Дата документу 23.04.2025 Справа № 336/1037/24
Єдиний унікальний №336/1037/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/597/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула 23 квітня 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 березня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Преображенка Пологівського району Запорізької області, громадянина України, який має середню технічну освіту, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або інших осіб не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 березня 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів тобто до 24 травня 2025 року (включно), з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 гривень 00 копійок, та у разі її внесення, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та обрати стосовно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту
В обґрунтування своєї скарги зазначає щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вказує на те, що він вже понад одного року та одного місяця перебуває під вартою.
Вважає, що прокурором не було доведено, що з проміжком часу, ризики, які були встановлені при обранні запобіжного заходу, перестали існувати.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що існують підстави для зміни раніше застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Вказує на відсутність будь-яких доказів того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду.
Вважає, що у цьому випадку запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту зможе в повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього обов'язків
Згідно з ухвалою суду, у провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває вищевказане кримінальне провадження.
До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому на 60 днів строку вказаного запобіжного заходу.
Захисник, з думкою якого погодився обвинувачений, заперечив стосовно заявленого клопотання та просив застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід, який не пов'язаний з ізоляцією від суспільства - домашній арешт.
Заслухавши доповідь судді; доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтримання апеляційних скарг; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
З наявних матеріалів убачається, що ці вимоги закону судом дотримані.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке є тяжким злочином.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором, не зменшились та існують на даний час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду; вчинення іншого кримінального правопорушення - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який не працює, не має постійного джерела доходів, в наявних матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, останній раніше судимий, на цей час знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Також, з матеріалів провадження убачається, що судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу не зменшились, з огляду на особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості інкримінованого йому правопорушення та суворість можливого покарання, і інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника-адвоката ОСОБА_8 , та ті, що заявлені при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи апелянтів щодо відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися судом першої інстанції та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі одночасно з продовженням строку тримання під вартою визначив розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень 00 копійок, та у разі її внесення, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.
Розмір застави визначених з урахуванням всіх обставин і підстав, передбачених статтями 177 та 178 КПК України.
Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він вже понад одного року та одного місяця перебуває під вартою, то колегія суддів звертає увагу на те, що наявними матеріалами кримінального провадження в достатній мірі доведено обставини, які виправдовують подальше утримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення зазначених вище ризиків.
Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується
Дані про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 березня 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів тобто до 24 травня 2025 року (включно), з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 гривень 00 копійок, та у разі її внесення, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК,залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3