Справа № 127/2149/24
Провадження №11-кп/801/646/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023020000000849 від 13.11.2023 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02.04.2025, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого комерційним директором ТОВ «Бонєйр», із вищою освітою, одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Початок строку відбуття основного покарання вирішено рахувати з дня затримання на виконання вироку.
Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_8 13.11.2023 близько 16:50 год. керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись середньою смугою руху проїзної частини дороги по вул. Пирогова у м. Вінниця в напрямку ринку «Урожай» поблизу будинку № 24, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну та в момент об'єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_9 , який перетнув проїзну частину дороги по горизонтальній дорожній розмітці 1.14.1 додатку 2 до Правил дорожнього руху (нерегульований пішохідний перехід) зліва направо відносно напрямку руху автомобіля не зменшив швидкість та не зупинив транспортний засіб, не надав дорогу пішоходу, внаслідок чого здійснив на нього наїзд, через що пішохід ОСОБА_9 загинув на місці.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 976 від 14.12.2023 у ОСОБА_9 виявлено сполучну травму тіла: відкрита черепно-мозкова травма (садна та синці голови, крововиливи в м'які тканини голови, множинні переломи кісток склепіння та основи черепа, поширені субарахноїдальні крововиливи головного мозку з проривом в шлуночки); закрита тупа травма грудної клітки (крововиливи в м'які тканини грудної клітки, множинні переломи ребер з обох сторін по декількох анатомічних лініях); перелом тіла 4-го грудного хребця без ушкодження спинного мозку, переломовивих акроміального кінця лівої ключиці; множинні синці та садна верхніх та нижніх кінцівок, закритий двохкістковий перелом кісток лівого гомілково-ступневого суглобу, закритий двохкісточковий перелом кісток правого гомілково-ступневого суглобу.
Сполучна травма тіла у ОСОБА_9 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння, і стоїть в причинному зв'язку зі смертю.
Смерть ОСОБА_9 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилась травматичним шоком.
Згідно з висновком судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-23/20508-ІТ від 29.11.2023 місце наїзду на пішохода ОСОБА_9 автомобілем «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , розташоване на проїзній частині вул. Пирогова, м. Вінниця в середній смухі руху в напрямку ринку «Урожай» в межах горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра».
У заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, водій автомобіля «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_8 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «Toyota Corolla» до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, водій ОСОБА_8 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху, згідно з якими:
-п. 2.3 (б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
-п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближаться до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, що б дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. п. 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_9 .
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
Адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , у своїй апеляційній скарзі просить суд змінити вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02.04.2025 у частині призначення покарання - призначити більш м'яке покарання у межах санкції статті у вигляді трьох років позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання із випробуванням, та покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що призначаючи покарання судом першої інстанції було неправильно застосовано норму закону України про кримінальну відповідальність, а саме невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок тяжкості покарання. Також, судом першої інстанції не було враховано те, що ОСОБА_8 має інвалідність, є особою похилого віку, має виключно позитивні характеристики з місця проживання та роботи. А також, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що з місця вчинення кримінального правопорушення не зник, одразу самостійно виклика працівників поліції. Разом з тим, ОСОБА_8 протягом усього часу намагався знайти контакт із потерпілими: пропонував компенсувати витрати на поховання, перерахував грошові кошти через відділення Укрпошти в сумі 100 000 грн. Зважаючи на дані обставини захисник просить змінити вирок у частині призначення покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала щодо її задоволення, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід задовільнити повністю.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами і ці обставини ніким не оспорюються, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката про невірне застосування судом вимог кримінального закону при призначені покарання за ч.2 ст.286 КК України, через суворість призначеного покарання, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Основне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, та обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, не перебуває на обліку у лікарів психіатра і нарколога, позитивно характеризується, має постійне місце проживання. Обставинами, які у відповідності до положень ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, судом обґрунтовано визнано щире каяття та добровільне відшкодування причиненої потерпілому матеріальної шкоди. Обставин, які у відповідності до положень ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Правильно врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно призначити за ч.2 ст.286 КК України основне покарання відповідно до санкції вищезазначеної норми кримінального закону у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, з чим погоджується апеляційний суд.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Судом першої інстанції встановлено, і цей факт не заперечується прокурором, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому злочині та вжив всіх заходів щодо усунення його наслідків.
При цьому, районним судом при призначенні покарання враховано, що щире каяття засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини, характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 під час судового розгляду в суді першої інстанції та апеляційному суді вину у вчиненому визнав повністю, висловив жаль з приводу наслідків, що сталися, та готовність понести покарання за скоєне, добровільно бажає відшкодувати шкоду потерпілим.
Однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції згідно ч. 2ст.409КПК України є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого .
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість.
За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Згідно ст.65КК України суд призначає покарання у межах встановлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року «Про практику призначення судами кримінальногопокарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів вчинених з необережності, раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має третю групу інвалідності, вжив всіх заходів щодо відшкодування шкоди потерпілим .Потерпілий ОСОБА_10 та потерпіла ОСОБА_11 цивільний позов не заявляли ,від запропонованої допомоги відмовились. Також обвинувачений ОСОБА_8 переказував грошовим переказом кошти у сумі 100000 гривень на адресу потерпілих, однак вказані кошти не були отримані ними.
Свою позицію потерпілі підтримали у заявах, поданих до апеляційного суду.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 вказав, що визнає вину у вчиненні кримінальних правопорушень, розкаюється.
Суд апеляційної інстанції враховує процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 під час досудового розслідування та судового розгляду, в суді апеляційної інстанції, те, що він вину визнав, щиро розкаявся, що свідчить про бажання залагодити ситуацію, що сталася, вжиття заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин.
З урахуванням наведеного, та зважаючи на положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства.
При цьому з урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_8 суд апеляційної інстанції приймає рішення про звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з застосування ст. 75 КК України.
Таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів, а також відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно дост. 408 КПК Українисуд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Керуючись ст. ст.404,405,407,409,414,419 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02.04.2025 щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від основного покарання з іспитовим строком три роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4