16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №728/379/23
Провадження № 1-кс/730/82/2025
"15" червня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Борзнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 у межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357; ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 звернувся із заявою про відвід судді Борзнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 у межах кримінального провадження за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 357; ч. 3 ст. 185 КК України через наявність у нього сумнівів щодо упередженості судді, оскільки він засобами електронного зв'язку відмовився від послуг адвоката ОСОБА_4 . Крім того, 14.06.2025 року в судовому засіданні в присутності захисника ОСОБА_4 обвинувачений знову відмовився від послуг адвоката ОСОБА_4 . Однак, суддя ОСОБА_6 своїм рішенням відмовила йому з надуманих підстав в задоволенні клопотання про відмову від захисника, чим порушила його право на захист.
Інших доводів у письмовій заяві обвинуваченого не наведено.
Обмірковуючи явку учасників справи у даній справи та можливість розгляду заяви суд виходив з такого.
У судове засідання прибули прокурор та захисник.
У судове засідання суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 не прибула.
У судове засідання не з'явився обвинувачений ОСОБА_7 .
Як повідомив прокурор у судовому засіданні, ОСОБА_7 заявляв клопотання особисто в суді, йому було повідомлено, що клопотання буде розглянуто у найближчій час, вказане відбувалося у присутності захисника. Крім того, конвой, який доставив обвинуваченого до суду, також знав про місце та час розгляду заяви про відвід. З невідомих прокурору причин обвинуваченого було відпущено після затримання, попередньо, його не прийняли в Ніжинському ІТТ. Прокурор особисто телефонувала обвинуваченому зранку щодо повідомлення останнього щодо розгляду його заяви про відвід, однак його телефон був вимкнутий, а коли він з'явився у мережі, то обвинувачений від прокурора вже не брав слухавку. Такі дії, за думкою прокурора, свідчать виключно про те, що обвинувачений, в черговий раз, затягує розгляд справи.
У судовому засіданні адвокат зазначив, що прокурор каже неправду та ніхто нікого не повідомляв про час розгляду заяви про відвід. Дійсно, на розгляд вказаного відводу надається стислий строк розгляду, однак все одно має бути повідомлення про розгляд. Коли 14.06.2025 року, ввечері, у мажах клопотання про обрання запобіжного заходу, було заявлено клопотання про відвід, то ані суд, ані секретар не сказали, коли саме відбудеться розгляд самої заяви про відвід. Лише сьогодні, о 07.30 годині прокурор зателефонувала захиснику та повідомила, що розгляд заяви про відвід відбудеться 15.06.2025 року о 09.00 годині.
Також, захисник повідомив, що 15.06.2025 року о 07.00 годині йому телефонував обвинувачений ОСОБА_5 , який повідомив, що його відпустили працівники поліції, оскільки його не прийняли в ІТТ. Наразі він перебуває у готелі м. Бахмача, де ночував. Як захиснику повідомив обвинувачений, він збирається бути присутнім під час розгляду заяви про відвід, а тому виїжджає до м. Борзни. Після цього телефон обвинуваченого вже не відповідав. Захисник двічі розмовляв обвинуваченим щодо засідання про розгляд заяви про відвід, це було о 07.30 та о 08.00 годині. Самому захиснику про розгляд цієї справи повідомили з суду, а саме секретар сз, о 09.50 годині.
Обмірковуючи таку ситуацію, судом було здійснено виклик обвинуваченого прямо в судовому засідання на номер, з якого обвинувачений спілкується із захисником: НОМЕР_1 , однак обвинувачений не підняв слухавку. При цьому, номер був дійсний, перебував у мережі.
Аналогічний виклик було зроблено в засіданні західником, однак, обвинувачений також проігнорував вказаний виклик, трубку не підняв.
На думку суду, така поведінка свідчить про зловживання обвинуваченим своїми права, його дії направлені на затягування розгляду справи. Виклик обвинуваченого в засіданні відбувся о 10.36 годині. На думку суду, з 08.00 годині до 10.30 міг добратися до суду м. Борзна, оскільки відстань між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 становить 40 км, транспортне сполучення є добрим, повітряної тривоги не було. Жодних об'єктивних перешкод для явки до суду у обвинуваченого не було, також останній не був позбавлений можливості сповістити про свою явку/причини неявки у телефонному режимі або іншими засобами комунікації.
