваченого та потерпілого. При цьому суд першої інстанції установив, що обвинувачений порушив п.10.1 Правил дорожнього руху, яке з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Поряд із цим суд установив, що дії потерпілого також не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, зокрема висновками усіх трьох проведених у справі експертиз було встановлено невідповідність дій потерпілого вимогам п.14.6(а) - здійснення обгону на перехресті, що не заперечувалося учасниками провадження, з чим погодився сам потерпілий і його представник. Проте суд першої інстанції вважав, що наведене не свідчить про невинуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Разом з тим, колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що суд першої інстанції, визнавши обвинуваченого винуватим за ч.2 ст.286 КК, належним чином не проаналізував обставини, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та не надав належної оцінки фактичним обставинам справи.
Так, обвинувачений ОСОБА_10 під час судового розгляду в суді першої інстанції категорично заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому зазначив про те, що коли він наближався до перехрестя з вул.Таманською, приблизно за 65-70 метрів включив покажчик повороту ліворуч, чим попередив інших учасників руху про свої наміри. Після цього він подивився у дзеркало заднього виду, де побачив, що за ним у попутному напрямку їде поліцейський автомобіль, який виконував обгін автомобіля «Мітцубіші». В той момент в автомобілі під керуванням потерпілого не були включені проблискові маячки. Він знає, що обгін на перехресті заборонений і тому був впевнений, що ніхто не стане виконувати маневр обгону на перехресті, тим більше патрульний поліцейський автомобіль. У дзеркало весь час він не дивився, оскільки рухався не назад, а вперед, а коли подивився вдруге - то побачив, що після обгону автомобіля «Мітцубіші» патрульний поліцейський автомобіль без увімкненого покажчика лівого повороту почав зміщуватись праворуч, тому обвинувачений вирішив, що поліцейський автомобіль закінчив обгін і повертається на свою смугу. ОСОБА_10 був впевнений, що водій поліцейського автомобіля бачить покажчик лівого повороту на його транспортному засобі і не розпочне (не продовжить) обгін. Тим більше, що ОСОБА_7 не включав покажчик, який би сигналізував би про обгін автомобіля обвинуваченого. Проте водій поліцейського автомобіля, грубо порушуючи правила дорожнього руху, намагаючись здійснити обгін на перехресті, не повернувся на смугу свого руху і скоїв зіткнення з лівою частиною автомобіля обвинуваченого, який вже здійснював маневр лівого повороту, перебуваючи під кутом руху по відношенню до напрямку руху автомобіля потерпілого.
Апеляційній суд, приймаючи рішення у даній справі, бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду, правова позиція якої є обов'язковою для вирішення спорів в аналогічних справах, в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 в тотожній справі зазначила наступне.
Диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР (Правила дорожнього руху), для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП (дорожньо-транспортної пригоди).
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.
Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2, загибель кількох осіб - частина 3; причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статті 286 КК.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.
Велика Палата звернула увагу на те, що склад кримінального правопорушення, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Крім того, якщо ДТП виникла за участю декількох водіїв, наявність чи відсутність у їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
Повертаючись до обставин даного кримінального провадження колегія суддів зазначає, що органом досудового розслідування ОСОБА_10 пред'явлено обвинувачення за частиною 2 статті 286 КК, в тому, що він своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
З обставин, встановлених органом досудового розслідування та судом першої інстанції, слідує, що ОСОБА_10 керував транспортним засобом «ЗАЗ-110247», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проїзній частині дороги вул.Культурної від вул.Олександра Говорухи в напрямку вул.Дослідна станція в м.Запоріжжі в межах смуги для свого руху.
В попутному напрямку з водієм ОСОБА_10 позаду рухався транспортний засіб «СКС PGO-42ПП» реєстраційний номер НОМЕР_2 (на синьому фоні), під керуванням водія ОСОБА_7 . Водій ОСОБА_10 з метою виконання маневру повороту ліворуч, який полягав у перетині зустрічної смуги руху, увімкнув покажчик лівого повороту та в порушення вимоги пункту 10.1 ПДР, не пересвідчившись в безпеці даного маневру, почав виконувати поворот ліворуч, де вже в цей час транспортний засіб «СКС PGO-42ПП» під керуванням водія ОСОБА_7 на регульованому світлофором перехресті вулиць Культурної та Таманської повністю виїхав на смугу зустрічного руху задля виконання обгону транспортного засобу «ЗАЗ-110247» під керуванням водія ОСОБА_10 .
