Справа № 127/40356/24
Провадження № 22-ц/801/1294/2025
Категорія: 37
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.
Доповідач:Голота Л. О.
16 червня 2025 рокуСправа № 127/40356/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №127/40356/24 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою,
за апеляційною скаргою Моторного транспортного страхового бюро України та Чорної Ольги Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 2.04.2025, ухвалене у складі судді Нікандрової С.О. в приміщенні суду в м. Ладижин, повний текст рішення складено 7.04.2025, -
10.12.2024 Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом (вх № 107190) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого відшкодування в розмірі 32127,58 грн та судовий збір в сумі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2023 у справі № 127/1109/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності за те, що 11.04.2023 на перехресті вул. Мури та Монастирська в м. Вінниця, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «BUICK», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зіткнення з автомобілем «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП водій автомобіля «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримала травмування та була госпіталізована до лікувального закладу.
На час настання ДТП водій ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «BUICK», державний номерний знак НОМЕР_1 , без чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з цим ОСОБА_2 звернулася до МТСБУ з відповідною заявою про здійснення відшкодування шкоди, пов'язаної з витратами на лікування та тимчасовою втратою працездатності.
Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі в сумі 32127,58 грн.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 2.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МСТБУ сплачене майнове відшкодування, пов'язане із тимчасовою втратою працездатності потерпілої в розмірі 17419 (сімнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) гривень 74 копійки. В іншій частині позову МСТБУ відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МСТБУ судовий збір в сумі 1641 (одна тисяча шістсот сорок одну) гривну 78 копійок.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, МТСБУ подано апеляційну скаргу (вх № 4879 від 29.04.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти у зазначеній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з регламентною виплатою в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи апеляційним судом.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано положення пункту 24.2 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів; відповідно до пункту 24.3 статті 24 Закону, якщо страховику (МСТБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик МСТБУ здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті; судом встановлено, що період лікування потерпілої складав 78 днів. Законом визначено мінімальний розмір відшкодування витрат на лікування у розмірі 1/30 від розміру мінімальної заробітної плати за кожен день перебування на лікуванні, тобто 223,33 грн, а отже розмір такого відшкодування складає 17420 грн; позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи, зокрема рахунком шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілою та рахунком витрат на лікування здійснених відповідно до вимог статей 24 та 25 Закону.
В апеляційній скарзі (вх № 5211 від 7.05.2025) Чорна О. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат й ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін; стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем.
Підставами апеляційної скарги є те, що відповідач заперечує розрахунок шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, оскільки позивачем не надано до суду доказів перевірки статусу потерпілої, чи є вона працюючою або непрацюючою особою, чи забезпечує себе роботою самостійно, у справі відсутні докази доходу потерпілої у період її непрацездатності, що позбавляє можливості визначити розмір відшкодування; відповідно до індивідуальних відомостей (форма ОК-5) та індивідуальні відомості про застраховану особу згідно додатку 6 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на ОСОБА_2 (за звітний період 2023) ОСОБА_2 у вказаній довідці КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Вінниця», про тимчасову втрату ОСОБА_2 працездатності з 11.04.2023 по 28.06.2023, була офіційно працевлаштована та отримувала офіційний дохід від страхувальників : ТОВ «Май скін» та ТОВ «Добробуд ВДЦ». Відшкодування, пов'язане з тимчасовою втратою працездатності, є компенсацією втраченого доходу; позивачем не надано доказів про те, що у відповідача взагалі виник обов'язок виплати потерпілій заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, зокрема дотримання потерпілою строку звернення з заявою про страхове відшкодування.
Щодо забезпечення правом на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 127/40356/24, за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 2.04.2025 та надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України.
Копію ухвали отримано представником відповідача 30.04.2025, про що свідчить довідка про доставку документів в електронному вигляді /а. с. 148/.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 127/40356/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 2.04.2025.
У строк встановлений судом відзив на апеляційні скарги не надходили.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
МТСБУ та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 2.04.2025 у справі з ціною позову 32127 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2023 у справі №127/11096/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова набрала законної сили 23.05.2023. Судом встановлено, що 11.04.2023 о 19-40 год на перехресті вулиць Мури та Монастирська в м. Вінниця водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Buick Regal», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надала перевагу в русі транспортному засобу марки «Renault Sandero», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення /а. с. 7/.
Внаслідок ДТП водій автомобіля «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була травмована та була госпіталізована до лікувального закладу.
20.06.2023 ОСОБА_2 на адресу МТСБУ надійшла заява про виплату страхового відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.04.2023 /а. с. 8/.
За результатами звернення потерпілої ОСОБА_2 та розгляду її заяви позивачем відкрито справу № 93628.
