Дата документу 23.04.2025 Справа № 333/5169/22
Єдиний унікальний №333/5169/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/569/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула 23 квітня 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.190, ч.2 ст.307 КК України,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів тобто до 20 квітня 2025 року (включно), з можливістю внесення застави у розмірі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 00 грн., та у разі її внесення, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо нього більш м'який запобіжний захід, який не пов'язаний з позбавленням волі, а саме - у виді домашнього арешту або визначити мінімальний розмір застави.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином обґрунтованість висунутого йому обвинувачення.
Апелянт посилається на тривале перебування його під вартою.
При цьому, вказує, що свідки обвинувачення протягом тривалого строку не з'являються за викликами до суду.
Окрім того, зазначає про те, що визначений розмір застави є занадто непомірним для нього, з огляду на те, що він не працює та не має постійного джерела доходу.
Згідно з ухвалою суду, Комунарським районним судом м.Запоріжжя здійснюється судове провадження кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.190, ч.2 ст.307 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 із збереженням визначеного раніше слідчим суддею розміру застави, оскільки на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування від суду; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, прокурор зазначає, що злочини, які інкримінуються обвинуваченому за ч.4 ст.186, ч.2 ст.307 КК україни, відносяться до категорії тяжких злочинів, що створює передумови ухилення від покарання у разі ухвалення обвинувального вироку. Крім того, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, що може свідчити про те, що єдиним джерелом його доходів є протиправна діяльність та він може безперешкодно покинути межі м.Запоріжжя. Через тяжкість вчиненого ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. В разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, сторона обвинувачення не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження.
Захисник обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Також, захисник заявив клопотання про зменшення розміру застави, обґрунтовуючи тим, що встановлений слідчим суддею розмір застави є непомірним тягарем для обвинуваченого з урахуванням його матеріального становища.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника щодо зменшення розміру застави та не заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Прокурор заперечував проти заявленого клопотання про зменшення розміру застави, оскільки вважає, що відсутні на те підстави.
На адресу Запорізького апеляційного суду 22 квітня 2025 року від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшла апеляційна скарга (разом з доповнення до неї), за змістом якої, обвинувачений ОСОБА_6 вказує, що у встановлений законом строк копії оскаржуваної ухвали він не отримав, що позбавило його можливості оскаржити вказане судове рішення у встановленому законом порядку.
Також, 22 квітня 2025 року на адресу Запорізького апеляційного суду від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшла позовна заява про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_6 незаконними діями суду першої інстанції.
Прокурор та захисник у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про день, час та місце розгляду провадження повідомлялись належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не заявляли.
Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора та захисника при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора та захисника, проти чого сам обвинувачений не заперечує.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.190, ч.2 ст.307 КК України, які відносяться до нетяжкого та тяжких злочинів.
На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурором надані докази, які судом першої інстанції будуть перевірятися на предмет їх належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на даний час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду; вчинення іншого кримінального правопорушення - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, який не працює, не має постійного джерела доходів, в наявних матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
Суд першої інстанції серед іншого обґрунтовано врахував процесуальну поведінку обвинуваченого, зокрема те, що останній під час розгляду кримінального провадження неодноразово не з'являвся у судові засідання, у зв'язку з чим до останнього судом застосовувався примусовий привід. Зважив суд і на те, що під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст.190, ч.4 ст.186 КК України останнього органом досудового розслідування було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу не зменшились, з огляду на особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості, кількість епізодів інкримінованих останньому правопорушень та суворість можливого покарання.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики не зменшились, та інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді самим обвинуваченим ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не перевірив належним чином обґрунтованість висунутого йому обвинувачення, суд апеляційної інстанції вважає передчасними, з огляду на те, що наразі триває судовий розгляд.
Оцінка доказів з точку зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку має здійснюватися судом першої інстанції у встановленому законом порядку.
Перевірка вказаного питання на цій стадії процесу до компетенції апеляційного суду не відноситься.
На зазначеній стадії, згідно з кримінальним процесуальним законодавством, суд апеляційної інстанції переглядає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на стадії судового провадження.
Відповідаючи на доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що свідки обвинувачення протягом тривалого строку не з'являються за викликами до суду, то колегія суддів вважає, що зазначені обставини жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про відсутність встановлених ризиків та не зменшують їх, з підстав, наведених вище, в т.ч. через характер та фактичні обставини інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, суворість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого у сукупності.
В свою чергу, з наявних матеріалів провадження убачається, що судовий розгляд провадження не завершений з об'єктивних причин.
Тяганини з боку суду з цих матеріалів не убачається.
Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_8 про визначення надмірного розміру застави, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі одночасно з продовженням строку тримання під вартою визначив розмір застави як альтернативного запобіжного заходу у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 00 грн., та у разі її внесення, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір застави достатній для забезпечення виконання обвинуваченим передбачених КПК України обов'язків у разі її внесення, та визначений відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не убачає підстав для зміни визначеного розміру застави.
Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо тривалого його перебування під вартою, то колегія суддів звертає увагу на те, що наявними матеріалами кримінального провадження в достатній мірі доведено обставини, які виправдовують подальше утримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення зазначених вище ризиків.
Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються.
Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вимоги, викладені в позовній заяві обвинуваченого ОСОБА_6 від 22 квітня 2025 року, не стосуються цього апеляційного розгляду. Звернення обвинуваченого з таким позовом поряд з апеляційним оскарженням рішення суду про продовження строку тримання під вартою чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів тобто до 20 квітня 2025 року (включно), з можливістю внесення застави у розмірі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 00 грн., та у разі її внесення, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3