Вказано, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення шляхом невиконання вимог пункту 10.1 ПДР, оскільки він не переконався в безпечності виконуваного маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілем «СКС PGO-42ПП».
Встановлено також, що в свою чергу водій ОСОБА_7 виконуючи маневр обгону на перехресті порушив вимоги пункту 14.6 (а) ПДР.
Визнаючи ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 2 статті 286 КК, суд першої інстанції послався на покази потерпілого, свідків та письмові докази.
Разом з тим, перевіряючи матеріали кримінального провадження за доводами сторони захисту, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що в діях обвинуваченого наявний причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Так, причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками. Кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, виключається через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.
Судом першої інстанції встановлено порушення ОСОБА_10 вимог пункту 10.1 ПДР у інкримінованій дорожньо-транспортній пригоді, за яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Разом з цим, у встановлених органом досудового розслідування та судом першої інстанції фактичних обставинах значиться про те, що в свою чергу водій ОСОБА_7 , виконуючи маневр обгону на перехресті, порушив вимоги пункту 14.6 (а) ПДР.
Відповідно до підпункту «а» пункту 14.6 ПДР обгін на перехресті категорично заборонено.
Вказане відповідає дослідженому апеляційним судом висновку судової комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи №КСЕ-19/108-22/10403 від 16.09.2022 року, згідно якого:
- в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія автомобіля «СКС PGO-42ПП» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п.12.4, 12.9б, 14.6а Правил дорожнього руху. Невідповідність дій водія ОСОБА_7 вимогам п.14.6а Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди;
- в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія автомобіля «ЗАЗ-110247», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди;
- в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, технічна можливість водія автомобіля «СКС PGO-42ПП» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 уникнути дорожньо-транспортної пригоди залежала від виконання ним вимог п.14.6а Правил дорожнього руху;
- в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, технічна можливість водія автомобіля «ЗАЗ-110247», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 уникнути дорожньо-транспортної пригоди залежала від виконання ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху.
З досліджених апеляційним судом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми ДТП та протоколу огляду флеш-накопичувача «Samsung» від 21.10.2022 року, відеозапису з реєстратору автомобіля «СКС PGO-42ПП», вбачається, що водій ОСОБА_10 рухався в межах своєї смуги руху проїзної частини, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, на транспортному засобі «ЗАЗ-110247». Наближаючись до регульованого світлофором перехрестя вулиць Культурної та Таманської, ОСОБА_10 з метою виконання маневру повороту ліворуч, який полягав у перетині зустрічної смуги руху, завчасно увімкнув покажчик лівого повороту та почав виконувати вказаний маневр. Саме в цей момент одночасно з виконанням водієм ОСОБА_10 лівого повороту водій ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом «СКС PGO-42ПП», розпочав повністю виїжджати на смугу зустрічного руху, де вже здійснював свій маневр повороту ліворуч водій ОСОБА_10 , де і відбулося зіткнення транспортних засобів, шляхом зіткнення правою передньо-боковою частиною автомобіля «СКС PGO-42ПП» із лівою боковою частиною автомобіля «ЗАЗ-110247».
Викладені в зазначених письмових доказах обставини вказують на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме невиконання ОСОБА_10 пункту 10.1 ПДР перебуває в причинному зв'язку з виникненням суспільно небезпечних наслідків дорожньої пригоди за наявності заборони у водія ОСОБА_7 на виконання обгону на перехресті.
Доходячи таких висновків, колегія суддів виходить з правової позиції Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, яка викладена в постановах
від 26 січня 2021 року (справа №537/1916/18, провадження №51-2682км20);
від 18 грудня 2018 року (справа №133/3426/13-к, провадження №51-170 км 17),
ухвалених за результатами розгляду кримінальних проваджень з настанням ДТП за аналогічних обставин. В даних кримінальних провадженнях Верховний Суд дійшов висновку про невинуватість особи, якій інкримінувалось саме порушення п.10.1 ПДР, яке нібито перебувало в причинному зв'язку з настанням ДТП під час вчинення обгону потерпілим в забороненому місці.
