Справа № 142/897/24
Провадження № 22-ц/801/1354/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
12 червня 2025 рокуСправа № 142/897/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В.,
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.,
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Піщанська селищна рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Нестерука В. В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, за участі заінтересованої особи - Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини. Зазначала, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після укладення шлюбу з ОСОБА_3 заявник змінила прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ". 26 листопада 2008 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все належне їй майно заповідає своїй дочці - ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати її чоловіка - ОСОБА_6 та залишила своєму сину спадщину у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Оскільки мати заявника одиноко проживала в сусідньому селі Рудницьке Піщанського району Вінницької області та потребувала допомоги, в липні 2020 року вона перевезла її до житлового будинку, який є спадщиною чоловіка та пустував після смерті його матері. З липня 2020 року вона почала постійно проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 у вказаному житловому будинку за зазначеною вище адресою, вести спільне господарство. Реєстрація місця проживання у встановленому законом порядку затягнулась через оформлення її чоловіком своїх спадкових прав на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_3 її мати ОСОБА_2 померла. Звернувшись за оформленням своїх спадкових прав до приватного нотаріуса Носова В.В., ОСОБА_1 отримала усні роз'яснення, що оскільки вона та мати на день її смерті були зареєстровані за різними адресами, то підстави вважати, що заявник прийняла спадщину після її смерті, відсутні. Нотаріус рекомендував звернутися для вирішення цього питання до суду. Крім того, заявник є єдиним спадкоємцем після смерті матері, а отже, спадкоємці, які б оспорювали її право на прийняття спадщини, відсутні. Спору щодо спадкового майна з будь-якими іншими особами у заявника не існує. Про відмову від спадщини ОСОБА_1 не заявляла. Встановлення факту постійного проживання заявника із спадкодавцем на час відкриття спадщини має значення для підтвердження прийняття нею спадщини. Просила суд встановити факт постійного проживання її зі своєю матір'ю ОСОБА_2 , станом на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , по АДРЕСА_1 .
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення її заяви. Зазначає, що факти обставин, викладених нею у заяві, підтверджуються показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були допитані судом. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем по день його смерті за недоведеністю, не забезпечивши її право на справедливий суд. Також зазначає, що 06 травня 2025 року за участі представників органів місцевого самоврядування було складено комісійний акт обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачаються підтвердження обставин на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог.
Заслухавши доповідача, осіб, що приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Рудницьке Піщанського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ,серія НОМЕР_1 , виданим 16 лютого 2021 року Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Згідно заповіту від 26 листопада 2008 року, посвідченого секретарем Рудницької сільської ради Піщанського району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за № 166, ОСОБА_2 усе своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . (а.с.8)
Як вбачається з свідоцтва про народження заявника та свідоцтва про укладення шлюбу , що заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 9, 9 зворот)
З копії паспорта позивача та тексту позовної заяви вбачається, що зареєстрованим та фактичним місцем проживання заявниці ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . (а.с. 1, 10-11)
Піщанською селищною радою на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів надано відомості про те, що станом на 15 лютого 2021 року по АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні, інформація про фактично проживаючих осіб відсутня, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована в будинку по АДРЕСА_3 . (а.с. 88)
Згідно листа державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шигиди І.В. № 375/01-16 від 18 грудня 2024 року спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не відкривалась. (а.с.47)
З інформаційної довідки із спадкового реєстру (спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину) № 79589138 від 18.12.2024 року вбачається , що за параметрами запиту ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформація у реєстрі відсутня, тобто , спадкова справа після смерті матері заявниці не заводилась і свідоцтва про право на спадщину не видавались. (а.с. 48)
З інформаційної довідки із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79589190 від 18.12.2024 року вбачається наявність чинного зареєстрованого заповіту ОСОБА_2 від 26 листопада 2008 року (а.с. 49)
З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягу № 301387196 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається , що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , який він успадкував від матері ОСОБА_6 . (а.с. 7, 7 зворот)
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними і дослідженими у справі доказами не доведено факт постійного, спільного проживання ОСОБА_1 разом з матір'ю по дань її смерті. Ці обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, які б беззаперечно мали свідчити про їх проживання за однією адресою, ведення господарства, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків.
Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не з'ясував усіх обставин справи та неправильно застосував норми матеріального права не заслуговують на увагу , виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, метою встановлення факту постійного проживання заявниці ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є захист її майнових інтересів по оформленню нею права на спадщину, тобто, для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
У відповідності до статей 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Порядок розгляду справ окремого провадження визначений у ст. 294 ЦПК України, згідно якого під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що надані заявницею докази у вигляді показів свідків не доводять факт постійного проживання ОСОБА_1 зі своєю матір'ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.
Згідно наявного у матеріалах справи листа Піщанської селищної ради №521 від 18.03.2025 , станом на 15 лютого 2021 року за адресою по АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні, інформація про фактично проживаючих осіб відсутня, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована в будинку по АДРЕСА_3 .
Долучений до апеляційної скарги акт обстеження фактичного місця проживання та матеріально-побутових умов проживання громадян від 06 травня 2025 року , посвідчений членами комісії: заступником голови Піщанської селищної ради Мазур В. С., старостою Рудницького старостинського округу Кушнір Н. І., та співробітниками Піщанської селищної ради Грубою Л. М. та ОСОБА_9 не може бути взятий до уваги, оскільки цей письмовий доказ може підтверджувати лише ті обставини, які існують на час його складення. Утім ,факт проживання певних осіб у певному місці в минулий час не може підтверджуватись актом, оскільки на час його складання ці обставини вже не існували. Фактично представники органу місцевого самоврядцування склали акт зі слів сусідів, які не встановлювались і не допитувались судом щодо обставин, які входять до предмета доказування, перед допитом не попереджались про кримінальну відповідальність за неправдиві покази.
Також місцевий суд оцінив надані заявницею письмові пояснення свідків.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали , що постійним місцем проживання спадкодавиці ОСОБА_2 було с. Рудницьке, і тільки в липні-червні 2020 року, тобто ,орієнтовно за пів-року до дня її смерті, після смерті свекрухи заявника ОСОБА_1 вона перевезла хвору матір в с. Городище та поселила в будинку померлої свекрухи по АДРЕСА_1 в той час, як встановлено судом з письмових матеріалів справи та підтверджено самою заявницею ОСОБА_1 , вона постійно зареєстрована та проживає із сім'єю по АДРЕСА_2 . Відтак, тимчасове проживання матері заявниці у період з липня 2020 року по 15 лютого 2021 (7 місяців) в с. Городище і не за місцем реєстрації і постійного проживання заявника ОСОБА_10 , навіть за умови здійснення заявником догляду за хворою матір'ю, не може бути розцінено судом, як постійне проживання заявниці ОСОБА_1 із матір'ю - спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
Більше того, без належних достовірних письмових доказів показання свідків не можуть розцінюватися як достовірні і достатні докази факту саме постійного (а не тимчасового під час здійснення догляду) проживання заявниці із матір'ю і являтись достатньою підставою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).
Правозастосовна практика стосовно вирішення порушеного заявницею питання про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем є остаточно сформованою і усталеною.
Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інших доказів під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не здобуто, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на підставі належним чином оцінених здобутих у справі доказів і повно та об'єктивно з'ясованих обставинах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявницею не доведено у встановлений процесуальним законом спосіб факту постійного проживання зі спадкодавцем (матір'ю) на час відкриття спадщини. При цьому у матеріалах справи є достатньо доказів, що спростовують доводи заявниці.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки та особистого тлумачення заявницею норм процесуального закону, у тому числі ,щодо порядку розгляду справ окремого провадження.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги заявниці.
Суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства всебічно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив справу відповідно до закону.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.п. "в" п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. В. Оніщук