Справа № 676/3276/25
Номер провадження 3/676/1183/25
16 червня 2025 року м. Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП,
Згідно з протоколом серії ГП №112768 від 06.05.2025 року, складеного поліцейським взводу №1 роти №2 БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Танасійчук О.Л., ОСОБА_1 06 травня 2025 року близько 16 год. 10 хв. в с.Дерев'яни виражався нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_2 , а саме обзивав, погрожував, образливо чіплявся, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судової повістки на його адресу проживання - АДРЕСА_1 , яку він вказав при складанні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та шляхом завчасного розміщення відповідного повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, причини неявки суддю не повідомив, привід ОСОБА_1 на 16 червня 2025 року не виконаний, про причини його невиконання на адресу суду не надійшло жодного повідомлення.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 своєчасно та належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи, будь-яких доказів поважності неприбуття в судове засідання судді не надав, те що доставка його приводом не виконана, а також ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, вважаю за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, виходячи з наступних підстав.
Так, підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст., ст. 8, 9 цього Кодексу).
Положеннями ст.9 КУпАП регламентовано, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Санкція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у виді штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Тому, через суворість санкції цієї статті її слід відносити до фактично кримінальних правопорушень з усіма гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане підтверджується рішеннями ЄСПЛ «Гурепка проти України» та «Лучанінова проти України», які в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими до застосуванню судами України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд .
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Принцип «презумпції невинуватості» закріплений і в ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом п.3.2. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 передбачено, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав, а тому виходячи з презумпції невинуватості, його вина має бути доведена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, одержаних (зібраних, складених) в порядку та спосіб, що установлений законами України, які в своєму системному взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП.
За ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В даній конкретній справі обов'язок щодо збирання доказів був на поліцейському взводу №1 роти №2 БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержанту поліції Танасійчук О.Л., оскільки вона порушила провадження в справі за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №112768 від 06.05.2025 року складеного поліцейським взводу №1 роти №2 БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Танасійчук О.Л., ОСОБА_1 06 травня 2025 року близько 16 год. 10 хв. в с.Дерев'яни виражався нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_2 , а саме обзивав, погрожував, образливо чіплявся, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Поряд з цим, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським взводу №1 роти №2 БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Танасійчук О.Л., до провадження не долучено жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував ті обставини, що ОСОБА_1 06 травня 2025 року о 16 год. 10 хв. в с.Дерев'яни висловлювався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
А будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які з достатністю вказували б на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, у справі відсутні, судом такі докази не встановлені. До того ж, в рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
При цьому, як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, поліцейський взводу №1 роти №2 БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержант поліції Танасійчук О.Л., на яку в даній конкретній справі був покладений обов'язок щодо збирання доказів, оскільки вона порушила провадження в справі за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 , обмежилася лише долученням до матеріалів справи відеозапису процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Проте, нею не зафіксовано належним чином у процесуальний спосіб місце події, не встановлено та не опитано жодних свідків - можливих очевидців події, що нею могло бути зроблено шляхом проведення подворового обходу та при використанні інших повноважень, які поліцейському надані статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, застосовуючи закріплений вст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь, суддя дійшов переконання, що провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Керуючись п.1 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП,
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Черепахін В.О