11.06.2025 Справа №607/11753/25 Провадження №1-кс/607/3330/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово на строк 60 днів відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
09.06.2025 старший слідчий відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на шістдесят днів, із забороною залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, у кримінальному провадженні №12025210000000520 від 07.06.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025210000000520 від 07.06.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до ст. 68 Конституції України та ст. 1, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, як особа - учасник дорожнього руху (водій транспортного засобу), зобов'язаний знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 із змінами та доповненнями та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Однак, грубо ігноруючи вимоги вищевказаного Закону України «Про дорожній рух», 06.06.2025 близько 21 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння в порушення вимог пункту 2.9 (а) ПДР керував автомобілем «VOLKSWAGEN VENTO», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався ґрунтовою дорогою «Підволочиськ-Супранівка», у напрямку від с-ще. Підволочиськ до с. Супранівка Тернопільського району Тернопільської області із пасажиром ОСОБА_7 . Під час руху вказаною ділянкою автодороги водій ОСОБА_4 внаслідок алкогольного сп'яніння не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, не обрав безпечної на даній ділянці автодороги швидкості руху, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.1 Правил дорожнього руху, а також вимоги, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Впродовж руху вказаною вище прямою ділянкою автодороги, що неподалік с. Супранівка, водій ОСОБА_4 не обрав такі прийоми керування транспортним засобом та безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним у конкретних дорожніх умовах, обстановці, внаслідок чого допустив зміну напрямку руху керованого автомобіля «VOLKSWAGEN VENTO», ліворуч, виїхав цим автомобілем спочатку на конструктивно виділений елемент автомобільної дороги, який не призначений для руху транспортних засобів - ліве узбіччя, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив вимоги пунктів: 1.10 (в частині визначення поняття «узбіччя», і належне виконання його вимог), 10.1 Правил дорожнього руху. Своїми діями, які не відповідали вище вказаним вимогам пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_4 виїхавши за межі проїзної частини дороги, а саме в ліве узбіччя та надалі поле із насадженням кукурудзи допустив перекидання на дах автомобіля «VOLKSWAGEN VENTO». Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому ключиці.
Слідчий у клопотанні зазначає, що порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «узбіччя», і належне виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 2.9 (а), 10.1, 12.1, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у статті 1, абзацах 1, 2 частини 5 статті 14, статті 15 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30.06.1993), із змінами та доповненнями, статті 68 Конституції України, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_7 .
У клопотанні вказано, що 07.06.2025 о 01 год. 51 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
07.06.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Постановою старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 від 09.06.2025 затриманого ОСОБА_4 звільнено, у зв'язку із станом його здоров'я, який не дозволяв доставити останнього з моменту затримання в передбачений ч. 2 ст. 211 КПК України строк до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу.
У клопотанні слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Вказані обставини та тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, на думку слідчого, свідчать про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово з покладенням на нього обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду (за виключенням перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.
В судовому засіданні прокурор відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 зазначив про своє каяття у вчиненому та просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на необґрунтованість повідомленої останньому підозри та недоведеність зазначених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. За наведеного та посилаючись на дані про незадовільний стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , який знаходиться на стаціонарному лікуванні, просив застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який вважає достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000520 від 07.06.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
07.06.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. Зокрема такими є: витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025210000000520 від 07.06.2025; протокол огляду місцевості від 07.06.2025; електронні рапорти помічника чергового ВП №5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 від 06.06.2025 та 07.06.2025; протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 від 07.06.2025, інші долучені до клопотання документи.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому слідчим суддею повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 цього кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило тілесні ушкодження ОСОБА_7 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за вчинення якого передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так, про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за яке законом передбачено основне покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_4 у будь-який спосіб на даний час перешкоджає досудовому розслідуванню кримінального провадження №12025210000000520 від 07.06.2025 чи має намір перешкоджати йому у майбутньому в матеріалах провадження немає та слідчому судді таких даних не надано, а тому під час розгляду даного клопотання заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, свого підтвердження не знайшов.
Отже, слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу.
Як видно, слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
За змістом ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
На переконання слідчого судді, в судовому засіданні прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, втім, не доведено обставини згідно з п. 3 ч. 1 цієї статті.
При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, задовільно характеризується за місцем проживання, міцність його соціальних зв'язків, а також відомості про його стан здоров'я, які містяться, зокрема у довідці генерального директора (головного лікаря) КНП «ТОКЛ» ТОР ОСОБА_11 від 09.06.2025, згідно з якою ОСОБА_4 з 06.06.2025 по дату складання вказаної довідки перебуває на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії з діагнозом: «Закрита травма хребта і спинного мозку: забій спинного мозку на шийному рівні», а відтак слідчий суддя доходить висновку, що застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як на цьому наполягав прокурор в судовому засіданні, не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
На переконання слідчого судді, пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у даному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, є запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, тобто по 06.08.2025.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
За наведених обставин, слідчий суддя доходить висновку, що достатнім та дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти наявним у цьому кримінальному провадженні ризикам є особисте зобов'язання. При цьому, слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і доходить висновку, що такий запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
За таких обставин, у задоволенні клопотання слідчого, погодженого прокурором, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово, слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 176-179, 181, 193, 194, 196, 205, 309, 336, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язання виконувати обов'язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду (за виключенням відвідування медичних закладів за необхідності);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Повідомити підозрюваному ОСОБА_4 письмово під розпис покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків по 06.08.2025.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 .
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1