Справа № 673/567/25
Провадження № 4-с/673/1/25
10 червня 2025 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі:
головуючої судді - Грицишиної Л.В.,
з участю:
секретаря судових засідань - Осієвської Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Деражня скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірної бездіяльності Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
29 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із скаргою, у якій просить визнати протиправною бездіяльність Летичівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Летичівський відділ ДВС), зняти арешт з належного їй нерухомого майна, накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника 35373912 від 23.11.2012 заступником та видалити з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запис про арешт майна від 26.11.2012 за номером 13294526.
В обґрунтування скарги вказала, що у березні 2025 року ОСОБА_1 стало відомо з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження, що на її нерухоме майно накладено обтяження у вигляді арешту, вчинене на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №35373912 від 23.11.2012, винесеної заступником начальника Деражнянського відділу ДВС.
У зв'язку з ліквідацією Деражнянського відділу ДВС, заявниця звернулась до Летичівського відділу ДВС із заявою про зняття арешту. Летичівським відділом 18.03.2025 повідомлено, що виконавчих проваджень щодо неї у них не зареєстровано, а дані в Автоматизованій системі виконавчого провадження про неї як боржника - відсутні.
Зазначає, що у Деражнянському відділі ДВС у 2012 році перебувало виконавче провадження №35373912 про стягнення на користь ПАТ КБ «Надра» 10 970,68 грн, яке було завершено 06.08.2012. Повторно виконавче провадження було відкрито 19.07.2013, однак завершено 24.04.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом повернення виконавчого документа стягувачу. Надалі виконавчий документ до виконання не пред'являвся.
Орган ДВС повідомив про неможливість надання копій матеріалів виконавчого провадження №35373912 у зв'язку з їх знищенням за актом після спливу трирічного строку зберігання.
Зазначає, що на момент звернення не є боржником у Летичівського відділу ДВС, відкритих виконавчих проваджень щодо неї немає. Про існування виконавчих проваджень у 2012-2014 роках вона не була поінформована. Начальник Летичівського відділу ДВС повідомив про відсутність повноважень на зняття арешту з нерухомого майна заявниці.
Враховуючи те, що у заявниці відсутня можливість реалізовувати належне їй право власності на майно, вона просить визнати протиправною бездіяльність Летичівського відділу ДВС та зняти арешт з її нерухомого майна.
Ухвалою судді від 06 червня 2025 року прийнято скаргу до розгляду та поновлено строк на оскарження.
ОСОБА_1 ,належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, в скарзі просить розгляд справи проводити за її відсутності.
Представник Летичівського відділу ДВС- Косевич С.О. належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, при вирішені справи покладається на думку суду.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 17.03.2025 року, встановлено, що на все нерухоме майно ОСОБА_2 , накладено арешт.
Листом Летичівського відділу ДВС від 18.03.2025 року №25.7-26/10196 ОСОБА_1 повідомлено, що в ході сформованих Автоматизованою системою виконавчих проваджень, даних щодо неї як боржника немає, виконавчих проваджень у Летичівському ДВС стосовно неї також немає.
Водночас згідно таких даних встановлено, що на виконанні Деражнянського РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області знаходилось виконавче провадження №35373912 з примусового виконання виконавчого листа Деражнянського районного суду № 2-169 від 06.08.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 10 970 грн. 68 коп.,
23.11.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника)
Вказане виконавче провадження було завершено на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку із неможливістю встановити особу боржника, а також встановити місце проживання) про що 30.04.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Крім того, Деражнянським РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 19.07.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №338970897 з примусового виконання виконавчого листа Деражнянського районного суду № 2-169 від 06.08.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 10 970 грн. 68 коп.
Дане виконавче провадження було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку із відсутністю в боржника майна) про що 24.04.2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Надалі, такий виконавчий лист до виконання не пред'являвся.
Також органом Летичівського ДВС повідомлено про те, що надати копії матеріалів виконавчого провадження немає можливості, оскільки, виконавчі провадження знищені відповідно до Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення у зв?язку з закінченням 3-х річного терміну його зберігання.
У матеріалах справи наявні відомості які вказують на те, що Деражнянський РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ліквідований у зв'язку із чим до Летичівського ДВС перейшли функції та повноваження, зокрема щодо ведення виконавчих проваджень.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язки та права державного виконавця визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII (статтею 11 Закону № 606-XIV).
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Так, державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із положеннями статті 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
В силу статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Частиною другою статті 50Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 425/1341/17, від 10.04.2019 у справі № 522/15772/16- ц.
На даний час порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника врегульовано ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми слідує, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження. У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Матеріали справи не містять доказів того, що рішення суду, за наслідком якого було видано виконавчий лист Деражнянським районним судом № 2-169 від 06.08.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 10 970 грн. 68 коп., є виконаним.
Відтак, ОСОБА_1 не доведено обов'язку державного виконавця щодо зняття арешту з її майна.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Летичівського відділу ДВС щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 35373912 від 23.11.2012 з примусового виконання виконавчого листа Деражнянського районного суду № 2-169 від 06.08.2012, відсутні.
Що стосується вимог скарги щодо зобов'язання начальника виконавчої служби вчинити дії щодо видалення з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запису про арешт майна від 26.11.2012 за номером 13294526, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Аналіз даної норми дає підстави стверджувати, що суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення, зокрема, вчинити дії щодо скасування (зняття арешту) лише за умови встановлення обґрунтованості скарги і визнання бездіяльності неправомірною.
За таких обставин, у задоволенні скарги слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірної бездіяльності Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 13.06.2025 року.
Суддя: Л. В. Грицишина