Справа №766/9168/25
н/п 1-кс/766/4958/25
16.06.2025 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Херсоні клопотання т.в.о. слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, СУ ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023230000001030 від 15.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, про арешт майна,-
13.06.2025 року слідча, за погодженням з прокурором, звернулася до слідчого судді з клопотанням, якому просила:з метою збереження речового доказу накласти арешт на рухоме майно, а саме на транспортний засіб - спеціалізований вантажний самоскид - «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору, 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_5 , а відповідно до довіреності НАС № 81795 від 22.12.2015 перебуває у користуванні та власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
Слідча в судове засідання не з'явилася, в матеріалах клопотання наявна заява, якою просила розглядати клопотання за її відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, додаткових пояснень до клопотання не має.
Власник майна в судове засідання також не з'явився, про час і місце розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України неявка учасників не перешкоджає розгляду клопотання.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось у зв'язку із неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді вказаного вище клопотання.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У відповідності до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
За змістом статті 98, пункту 1 частини 2 та частини 10 статті 170 КПК України, арешт майна, метою якого є збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положення ч. 2 ст. 173 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом1частини другої статті 170цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що Відділом розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023230000001030, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань від15.06.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
04.09.2023 у зв'язку з неефективністю проведення досудового розслідування слідчими СВ УСБ України в Херсонській області на підставі ч. 5 ст. 36 КПК України проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчому управлінню ГУНП в Херсонській області.
В ході досудового розслідування встановлено, що 15.06.2023 надійшло повідомлення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_4 , про те, що 14.06.2023 близько 10.00 год. озброєні російські військові в кількості 5 осіб (2 - в цивільному та 3 - військовій формі), прибули за місцем мешкання батьків за адресою: АДРЕСА_1 та незаконно заволоділи транспортним засобом - спеціалізованим вантажним самоскидом - «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору, 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_5 , а відповідно до довіреності НАС № 81795 від 22.12.2015 перебуває у користуванні та власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.06.2025 опитано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підтвердив, що 14.06.2023 в ході телефонної розмови із тещею ОСОБА_7 він дізнався, що військовослужбовці рф прибули на територію його домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 та незаконно заволоділи засобом - спеціалізованим вантажним самоскидом - «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору, 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_5 , а відповідно до довіреності НАС № 81795 від 22.12.2015 перебуває у користуванні та власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На теперішній час місце знаходження транспортного засобу невідоме.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_3 транспортний засіб - спеціалізованим вантажним самоскидом - «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору, 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 , та який, відповідно до довіреності НАС № 81795 від 22.12.2015 перебуває у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11.07.2023 року постановою слідчого вищезазначений транспортний засіб визнано речовим доказом.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково, оскільки вказане майно має значення для кримінального провадження, так як зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України та крім того, визнане речовими доказами відповідною постановою слідчого від 11.07.2023 року.
Також слідчий суддя вважає за необхідне заборонити розпоряджатися та користуватися зазначеним майном, оскільки існує можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі вищезазначеного майна. В свою чергу клопотання слідчого в частині заборони відчуження майна задоволенню не підлягає, оскільки окрема можливість такої заборони не передбачена нормами КПК України, при цьому слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що саме накладення арешту на майно позбавляє можливості здійснювати його відчуження.
Керуючись ст. ст.98,131-132,167,168,170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт з забороною розпорядження та користування майном, а саме:
-спеціалізований вантажний самоскид - «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору, 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_5 .
В задоволенні іншої частині клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Згідно ч. 1ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1