Справа №601/1138/25
Провадження № 2-а/601/115/2025
13 червня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судових засідань Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець адміністративну справу № 601/1138/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову № 401 від 03 червня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП. У поданій заяві позивач посилається на те, що 03 червня 2024 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в справі про адміністративне правопорушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 01.09.2023 був оповіщений про прибуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 04.09.2023 та у вказаний термін і по теперішній час не прибув, чим своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та службу», пункт 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, відповідальність за які передбачено ст. 210 ч. 2 КУпАП - порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Позивач вважає, що не уточнення військово-облікових даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, а саме адреси проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інших персональних даних, шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), має кваліфікуватись за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає невиконання, зокрема, приписів ст. 21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», тому застосування до спірних правовідносин ст. 210 КУпАП є безпідставним. Окрім цього, в описовій частині оскаржуваної постанови зазначено, що позивач проігнорував виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не з'явився на визначену дату, а саме на 04.09.2023, за це позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.210 КУпАП, тобто за порушення правил військового обліку, однак в описовій частині постанови не зазначено що конкретно позивач ігнорування повістки та не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на зазначену в повістці дату, що само по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. Окрім цього, відповідно до змісту ч.2 ст.210 КУПАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбачене ч.11 ст.210 КУпАП, за яке особу вже було притягнуто до відповідальності. Однак, в оскаржуваній постанові не наведено жодного акту повторності, не надано доказів повторного вчинення ОСОБА_1 , порушення ст. 210 КУпАП. Таким чином, позивач вважає, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 210 КУпАП. Також, позивач вказує на те, що оскаржувану постанову про його притягнення до адміністративної відповідності за ч. 2 ст. 210 КУпАП не обґрунтовано належними доказами, тому просить скасувати постанову № 401 від 03 червня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, хоча про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
У надісланих на адресу суду відповіді на відзив та додаткових пояснення представник позивача - адвокат Кушка О.М. просить справу слухати у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також адвокат Кушка О.М. зазначає, що відповідачем не надано повістки, якою здійснювався виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надано номер рекомендованого відправлення за яким повістка ймовірно надсилалась позивачу, що позбавляє суд можливості перевірити маршрут відправлення, його вручення та надходження до поштового відділення. Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1/115 від 03 червня 2024 року, ОСОБА_1 , не прибув 04 вересня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за отриманою ним повісткою від 01 вересня 2023 року. Оскільки ОСОБА_1 , не прибув по повістці у визначений час, а саме 04 вересня 2023 року о 08 годині, то строк притягнення його до адміністративної відповідальності у даній справі обчислюється саме з цієї дати. Отже, розглядаючи 03 червня 2024 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , і, накладаючи адміністративне стягнення, відповідач діяв поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності позивача, які передбачені ч. 7 ст. 38 КУпАП.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
28.04.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяві у якому представник відповідача просить відмовити у задоволені позову та вказує на те, що 03 червня 2024 року о 09 год. 50 хв. працівники поліції доставили громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою:
АДРЕСА_1 , з приводу проходження військово-лікарської комісії та уточнення військово-облікових даних. Під час звіряння військово-облікових було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також встановлено що громадянин ОСОБА_1 01.09.2023 був оповіщений про прибуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 04.09.2023, однак у вказаний термін і по теперішній час не прибув. Враховуючи вищенаведене гр. ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», пункт 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року не з'явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому в діях ОСОБА_1 вбачається діяння відповідальність за яке передбачено ст. 210 ч. 2 КУпАП - порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. З підстав вищевикладеного представник відповідача наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 діяв в межах наданих повноважень, не порушуючи права та законні інтереси позивача та у спосіб визначений законодавством. Відтак заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_7 вважаємо безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача просить справу слухати у її відсутності.
Судом встановлено, що повісткою ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 08:00 год. 04.09.2023, яку ОСОБА_1 отримав під розписку 01.09.2023.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковника ОСОБА_2 за № 401 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП від 03.03.2024, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн у зв'язку з порушенням абз. 2 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», пункт 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення стало неприбуття позивача, як військовозобов'язаного, належним чином повідомленого про необхідність прибуття до територіального центру комплектування 08:00 год. 04.09.2023 .
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.
Відповідно до абзаці 2 частини 10 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частина 2 ст. 210 КУпАП (яка була чинна станом на 04.09.2023) передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що вчинено повторно протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі також Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа № 524/5741/16-а).
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Згідно з п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є ,зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Отже, суд вважає доведеним те, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 08:00 год. 04.09.2023, без поважних причин на такий не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП (в редакції чинній на час вчинення правопорушення) відповідає вимогам закону.
Окрім того, позивачем не надано суду доказів уточнено ним облікових даних як військовозобов'язаного та проходження ним військово- лікарської комісії.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 38 КУпАП ( що діяла на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
У постанові № 401 від 03.06.2024 вказано, ОСОБА_1 не прибув 04 вересня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за отриманою ним повісткою від 01 вересня 2023 року, що було виявлено 03 червня 2024 під час його звірення військово-облікових даних.
Тому суд вважає посилання представника позивача на те, що накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , відповідач діяв поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності, які передбачені ч. 7 ст. 38 КУпАП безпідставними.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оскільки оспорюване рішення відповідає вимогам закону, рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Залишити без змін постанову № 401 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП від 03 червня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Головуючий: Г. С. Білосевич