Суд ураховує, що прокурор телефонував обвинуваченому саме в час, коли він був на зв'язку та узгоджував свою позицію із захисником, а тому розцінює таку поведінку обвинуваченого, який не брав слухавку, саме як умисне небажання комунікувати із прокурором.
Крім того, суд ураховує також те, що обвинувачений взагалі не вчинив жодних активних дії щодо повідомлення суду чи прокурора щодо свого місцезнаходження, хоча безсумнівно таку можливість мав.
Таким чином, ураховуючи стадію на якій вирішується питання заявленого відводу (обрання запобіжного заходу після затримання у зв'язку із оголошенням у розшук), суд уважає, що обвинувачений безумовно знав про розгляд заявленого відводу судом та його розгляд судом у найближчий час, його дії направлені на затягування розгляду справи, а тому суд уважає за можливе розглянути заяву про відвід у відсутності осіб, що не з'явилися, явка яких при розгляді заяви про відвід не є обов'язковою.
Що стосується суті заявленого відводу.
У судовому засіданні про прокурор заперечив проти задоволення відводу, зазначив, що чинним КПК не передбачено такої підстави для відводу судді на яку посилається обвинувачений. Обвинувачений зловживає своїми правами, намагається затягнути розгляд справи, ухиляється від явки до суду.
У судовому засіданні захисник підтримав заяву обвинуваченого. Зазначив, що погоджується з мотивами, що виклав обвинувачений. Так, він має відмовитися від захисника, це його право. У захисника та обвинуваченого не співпадають правові позиції. Суд порушив право обвинуваченого на захист та норми закону щодо захисту.
На запитання суду, захисник не зміг повідомити, яку саме норму закону порушив суд, відповівши, що суд порушив норми Конституції, також не зміг захисник відповісти яким чином суд порушив право обвинуваченого на захист.
Розглянувши заяву про відвід, заслухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали, необхідні для розгляду питання про відвід, суд дійшов такого висновку.
За змістом положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини визначає, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення в справах «Занд проти Австрії», «Олександр Волков проти України», «Посохов проти Росії» та ін.).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді, присяжного в кримінальному провадженні, передбачені ст.75 КПК України, перелік яких є вичерпним. Зокрема, п.4 ч.1 ст.75 КПК України визначено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Водночас, суд в межах розгляду заяви про відвід не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості постановлених іншим слідчим суддею рішень, а тому відповідні доводи не можуть бути покладені в основу рішення про відвід. У цьому контексті слід звернути увагу на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови "Про незалежність судової влади" №8 від 13 червня 2007 року, відповідно до яких, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Незгода заявників з прийнятими судовими та процесуальними рішеннями не на їх користь, не може бути підставою для відводу від розгляду скарги та жодним чином не породжує об'єктивних сумнівів у неупередженості слідчого судді і не може слугувати доказом будь-якого неприязного відношення до учасників процесу.
У цій справі судом встановлено, що у провадженні Борзнянського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження №12021270310000326 від 11.08.2021 по обвинуваченню: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта повна середня, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого, раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08.05.2025 року клопотання прокурора про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_5 задоволено. Надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Борзнянському районному суді Чернігівської області. Оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , судове провадження щодо ОСОБА_5 зупинено до розшуку обвинуваченого.
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14.06.2025 року поновлено кримінальне провадження, призначено судове засідання на 14.06.2025 року на 18.00 годину у зв'язку із розшуком та затриманням обвинуваченого ОСОБА_5 .
У процесі розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений заявив відвід судді ОСОБА_6 ..
Враховуючи, що заява про відвід обвинуваченого мала загальних характер, без конкретних порушень з боку суду, а також без викладення мотивів суду, судом у судовому засіданні було відтворено технічний запис за 14.062025 рік, в частині заявлення та вирішення відводу.
З даного запису убачається, що підставою для заявлення відводу стала протокольна ухвала суду, якою було відмовлено обвинуваченому від відмови від послуг адвоката ОСОБА_4 .
Мотивами суду стало те, що ні обвинувачений ні захисник не навели конкретних обґрунтувань, достатніх доводів для задоволення заяви. Заява обвинуваченого є абстрактною, а тому відмова від захисника, з вимогою залучити іншого захисника за рахунок держави ґрунтується лише на доводах, не пов'язаних з неналежним забезпеченням захисту. А зазначення як підстави для відмови від захисника за призначенням лише незгоду з лінією захисту є надуманою.