Згідно виписки № 11744 із медичної карти амбулаторного хворого, виданої КНП «ВМКЛ ШМД» 11.04.2023, ОСОБА_2 була оглянута лікарем-хірургом та поставлений діагноз забій грудної клітки, садно тім'яної ділянки /а. с. 10/.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого, виданої КНП «ЦПМСД №5» 28.06.2023, ОСОБА_2 проходила амбулаторне лікування в період з 11.04.2023 по 28.06.2023 з діагнозом: ЧМТ, струс головного мозку, після травматична цервіко-краніоалгія з помірним больовим синдромом, генералізовано-тривожний розлад, латеральний епікондиліт лівого ліктьового суглобу /а. с. 12/.
Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Вінниця» за формою № 094-1/о від 19.07.2023, про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 дійсно перебувала на лікуванні у поліклініці МКЛ ШМД, КНП ЦПМСД №5, медичних центрах Здоров'я, Світ Здоров'я, Центр МЕД, Центр В, Меділюкс з приводу ЧМТ, струс головного мозку, після травматична цервіко-краніоалгія з помірним больовим синдромом, генералізовано-тривожний розлад, латеральний епікондиліт лівого ліктьового суглобу в період з 11.04.2023 по 28.03.2023.
Перебування на амбулаторному лікуванні ОСОБА_2 в період з 11.04.2023 по 28.03.2023 підтверджується первинною обліковою документацією, яка надійшла з КНП «ЦПМСД №5» на виконання ухвали суду про витребування доказів /а. с. 114-119/.
Згідно розрахунку шкоди пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілою розмір неотриманого доходу у зв'язку із втратою тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 визначений в розмірі 17419,74 грн, з розрахунку мінімальної заробітної плати станом на 11.04.2023 в розмірі 6700 грн, середньоденної заробітної плати 223,33 грн. на день, строку лікування з 11.04.2023 по 28.06.2023 - 78 днів /а. с. 16/.
Згідно наказу МТСБУ № 3/14200 від 14.08.2023 та довідки №1 від 14.08.2023 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, розмір шкоди, завданої життю та здоров'ю завданої внаслідок ДТП складає 32127,58 грн, в тому числі: витрати на лікування - 14707,84 грн, тимчасова втрата працездатності - 17419,74 грн /а. с. 18, 18 зворот/.
Платіжною інструкцією № 974423 від 15.08.2023 МБТСБУ здійснило виплату ОСОБА_2 по справі № 93628 згідно наказу № 3/14200 від 14.08.2023 на суму 32 127,58 грн /а. с. 19/.
Відповідно до результатів запиту перевірки чинності полісу внутрішнього страхування за номером ТЗ № НОМЕР_1 станом на 11.04.2023 інформація відсутня /а. с. 9/.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів відповідно до пункту 24.1 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) на підтвердження витрат, пов'язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої у відповідних закладах охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог МТСБУ про стягнення із відповідача ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з відшкодуванням потерпілій витрат на лікування.
Суд також зазначив, що позовні вимоги в частині відшкодування сплаченого майнового відшкодування, пов'язаного із тимчасовою втратою працездатності потерпілої підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 17419,74 грн на підставі 1195 ЦК України, статті 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Вінниця», виданої за формою № 094-1/о, про тимчасову втрату ОСОБА_2 працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, у розрахунку шкоди пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілою визначено у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_2 відшкодувати останній 17419,74 грн, з розрахунку мінімальної заробітної плати в сумі 6700 грн, середньоденної заробітної плати 223,33 грн на день, строку лікування з 11.04.2023 по 28.06.2023 - 78 днів.
Висновок суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог зроблено за неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України були врегульовані (на час виникнення спірних правовідносин у цій справі) Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
На час ДТП водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «BUICK», д. н. з. НОМЕР_1 , без чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Зазначена обставина відповідачем не спростована.
МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт «а» пункт 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV).
Відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого регулюється статтею 24 Закону № 1961-IV.
Відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності регулюється статтею 25 Закону № 1961-IV.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (підпункт 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV).
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).
Щодо вимог про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкодою пов'язаною з тимчасовою втратою працездатності) в розмірі 17419,74 грн.
Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі (стаття 25 Закону № 1961-IV).
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується також суд апеляційної інстанції, про те, що позовні вимоги в частині відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкодою пов'язаною з тимчасовою втратою працездатності) в розмірі 17419,74 грн підлягає задоволенню, оскільки відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Вінниця», виданої за формою № 094-1/о, про тимчасову втрату ОСОБА_2 працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, у розрахунку шкоди пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілою визначено у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_2 відшкодувати останній 17419,74 грн, з розрахунку мінімальної заробітної плати в сумі 6700 грн (на час ДТП, 2023), середньоденної заробітної плати 223,33 грн на день, строку лікування з 11.04.2023 по 28.06.2023 - 78 днів (розрахунок 223,33 (середня заробітна плата за 1 календарний день) х 78 (кількість днів тимчасової втрати працездатності) = 17419,74 (розмір неотриманого доходу у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності) /а. с. 16/.
Внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_2 , була завдана шкода, яка відшкодована МТСБУ, і позивач має право на стягнення цього відшкодування за рахунок відповідача (безпосереднього заподіювача шкоди), який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів перевірки статусу потерпілої, чи є вона працюючою або непрацюючою особою, чи забезпечує себе роботою самостійно, доходу потерпілої у період її непрацездатності, що позбавляє можливості визначити розмір відшкодування, апеляційний суд не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, адже позивачем надано розрахунок шкоди пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілою, який здійснений відповідно до положень статті 25 Закону № 1961-IV, в розрахунку визначено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_2 відшкодуванню підлягає 17419,74 грн з розрахунку мінімальної заробітної плати в сумі 6700 грн, середньоденної заробітної плати 223,33 грн на день, строку лікування з 11.04.2023 по 28.06.2023 - 78 днів.
Твердження в апеляційній скарзі представника відповідач про те, що відповідно до індивідуальних відомостей (форма ОК-5) та індивідуальних відомостей про застраховану особу згідно додатку 6 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на ОСОБА_2 (за звітний період 2023) ОСОБА_2 у вказаній довідці КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Вінниця», про тимчасову втрату ОСОБА_2 працездатності з 11.04.2023 по 28.06.2023, була офіційно працевлаштована та отримувала офіційний дохід від страхувальників : ТОВ «Май скін» та ТОВ «Добробуд ВДЦ», тоді як відшкодування, пов'язане з тимчасовою втратою працездатності, є компенсацією втраченого доходу, колегія суддів відхиляє, оскільки МТСБУ виплату шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності здійснено на підставі положень статті 25 Закону № 1961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Крім того, у відповідності до змісту ст. ст. 35, 36 Закону № 1961-IV, усі необхідні для визначення розміру страхового відшкодування документи, потерпілий має подати страховику, який за наслідками розгляду приймає мотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Дане рішення страховика (МТСБУ) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Наказ МТСБУ у справі 93628 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 відповідачем оскаржено не було /а. с. 18/
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Суд оцінює достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема, договорів, інших правочинів тощо. Для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника (постанова ВС від 5.04.2023 у справі № 2-13522/10).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Відповідач, заперечуючи розрахунок наданий позивачем власного розрахунку не надає. Підстав не брати до уваги розрахунок позивача апеляційний суд не вбачає.
Посилання в апеляційній скарзі представника відповідача на те, що позивачем не надано доказів того, що у відповідача взагалі виник обов'язок виплати потерпілій заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, зокрема дотримання потерпілою строку звернення з заявою про страхове відшкодування, апеляційний суд вважає безпідставними.
На аркуші справи 8 знаходиться заява ОСОБА_2 від 20.06.2023 адресована МТСБУ про відшкодування шкоди.
Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).
Встановивши, що ДТП відбулася 11.04.2023, а із заявою про відшкодування шкоди потерпіла звернулася до МТСБУ 20.06.2023, відсутні правові підстави вважати, що потерпілою пропущено строк подання заяви про страхове відшкодування.
Наведені в апеляційній скарга представника відповідача доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним.
Щодо вимог про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707,84 грн.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (стаття 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (стаття 1188 ЦК України).
Відповідно до статті 22 Закону № 1961-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті (стаття 24 Закону № 1961-IV).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707,84 грн, судом першої інстанції не враховано положення пункту 24.3 статті 24 Закону № 1961-IV, період лікування потерпілої 78 днів, те, що Законом № 1961-IV визначено мінімальний розмір відшкодування витрат на лікування у розмірі 1/30 від розміру мінімальної заробітної плати за кожен день перебування на лікуванні, якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті.
Колегія суддів вважає, шо аргументи МТСБУ є обґрунтованими та заслуговують на увагу, позивачем доведено позовні вимоги в частині відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707,84 грн, надано розрахунок заборгованості, який ґрунтується на положення статті 24 Закону № 1961-IV /а. с. 16 зворотна сторона/ та не спростований відповідачем, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовної вимоги про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707,84 грн.
Відповідно до пункту 1 - 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга МТСБУ підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707,84 грн, розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707,84 грн. В іншій частині (задоволених позовних вимог про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкодою пов'язаною з тимчасовою втратою працездатності) в розмірі 17419,74 грн рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 2.04.2025 є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга МТСБУ підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню частково (в частині відмовлених позовних вимог та розподілу судових витрат) з ухваленням нового про відшкодування в порядку регресувитрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707,84 грн, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн /а. с. 4/, та за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн /а. с. 140/.
Оскільки у задоволенні апеляційної скаргиЧорної О. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374 - 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Моторного транспортного страхового бюро України задовольнити.
Апеляційну скаргу Чорної Ольги Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 2.04.2025 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707,84 грн та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707 (чотирнадцять тисяч сімсот сім) гривень 84 копійки задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої) в розмірі 14707 (чотирнадцять тисяч сімсот сім) гривень 84 копійки.
В іншій частині рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 2.04.2025 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за подання апеляційної скарги та 4542 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) гривні за подання апеляційної скарги, всього 7570 (сім тисяч) п'ятсот сімдесят гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. В. Оніщук