За нормативним визначенням об'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 286 КК, складається з порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв'язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об'єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При виявленні причинного зв'язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія.
Крім того, при вирішенні питання про причинний зв'язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.
Враховуючи викладені обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цілому правильно встановивши обставини справи, дав їм неправильну правову оцінку.
Під час апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_7 зазначив, що виїхавши на зустрічну смугу руху, він дійсно не увімкнув покажчик лівого повороту. На переконання колегії суддів, така обставина дезорієнтувала обвинуваченого щодо подальшого наміру потерпілого здійснити обгін на перехресті. Адже в разі, якби потерпілий увімкнув покажчик лівого повороту, то з огляду на положення п.1.4 та п.14.6(а) ПДР у обвинуваченого обґрунтовано міг виникнути висновок про те, що потерпілий має намір рухатися слідом за ним та здійснити поворот на вулицю Таманську, на яку повертав обвинувачений.
Із дослідженого запису відеореєстратора вбачається, що потерпілий тривалий час рухався позаду автомобіля обвинуваченого перебуваючи на попутній та зустрічних смугах одночасно. Потерпілий ОСОБА_7 повністю виїхав на смугу зустрічного руху лише в межах перехрестя, коли обвинувачений вже здійснював маневр повороту ліворуч і автомобіль під його керуванням вже був розташований під певним кутом по відношенню до напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 . На переконання колегії суддів такі обставини свідчать про те, що обвинувачений в даному випадку не зобов'язаний був виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху іншим водієм; він не передбачав і не мав можливості передбачити, що коли він буде здійснювати маневр повороту ліворуч, в цей час буде здійснювати обгін його автомобіля на зустрічній смузі руху автомобіль «СКС PGO-42ПП» під керуванням водія ОСОБА_7 .
Такої правової позиції пристала колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі з аналогічними обставинами і які були викладені у постанові від 05 квітня 2018 року (справа №585/8/16-к, провадження №51-2167км18).
Судова колегія після дослідження матеріалів кримінального провадження звертає свою увагу на тому, що обвинувачений ОСОБА_10 , здійснював дозволений маневр, завчасно увімкнув покажчик лівого повороту. Натомість потерпілий жодним чином не позначив свої наміри щодо його руху на дорозі, тривалий час рухався на попутній та зустрічній смугах одночасно, не увімкнув покажчик повороту ліворуч, що фактично позбавило обвинуваченого можливості передбачити намір потерпілого здійснити обгін на перехресті. Більш того, обвинувачений з огляду на встановлену беззастережну заборону обгону на перехресті, з огляду на положення п.1.4 ПДР, яким передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила, мав обґрунтовані підстави розраховувати на додержання правил потерпілим ОСОБА_7 , а тому в даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого за ст.286 КК виключається.
Кримінальна відповідальність водія за ст.286 КК виключається, якщо інший водій допустив порушення ПДР, яке перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що настали, а також якщо дорожня обстановка давала підстави водію розраховувати на додержання правил іншим водієм.
Такої правової позиції пристала колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі з аналогічними обставинами і які були викладені в постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року (справа №632/313/16-к, провадження №51-2113км19).
Наведеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно зі ст.417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Відтак, колегія суддів вважає, що за встановлених обставин вирок суду щодо ОСОБА_10 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього закриттю з підстав відсутності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
При цьому колегія суддів відзначає, що нею не дається інша оцінка показам допитаних під час судового розгляду потерпілого, свідків, експертів. Апеляційним судом досліджено письмові докази у справі, які узгоджуються із встановленими апеляційним судом обставинами справи.
Таким чином, закриваючи провадження у справі, апеляційний суд не давав іншої оцінки досліджених судом першої інстанції доказів, не встановлював інших фактичних обставин кримінального провадження, а лише дав іншу правову оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам, що з огляду на вимоги кримінального процесуального закону, не зумовлює необхідності безпосереднього повторного допиту апеляційним судом потерпілого, свідків та експертів.
Крім того, у зв'язку з тим, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 підлягає закриттю з підстав відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення, цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 грудня 2024 року щодо ОСОБА_10 в цій справі скасувати.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України закрити за відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4