Справа №295/18253/24
Категорія 38
2/295/255/25
14.05.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Захарченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ейс" заборгованість за кредитним договором №128819309 від 02.01.2022 у розмірі 30980,62 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 02.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №128819309 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV38МС8. Зокрема, 02.01.2022 о 15:13:49 год відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 20800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинених дій відповідача, 01.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 15650,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 . 26.01.2022 сторони дійшли згоди збільшити суму кредиту на 5150,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020, при цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. 31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно з умовами договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 26633,58 грн. Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2022. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором №128819309 від 02.01.2022 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №175. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором №128819309 від 02.01.2022 до ТОВ «Таліон Плюс».
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.4.1.). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30980,62 грн. Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
28.10.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №2810/24/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників. Відповідно до п.1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30980,62грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.01.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
17.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 просить поновити строк для подання відзиву. У відзиві вказано, що копія позовної заяви не була отримана раніше, а з матеріалами справи представник відповідача ознайомився 14.03.2025.
При вирішенні питання про прийняття до матеріалів справи вказаного відзиву, суддею встановлено наступне.
Згідно зі ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2025 встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позов та надання доказів в обґрунтування заперечень, якщо такі докази не надані позивачем.
Відповідно до змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримала 07.02.2025.
Отже, строк для подачі відзиву закінчився 24.02.2025, а відзив на позовну заяву подано до суду 17.03.2024.
За приписами ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За правилами частини 2 цієї ж статті встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як на причину пропуску строку для подання відзиву ОСОБА_1 посилається на те, що копія позовної заяви не була отримана відповідачем раніше, а з матеріалами справи представник відповідача ознайомився 14.03.2025 (а.с. 91).
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 177, ст. 43 ЦПК України, оскільки позовна заява та документи, що додаються до неї, подано до суду в електронній формі через електронний кабінет, копія позовної заяви з доданими документами направлена позивачем ТОВ "ФК "Ейс" на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується доданими до позовної заяви описом вкладення у лист та списком групованих відправлень (а.с. 81).
Отже, копія позовної заяви та додані до неї документи направлялися на адресу відповідача у порядку, визначеному ЦПК України.
При цьому, відповідно до змісту ухвали суду від 13.01.2025, строк для подання відзиву обчислюється з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, а не з дати отримання копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, відповідач не навела поважних причин, які призвели до його пропуску та не надала доказів наявності таких причин. Клопотання не містить обґрунтованих доводів щодо наявності поважних причин, які перешкоджали відповідачу в установлений ухвалою від 13.01.2025 строк подати відзив на позов, а у разі неотримання копії позовної заяви з доданими документами - вжити заходів для їх отримання.
Як передбачено ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на те, що відзив подано з пропуском встановленого строку, відповідач не навела обставин, що зумовили пропуск процесуального строку, які можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску такого строку, та не надала доказів наявності таких причин, відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України суд залишає відзив на позовну заяву без розгляду.
31.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача Тараненко А.І. підтримав доводи, викладені у позові, позов підтримав та просив задовольнити.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, у позові розгляд справи просить проводити без участі представника позивача.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явились, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлялись належним чином, представник відповідача Харчук В.В. подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, у якій також вказано, що відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні .
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №128819309, відповідно до п.1.1. якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 20800,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 13-16).
З платіжного доручення від 02.01.2022 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 15650 грн. У графі «призначення платежу» вказано «перерахування коштів згідно з договором №128819309 від 02.01.2022 ОСОБА_1 ; відповідно до платіжного доручення від 26.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 5150 грн, призначення платежу - перерахування коштів згідно з договором №128819309 від 02.01.2022 ОСОБА_1 (а.с. 32).
Факт переказу коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 також підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» від 08.08.2024 (а.с. 33-34).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №128819309 від 02.01.2022.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Також умовами договору факторингу визначено, що кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником (фізичною особою з якою укладено кредитний договір, право грошової вимоги до якої уступається за цим договором), перелік кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог; право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, втому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с. 35-40).
Крім того, 28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2020 (а.с. 41), додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції (а.с. 42-46), а також додаткову угоду №27 від 31.12.2021, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2022 (а.с. 47).
В Реєстрі прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», зазначено ОСОБА_1 , як боржника, кредитний договір №128819309 від 02.01.2022 (а.с. 50-51).
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 53-57).
У Реєстрі прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2020 зазначено ОСОБА_1 , як боржника, кредитний договір №128819309 від 02.01.2022 (а.с. 58-59).
28.10.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №2810/24/Е, за умовами якогоТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» зобов'язується передати грошові в розпорядження ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньої до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід'ємною частиною договору (а.с. 60-64).
У реєстрі боржників до договору факторингу №2810/24/Е від 28.10.2024, зазначено ОСОБА_1 , як боржника, кредитний договір №128819309 від 02.01.2022, сума заборгованості 30980,62 грн, яка складається із 20799,40 грн заборгованості по кредиту та 10181,22 грн заборгованості по відсоткам (а.с. 65-66).
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №128819309 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 02.01.2022, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 та додаткові угоди від 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021. Тобто, на момент укладення зазначеного договору факторингу та додаткових угод до нього не було укладено кредитний договір, ще не виникло правовідносин між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги, за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 28.11.2018 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з пунктом 2.1 цього договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 не було, і сторони не могли передбачити, що 02.01.2022 цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Виходячи з вищенаведеного слідує, що ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством на підставі договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», так само як і позивачу, а саме ТОВ «ФК «Ейс» на підставі договору факторингу №2810/24/Е від 28.10.2024.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що на момент укладення договору факторингу 28.11.2018 первинний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первинним кредитором та боржником, тому ТОВ «Таліон плюс» не могло набути права вимоги за договором №128819309 від 02.01.2022 на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов'язальних відносин між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не існувало. Права кредитора за договором №128819309 від 02.01.2022 до позивача не перейшли, внаслідок чого позивач не набув прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Т.А. Воробйова