16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1349/24
Провадження № 4-с/730/5/2025
"11" червня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
особи, яка подала скаргу (боржника), - ОСОБА_1
суб'єкта оскарження - державного виконавця Савченко В.М.
стягувача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу за скаргою ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції Савченко Віра Михайлівна, стягувач - ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -
ОСОБА_1 13 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» звернувся до суду з даною скаргою, в якій просить:
1/ визнати незаконними дії державного виконавця Борзнянського ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на суму 11066,66 грн;
2/зобов'язати Борзнянський ВДВС скасувати постанову про арешт коштів від 29.01.2025р.;
3/зупинити виконавче провадження №730/1349/24 до набрання законної сили рішенням апеляційного суду;
4/зобов'язати виконавчу службу провести перевірку правомірності дій виконавця;
5/зобов'язати Борзнянський ВДВС звернутися до стягувача ОСОБА_3 з пропозицією врегулювання спору;
6/зобов'язати Борзнянський ВДВС звернутися до суду за роз'ясненням рішення у частині визначення отримувача аліментів;
7/зобов'язати Борзнянський ВДВС надати розрахунок накладеної суми арешту із зазначенням її складових (аліментів, судовий збір, виконавчий збір, тощо);
8/направити матеріали справи до правоохоронних органів у разі встановлення порушень.
Вимоги скарги обгрунтовує тим, що на виконанні у Борзнянському ВДВС знаходиться рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17.12.2024р. по справі №730/1349/24 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує здобувати вищу освіту, на користь її матері ОСОБА_2 . Виконавчий документ видано у паперовій формі стягувачці 23.12.2024р., боржнику не вручено, у зв'язку з тим, що його неможливо подати в електронній формі, про що він довідався 09 січня 2025 року при відвідуванні органу ДВС. Водночас ОСОБА_2 за цим виконавчим листом має намір отримати грошові кошти, які по праву належать повнолітній дочці ОСОБА_4 і будуть стягнуті з його арештованих рахунків. Перерахування грошей на рахунок матері ОСОБА_2 є порушенням законодавства та прав самої ОСОБА_4 щодо отримання аліментів, які є її приватною власністю, оскільки вона не надавала згоди й не уповноважувала матір розпоряджатися цими коштами. На вказане судове рішення він подав апеляційну скаргу, в зв'язку з чим воно не набрало законної сили і державний виконавець може виконувати його лише в частині стягнення аліментів за один місяць 4000 грн. Тому накладення державним виконавцем 29.01.2025р. арешту на суму 11066,66 грн вважає незаконним, оскільки включає платежі, які ще не стали остаточними і не підлягають негайному виконанню (можливі штрафи, виконавчий або судовий збір). Повідомлення про відкриття виконавчого провадження надійшло йому із затримкою, що позбавили його можливості подати заперечення або заяву про зупинення виконавчого провадження до арешту коштів. У даній ситуації питання отримувача аліментів (мати чи повнолітня дитина), можливості виконання рішення під час розгляду апеляції є спірним, у зв'язку з чим державний виконавець повинен був звернутися до суду за роз'ясненням. 31.01.2025р. він звернувся до Борзнянського ВДВС із заявою про негайне скасування виконавчого провадження та зняття арешту у зв'язку з допущеними грубими порушеннями законодавства про виконавче провадження.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги даної скарги підтримав і просив їх задовольнити з вищевказаних підстав. Також клопотав поновити йому строк на подання цієї скарги, оскільки він пропущений з поважних причин, якими є неодноразове повернення судом аналогічних скарг із процесуальних підстав.
Державний виконавець у судовому засіданні вимоги скарги не визнала в повному обсязі, вважаючи, що при виконанні судового рішення діяла у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі й Закону України «Про виконавче провадження». Обізнана з особливостями виконання судових рішень по стягненню періодичних платежів, зокрема аліментів та їх негайного виконання. При винесенні постанови про арешт коштів боржника нею була обчислена заборгованість по аліментах не за один місяць як для негайного виконання, а за весь період з 23.10.2024р., - цим вона захищала інтереси стягувача.
Стягувач ОСОБА_2 у судовому засіданні вважала, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки їх спільна з боржником дочка ОСОБА_4 проживає з нею і звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини саме матір'ю було їх узгодженим рішенням; у дочки до неї немає ніяких претензій щодо отримання аліментів, які скаржник не хоче платити.
Заслухавши пояснення сторін виконавчого провадження, державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Дана норма також кореспондується з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (ч.1). Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу (ч.2)
У судовому засіданні ОСОБА_1 клопотав про поновлення йому строку на звернення з даною скаргою, в обгрунтування поважності причин пропуску послався на неодноразове повернення йому судом аналогічних скарг із-за процесуальних недоліків.
Дана обставина підтверджується доданими до скарги копіями відповідних ухвал Борзнянського районного суду Чернігівської області від 10.01.2025р., 14.01.2025р., 12.02.2025р., а також постановою Чернігівського апеляційного суду від 08.05.2025р., що свідчить про підставність доводів клопотання скаржника.
Тому, з огляду на окреслене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 і поновити йому пропущений із поважних причин строк для подання даної скарги.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Наведена норма Основного Закону кореспондується з ч.1 ст.18 ЦПК України, якою встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У ч.1 ст.430 ЦПК України визначено випадки негайного виконання судового рішення, зокрема у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.431 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами.
У ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» містяться вимоги, які ставляться до виконавчих документів.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами п.7 ч.3 ст.18, ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно з ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок примусового виконання стягнення аліментів регламентований положеннями ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
У судовому засіданні встановлено, що рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, аліменти в твердій грошовій сумі 4000 грн, щомісячно, починаючи з 23.10.2024р. і до закінчення навчання - 30.06.2027р.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211,20 грн судового збору; рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць звернуто до негайного виконання (справа №730/1349/24).
Дане судове рішення залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року.
На виконання вказаного рішення Борзнянським районним судом Чернігівської області 23.12.2024р. було видано відповідний виконавчий лист, у якому зазначено про набрання рішенням законної сили 17.12.2024р.
За заявою ОСОБА_2 від 13.01.2025р. головним державним виконавцем Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції Савченко В.М. 14.01.2025р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа (ВП №76818332), яка направлена боржнику рекомендованим поштовим відправленням і отримана ним 14.01.2025р.
29.01.2025р. державним виконавцем Савченко В.М. винесена постанова про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, у межах суми звернення стягнення, яка становить 11066,66 грн.
Починаючи з 31.01.2025р. ОСОБА_1 неодноразово звертався до Борзнянського ВДВС щодо незаконності відкриття виконавчого провадження до набрання рішенням законної сили, оскільки він оскаржив його в апеляційному порядку; неправомірності накладення арешту на кошти в сумі 11066,66 грн, що перевищує межі негайного виконання (4000 грн); протиправності стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , так як ці аліменти є власністю повнолітньої ОСОБА_4 .
На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.02.2025р. державним виконавцем Савченко В.М. винесена постанова від 12.02.2025р., якою визначено боржнику поточний рахунок, відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.
Постановою державного виконавця від 06.03.2025р. виконавче провадження було зупинено, так як Чернігівським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2024 року в справі №730/1349/24.
Постановою державного виконавця від 09.05.2025р. поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №730/1349/24 від 23.12.2024р., так як постановою Чернігівського апеляційного суду від 21.04.2025р. апеляційна скарга залишена без задоволення.
19.05.2025р. державним виконавцем Савченко В.М. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зокрема дохід ОСОБА_1 у ПП «БРЕІН ПЛЮС».
Суд вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 щодо незаконності дій державного виконавця Савченко В.М. по відкриттю виконавчого провадження за виконавчим листом Борзнянського районного суду Чернігівської області №730/1349/24 від 23.12.2024р., оскільки даний виконавчий документ відповідає вимогам ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим у державного виконавця не було підстав для його повернення стягувачу без прийняття до виконання (ч.4 ст.4 цього Закону).
Також не є слушними доводи ОСОБА_1 щодо неправильного визначення державним виконавцем у виконавчому провадженні стягувача ОСОБА_2 , оскільки саме ця особа значиться позивачем у справі й стягувачем у виконавчому документі, зміст якого виконавець самостійно не може змінювати.
Звертатися за роз'ясненням судового рішення, зокрема у частині визначення отримувача аліментів, є правом, а не обов'язком виконавця (ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»). Крім того, у відповідності до ч.1 ст.271 ЦПК України ОСОБА_1 , будучи учасником справи та стороною виконавчого провадження, не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суду за роз'ясненням рішення з означеного питання.
Також оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку не було виконано судове рішення щодо негайного стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (4000 грн), то державним виконавцем правомірно, у межах наданих п.7 ч.3 ст.18, ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» повноважень, була винесена постанова про арешт коштів боржника.
Однак державним виконавцем не була врахована та обставина, що виконавчий документ стосувався лише негайного виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць, тобто 4000 грн, тоді як по самому рішенню тривала процедура апеляційного оскарження й воно набрало законної сили лише 21.04.2025р.
На вказану обставину ОСОБА_1 звертав увагу державного виконавця у своїх неодноразових зверненнях, які були залишені без реагування. Надалі, хоча державним виконавцем і зупинялось виконавче провадження з цих підстав, проте постанова про арешт коштів боржника щодо суми звернення стягнення не була відкоригована в бік зменшення.
У цьому суд констатує порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, оскільки всупереч вимог ч.3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на його кошти державним виконавцем накладено в розмірі, значно більшому за суму негайного місячного стягнення.
Посилання державного виконавця Савченко В.М. на захист у такий спосіб інтересів стягувача не заслуговують на увагу, оскільки суперечать таким засадам виконавчого провадження як верховенство права; законність; справедливість, неупередженість та об'єктивність; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вимога скарги ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження до набрання законної сили рішенням апеляційного суду, по-перше, не входить до повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень; по-друге, наразі не є актуальною, оскільки постанова Чернігівського апеляційного суду від 21.04.2025., якою рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2024 року залишено без змін, набрала чинності.
Інші вимоги ОСОБА_1 , що містяться в п.4-8 прохальної частини скарги, жодним чином не вказують на протиправність дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця, а тому підлягають відхиленню як безпідставні.
Отже, підсумовуючи викладене, на думку суду поновлення порушеного права ОСОБА_1 можливе у спосіб визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 29.01.2025р. у частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, у межах суми звернення стягнення, яка перевищує 4000 грн.
Принагідно суд звертає увагу державного виконавця й сторін виконавчого провадження, що в разі зростання розміру заборгованості за аліментами виконавець має право надалі накласти арешт на кошти (майно) боржника у межах відповідно збільшеної суми звернення стягнення.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, дана скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.258-261, 447-453 ЦПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання до суду скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для подання до суду даної скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
Скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції Савченко Віра Михайлівна, стягувач - ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 29.01.2025р., винесену головним державним виконавцем Борзнянського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції Савченко Вірою Михайлівною, в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, у межах суми звернення стягнення, яка перевищує 4000 грн.
У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до ст.354 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець