Справа № 746/266/25
1-кп/746/33/25
16 червня 2025 року
Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в селищі Срібне кримінальне провадження № 12025275430000055 від 28 травня
2025 року, яке надійшло до суду з обвинувальним актом від 30 травня
2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тобол, Республіка Казахстан, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, -
Близько 22 год. 30 хв. 27 травня 2025 року ОСОБА_4 , перебуваючи на подвір'ї свого господарства на АДРЕСА_2 , де проживає разом із сином ОСОБА_5 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, під час раптово виниклого конфлікту зі своїм сином ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно штовхнув його двома руками у спину, в результаті чого потерпілий упав на землю, а ОСОБА_4 завдав йому не менше п'яти ударів кулаками та долонями обох рук по голові. Від нанесених ударів ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна лобної ділянки, синця лівої тім'яної ділянки, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 30 травня 2025 року № 123 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено сферу дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
Отже, ОСОБА_4 , відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив домашнє насильство у формі фізичного насильства.
Своїми умисними діями, які виразились у спричиненні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_4 скоїв кримінальний проступок, передбачений частиною другою статті 125 КК України.
У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 надали суду укладену між ними угоду про примирення від 16 червня 2025 року.
Згідно з умовами угоди про примирення обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України. Сторони узгодили, що за скоєння кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 грн.
Угода також містить посилання на те, що потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 розуміють наслідки укладення між ними угоди про примирення, передбачені статтею 473 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про затвердження укладеної між ним та обвинуваченим угоди. Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання про затвердження угоди підтримав.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення, зазначив, що оскільки укладення угоди про примирення ініційовано потерпілим, затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 не буде суперечити вимогам статті 469 КПК України, умови цієї угоди відповідають вимогам КПК та КК України, узгоджена між сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтею 65 КК України. Підстав для відмови у затвердженні цієї угоди немає.
Заслухавши сторони угоди, з'ясувавши думку прокурора, перевіривши угоду на відповідність вимогам чинного кримінального процесуального законодавства та роз'яснивши сторонам угоди про примирення наслідки її затвердження, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Заслухавши клопотання потерпілого про затвердження укладеної між ним і обвинуваченим ОСОБА_4 угоди, вивчивши укладену між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про примирення, заслухавши думку прокурора щодо можливості затвердження угоди про примирення, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до частини третьої статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Абзацом другим частини першої статті 469 КПК України визначено, що угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
Суд зазначає, що кримінальне правопорушення за частиною другою статті 125 КК України, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні якого визнається доведеною, згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відноситься до кримінальних правопорушень, пов'язаних із вчиненням домашнього насильства.
У підготовчому судовому засіданні, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про примирення, як це передбачено частиною п'ятою статті 474 КПК України, суд з'ясував у обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; а також, чи цілком обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 КПК України; чи зрозумілий йому характер обвинувачення; вид покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим, зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені статтею 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення, під час підготовчого судового засідання, суд також з'ясував у потерпілого ОСОБА_5 , чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України.
Отже, у підготовчому засіданні, шляхом опитування обвинуваченого та потерпілого, відповідно до частини шостої статті 474 КПК України суд переконався, що укладення сторонами кримінального провадження угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Отже, угода про примирення, укладена 16 червня 2025 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за ініціативою потерпілого, відповідає вимогам КПК України та КК України і є всі підстави для її затвердження й ухвалення вироку, оскільки підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України, суд під час підготовчого судового засідання не встановив.
За змістом частини другої статті 475 КПК України вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
Частиною п'ятою статті 65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Аналогічне положення міститься у частині першій статті 475 КПК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, згідно з довідкою-характеристикою Центру надання адміністративних послуг Срібнянської селищної ради від 29 травня 2025 року № 02-28/1401, у обвинуваченого конфліктів із сусідами не виникало, заяв чи скарг стосовно його поведінки до селищної ради не надходило, ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку (довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28 травня 2025 року № 212234), на обліку у лікаря-психіатра згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Срібнянська районна лікарня» не перебуває, а також суд враховує те, що ОСОБА_4 свою вину у скоєному визнав повністю, матеріальні збитки у зв'язку із вчиненя кримінального правопорушення не завдані.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (пункт 1 частини першої статті 66 КК України).
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння (пункту 13 частини першої статті 66 КК України).
За встановлених у підготовчому судовому засіданні обставин суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, повністю доведена, суд вважає, що узгоджена сторонами угоди міра покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у справі не заявлявся, речові докази відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, процесуальні витрати у справі відсутні.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає можливим затвердити угоду про примирення, укладену між потерпілим та обвинуваченим, і призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 368, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 16 червня 2025 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, і призначити йому узгоджене між сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить
1 360 грн.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених частиною третьою статті 394 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1