Справа № 296/5576/25
1-кс/296/2649/25
Іменем України
23 травня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Вільнопілля, Бердичівського району Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,-
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання строком на 60 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше червня 2024 року у ОСОБА_6 виник злочинний умисел щодо пошуку осіб з числа мешканців інших регіонів України, яким він за відповідну грошову винагороду, організує фіктивну постановку на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 та подальше не вжиття з боку керівництва вказаного відділу заходів щодо їх направлення для проходження військової служби за мобілізацією до отримання ними бронювання, шляхом надання неправомірної вигоди начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 .
З цією метою ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 27 червня 2024 року перебуваючи у службовому кабінеті начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 повідомив останнього про свій злочинний план та висловив пропозицію, щодо надання ОСОБА_7 неправомірної вигоди за вчинення ним дій спрямованих на фіктивну постановку чоловіків призивного віку на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 та подальше не вжиття з боку нього заходів щодо їх направлення для проходження військової служби за мобілізацією до отримання ними бронювання, в розрахунку 250 доларів США за 1 людину.
ОСОБА_7 вислухавши пропозицію ОСОБА_6 , пообіцяв подумати та розуміючи противоправні дії останнього звернувся із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення.
20 липня 2024 року о 10 годин 33 хвилини продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на передачу неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище ОСОБА_7 , ОСОБА_6 прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за вищезазначеною адресою, де діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання надав ОСОБА_7 неправомірну вигоду у 4400 доларів США (що згідно курсу Національного банку України на вказаний день становило 182 256,8 грн.) за вчинення ним, раніше висунутого прохання відносно 15 чоловік призивного віку.
06 серпня 2024 року о 10 годині 49 хвилин ОСОБА_6 знову прибув до вищезазначеного приміщення, розташованого за вищезазначеною адресою, та продовжуючи реалізацію свого злочиного умислу, спрямованого на передачу неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - ОСОБА_7 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання надав останньому неправомірну вигоду у сумі 3300 доларів США (що згідно курсу Національного банку України на вказаний день становило 135 948,78 грн.), за вчинення ним, аналогічних дій відносно 11 чоловік призивного віку.
Також, 22 травня 2025 року о 12 годині 52 хвилин, ОСОБА_6 реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - ОСОБА_7 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , надав останньому неправомірну вигоду в сумі 6300 доларів США (що згідно курсу Національного банку України на вказаний день становило 261 046, 80 грн.) та 5000 гривень, за вчинення ним, аналогічних дій відносно 21 чоловіка призивного віку.
Умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду, наданні такої вигоди за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища та наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища вчиненому повторно кваліфіковано за частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України.
Так, 22 травня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано о 12 год. 52 хв., у порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
У подальшому, 22 травня 2025 року у відповідності до вимог ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Враховуючи наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України та наявність ризиків, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення ставить питання про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити. Вказав, що існують ризики визначені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. В судовому засіданні вказав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надто суворим, а ризики зазначені у клопотанні необґрунтовані. Підозрюваний допитаний, вину визнав, готовий сприяти органу досудового розслідування. ОСОБА_8 є пенсіонером, має дружину інваліда 2-ї групи. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав думку захисника. Повідомив, що допомагає дружині, яка є інвалідом 2-ї групи, купляє ліки, займається хатніми справами. Вину визнає. Повідомив, що переховуватись не збирається, закордонного паспорту не має. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають підстави вважати, що дане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).
Частиною 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч.4 ст.194 КПК України).
З огляду на матеріали клопотання ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушеняь, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, що підтверджується доказами долученими до матеріалів клопотання.
Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вказує на можливість підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи вік підозрюваного (73 роки), останній не обмежений у праві виїзду за кордон, а тому може безперешкодно покинути триторію України та ухилятися від суду та слідства.
При встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку.
Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п.111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.
Слідчим в клопотанні, а прокурором в судовому засіданні доведено, що підозрюваний ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню всебічного, повного та неупередженого встановлення обставин вчиненого злочину, може вчиняти спроби протиправного впливу на учасників кримінального провадження будь яким шляхом для зміни (відмови) останніх від показів.
Зокрема ОСОБА_6 , може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які ще не були допитані в якості свідків у кримінальному провадженні, а також осіб, які безпосередньо можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, що підтверджує ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу. При цьому, у п.52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 суд вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений (підозрюваний) може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Зазначена небезпека не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування вказаної небезпеки, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, рішення у справах «Осипенко проти України» (Osypenko v. Ukraine), заява № 4634/04, пп. 76-80, від 9 листопада 2010 року, та «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Оцінюючи в сукупності тяжкість та обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, його вік - 73 роки, який є уродженцем села Вільнопілля, Бердичівського району Житомирської області, раніше не судимим, пенсіонером, має на утриманні дружину інваліда 2-ї групи, а також беручи до уваги стан здоров'я підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної.
На переконання слідчого судді прокурором не доведено неможливість застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи зазначені вище обставини, на думку слідчого судді наявні підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідає особі підозрюваної, буде співмірним з існуючими ризиками і зможе забезпечити належне виконання останньою процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На викладеного, керуючись ст.ст. 181, 183, 184, 193, 194, 196, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 22.07.2025 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов'язки:
1) заборонити цілодобово залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
5) у разі наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади, зокрема до управління Державної міграційної служби України або до органу досудового розслідування, свій паспорт для виїзду закордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчих у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження.
Визначити строк дії обов'язків з моменту оголошення ухвали до 22.07.2025 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1