У цій ситуації, із предмета та меж судового розгляду провадження, у якому заявлено відвід, у ракурсі змісту заяви про відвід, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді ОСОБА_6 щодо учасників провадження або обставин цієї справи, чи її необ'єктивність при її розгляді.
Не встановлено і інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність її відводу. Як і інформації, яка б указувала на те, що суддя ОСОБА_6 не є безстороннім, адже особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, як наслідок побоювання заявника що суддя є небезстороннім не можна вважати об'єктивно обґрунтованими.
При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні чи постановленими ним процесуальними рішеннями, в тому числі організаційного характеру, не є підставою його відводу.
У справі № 826/14033/17 в ухвалі від 03.07.2019 ВС сформував позицію про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У даному випадку, дії судді ОСОБА_6 відповідали діючому законодавству та судовій практиці.
Так, п.3 ч. 2 ст. 21 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.
У даній справі такого не встановлено.
Також, пунктом 3 ч. 3 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК України обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, з моменту встановлення цього факту.
За приписами ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Водночас вимогами ч. 3 цієї статті передбачено, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Отже, на всіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особу, яка підозрюється, обвинувачується або засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, можливістю мати захисника як обраного нею, так і призначеного їй. Забезпечена така особа й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.
Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу до правосуддя.
Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Тому особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа має право обрати собі адвоката в разі, якщо є можливість оплатити його послуги. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника. У випадках, коли безоплатно призначений захисник явно не виконує своїх обов'язків, органи влади мають позитивне зобов'язання замінити його.
У цій справі, всупереч твердженням обвинуваченого, суд розглянув його клопотання про відмову від захисника з дотриманням вимог ст. 350 КПК України. Ухвалу суду за результатами вирішення клопотання, постановлену без виходу до нарадчої кімнати з дотриманням вимог ч. 2 ст. 372 КПК України, занесено в журнал судового засідання, що узгоджується з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 107, ч. 4 ст. 371 КПК України.
Суддя ОСОБА_6 урахувала, що заява обвинуваченого не містила обґрунтувань, у чому саме полягає неналежне виконання захисником своїх обов'язків, тому в судовому засіданні надала йому можливість уточнити причини відмови від захисника, однак він так і не вказав, якими саме діями цього захисника були порушені його права і свободи. Саме тому, суддя ОСОБА_6 не встановивши в матеріалах справи обставин, які б указували на неналежне виконання адвокатом обов'язків захисника, не вбачала підстав вважати, що було порушено право обвинуваченого на відмову від захисника.
Звертаю увагу, що навіть при розгляді заяви про відвід захисник також не зміг пояснити позицію обвинуваченого, пославшись на загальні фрази.
Доводи засудженого зводяться лише до незгоди з рішенням суду, який не прийняв його відмови від захисника за призначенням. Водночас об'єктивних даних про неналежне виконання професійних обов'язків адвокатом, зокрема під час судового розгляду в суді першої інстанції, що могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав обвинуваченого, передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК України, не встановлено. А відповідно і немає підстав вважати, що було порушено права обвинуваченого на захист, справедливий судовий розгляд або існували перешкоди для реалізації ним інших передбачених законом прав.
Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних і достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність (аналогічні доводи викладені у постанові Верховного Суду у справі № 748/1972/19 від 21 листопада 2024 року.
Як наслідок, суддя проаналізувавши матеріали судового провадження у порядку ст. 94 КПК України, не убачає передумов для відводу судді з підстав, наведених у заяві заявника, у порядку ст. 75 указаного Кодексу.
У цій справі, враховуючи обставини справи та процесуальну поведінку захисника та обвинуваченого, суд уважає також зазначити про те, що захисником було заявлено відвід судді ОСОБА_1 , який розглядав заяву про відвід, оскільки захисник не погодився з тим, що суд продовжив розгляд заяви у відсутність обвинуваченого.
Однак, заявлення відводів судді, який розглядає відвід слідчому судді, а отже не здійснює повноважень судді (слідчого судді) у цьому кримінальному провадженні, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, КПК не передбачено. Заявлення відводів такому судді можна розцінювати як зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження та відповідно залишати такі заяви без розгляду. Аналогічна позиція висловлена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.06.2016 №223-1650/0/04-16 «Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні».
Керуючись ст.ст. 1-29, 75, 76, 80, 81, 369-372, 376 КПК України,
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Борзнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 у межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 357; ч. 3 ст. 185 КК України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 15.06.2025 року.
Суддя ОСОБА_1