Справа № 686/15333/25
Провадження № 1-кс/686/6113/25
15 червня 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого ВРЗСПЖЗО слідчого відділу Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Хмельницький Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька - інваліда І грпи, не судимого,
у кримінальному провадженні № 12025243560000054 від 28.05.2025 по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
15 червня 2025 року слідчий ВРЗСПЖЗО слідчого відділу Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, погодженим з процесуальним прокурором ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який є тяжким злочином, та існують передбачені ст. 177 КПК України ризики , а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється .
Заслухавши пояснення прокурора та слідчого, які клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні, підозрюваного та його захисника, які заперечили щодо його задоволення, посилаючись на недоведеність наявних ризиків і просили обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, дослідивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, прихожу до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне поводження із бойовими припасами, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і свідомо бажаючи їх настання, в порушення вимог п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, а також Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, придбав, всупереч передбаченому закону порядку, в результаті чого привласнив знайдене, а саме одну тисячу шістсот п'ятнадцять патронів, калібру 5,45 мм та сто тридцять шість патронів, калібру 9 мм, один корпус гранати «Ф-1» із наявним маркуванням «107 47 79 Т», один корпус гранати «Ф-1» із наявним маркуванням «386 64-84 Т», один корпус гранати «РГД-5» з наявним маркуванням «119-83 Т», один підривач типу УЗРГМ з наявним маркуванням «143-78 УЗРГМ УЗЧП», один підривач типу УЗРГМ з наявним маркуванням «287-74 УЗРГМ 583», один підривач типу УЗРГМ-2 з наявним маркуванням «133-84 УЗРГМ-2 583», один підривач типу УЗРГМ-2 з наявним маркуванням «77-80 УЗРГМ-2 583», один корпус підствольної гранати «ВОГ-17» без підривача з перехідною втулкою, які вирішив залишити при собі, таким чином ОСОБА_6 , умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав вищевказані бойові припаси.
Тоді ж, ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне поводження із бойовими припасами, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і свідомо бажаючи їх настання, в порушення вимог п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, а також Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав вказані бойові припаси.
В подальшому, ОСОБА_6 вирішив умисно, незаконно, без передбаченого дозволу перемістити (транспортувати), на невстановленому транспортному засобі вказані бойові припаси до місця власного проживання у АДРЕСА_1 .
Так, ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне поводження із бойовими припасами, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і свідомо бажаючи їх настання, в порушення вимог п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, а також Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 13 червня 2025 року, на невстановленому транспортному засобі, умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу здійснив перевезення (носіння) вищевказаних бойових припасів з невстановленого досудовим розслідуванням місця до адреси власного проживання, а саме АДРЕСА_1 , де в подальшому переніс вказані боєприпаси з транспортного засобу до приміщення будинку та надалі продовжив умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігати їх до моменту вилучення працівниками поліції.
Так, 13.06.2025 в період часу з 06:34 год. по 12:03 год., під час проведення санкціонованого обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено бойові припаси, а саме: одну тисячу шістсот п'ятнадцять патронів, калібру 5,45 мм та сто тридцять шість патронів, калібру 9 мм, один корпус гранати «Ф-1» із наявним маркуванням «107 47 79 Т», один корпус гранати «Ф-1» із наявним маркуванням «386 64-84 Т», один корпус гранати «РГД-5» з наявним маркуванням «119-83 Т», один підривач типу УЗРГМ з наявним маркуванням «143-78 УЗРГМ УЗЧП», один підривач типу УЗРГМ з наявним маркуванням «287-74 УЗРГМ 583», один підривач типу УЗРГМ-2 з наявним маркуванням «133-84 УЗРГМ-2 583», один підривач типу УЗРГМ-2 з наявним маркуванням «77-80 УЗРГМ-2 583», один корпус підствольної гранати «ВОГ-17» без підривача з перехідною втулкою, які останній умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав, зберігав та носив.
За таких обставин, ОСОБА_6 , підозрюється у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
13.06.2025 року в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 було затримано за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
13 червня 2025 року в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження, відповідно до ст. ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення (злочину) підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом обшуку від 13.06.2025; довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 13.06.2025; актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 13.06.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.06.2025; показами підозрюваного ОСОБА_6 від 13.06.2025; показами свідка ОСОБА_9 від 13.06.2025; показами свідка ОСОБА_10 від 13.06.2025; повідомленням ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 123.06.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
Зібрані під час досудового розслідування матеріали кримінального провадження (докази), дають підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років позбавлення волі, тобто даний злочин є тяжким.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення небезпідставної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 , може переховуватися від органів досудового розслідування, прокурора та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, адже останній вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, а у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а також у справі «Летельє проти Франції» зазначено, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тому, зважаючи на покарання, яке загрожує ОСОБА_6 , у випадку визнання судом останнього винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, співставляючи можливі негативні для нього наслідки у вигляді застосування покарання у вигляді позбавлення волі, вважаю, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду є достатньо високим. Оскільки ОСОБА_6 вчинено умисний злочин проти громадської безпеки, розуміючи тяжкість та неминучість покарання, останній може вчиняти дії направлені на переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності;
Крім того, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки досудове розслідування вказаного кримінального провадження наразі потребує проведення слідчих (розшукових) дій спрямованих на отримання (збирання) доказів та перевірку вже отриманих доказів, а також на встановлення усіх свідків та очевидців у вказаному кримінальному провадженні, інших осіб, можливо причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення з метою забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, тому існує наявність ризику, що перебуваючи під іншим запобіжним заходом ОСОБА_6 може незаконно впливати на покази свідків з метою зміни їх свідчень.
Так, згідно вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Окрім того, відповідно до вимог п. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилаючись на них, тому протоколи допиту свідків, які були допитані під час досудового розслідування судом не будуть досліджуватися.
Також, в ході досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 не працює, не має постійного джерела доходу, а тому у разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаному із триманням під вартою, може вчинити ряд інших нових, умисних кримінальних правопорушень, в тому числі і проти громадської безпеки.
Отже, зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає обґрунтованими.
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється соціальні зв'язки підозрюваного, вік, майновий та сімейний стан, наявність місця проживання, а також те, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено, що запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
На переконання слідчого судді, прокурор у судовому засіданні довів, а слідчий суддя переконався у тому, що існує обґрунтована підозра вчинення тяжкого кримінального правопорушення, що є підставою для застосування найбільш тяжкого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який йдеться у клопотанні слідчого.
Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Враховуючи обставини та тяжкість злочину, суспільної небезпеки кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_6 слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (з урахуванням одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3028 грн.) - 242 240 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
А тому саме такий розмір застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку та не буде завідомо непомірним для нього.
Строк тримання під вартою слід визначити по 08 серпня 2025 року включно.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 196, 197 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 08 серпня 2025 року включно.
Визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
У в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наступні обов'язки:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в доход держави.
Ухвала діє по 08 серпня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1