Справа № 595/377/25
Провадження № 2-а/595/53/2025
16.06.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Тхорик І.І.
за участі: секретаря судового засідання Боднара М.Г.
представника позивача, адвоката Тарчинської Л.Я.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Л.Я., звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 272 від 17 січня 2025 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Заявлені вимоги мотивує тим, що в оскаржуваній постанові встановлено, що йому, ОСОБА_1 , автоматично системою АІТС «Оберіг» сформовано 10.10.2024 QR-повістку № 573621 з датою прибуття на 20.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, однак він у вказаний термін не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно чого його було через систему АІТС «Оберіг» подано в розшук до органів Національної поліції. Зазначено, що згідно вимог Закону України «Про оборону України», враховуючи укази Президента України від 17.03.2014 № 303/214 «Про часткову мобілізацію» від 17.05.2022 № 342/2022, «Про продовження строку загальної мобілізації» від 12.08.2022 № 574/2022, «Про продовження строку загальної мобілізації» від 07.11.2022 № 758/2022, «Про продовження строку загальної мобілізації» та роз'яснення Верховного Суду викладені у листі від 13.04.2018 № 60-1543/0/2-18, в Україні діє особливий період. Відповідно до указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» порушення вчинене в особливий період. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою, винесеною із порушенням норм чинного законодавства та такою, що підлягає до скасування, так як викладені у ній обставини не відповідають дійсності, оскільки він жодної повістки не отримував і, відповідно, інкримінованого йому правопорушення не вчиняв. Дана обставина підтверджується даними із його закордонного паспорта звідки вбачається, що з 25.10.2023 по 10.01.2025 він перебував за межами України. Окрім того, відповідно до акту обстеження стану здоров'я № 77 від 31.01.2025, виданого КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» у нього наявний діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії. Внаслідок чого Бучацькою територіальною позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 06.02.2025 було прийнято свідоцтво про хворобу № 399/19, з якого вбачається, що на підставі статті 16а графи ІІ Розкладу хвороб, графи -ТДВ- його, ОСОБА_1 , визнано непридатним до військової служби. Окрім того, із змісту оскаржуваної постанови не вбачається наявність доказів вчинення ним інкримінованого правопорушення, як і відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відібрання пояснень від свідків, тощо. Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, з огляду на те, що така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Крім того, у резолютивній частині постанови не зазначено про його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення та нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Також, накладаючи на нього адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано, призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП. Зауважує, що стаття 210 КУпАП передбачає особливий суб'єкт адміністративного правопорушення, а саме: призовники, військовозобов'язані, резервісти. Водночас у оскаржуваній постанові не зазначено до яких саме суб'єктів адміністративного правопорушення належить він. Крім того, вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, у ній взагалі відсутнє посилання на конкретну норму права, яку він порушив і яка обумовлює об'єктивну сторону ч. 3 ст. 210 КУпАП, що суперечить принципу правової визначеності та позбавляє можливості визначити за порушення якої саме норми закону його притягнуто до адміністративної відповідальності. З оскаржуваної постанови також не вбачається, що дана повістка була роздрукована, надіслана чи вручена йому, така не містить доказів надіслання чи вручення йому згаданої повістки. За наведених обставин, просить позовні вимоги задовольнити. Окрім того, просить поновити строк для оскарження постанови № 272 від 17.01.2025, оскільки такий сплив 27.01.2025. Вважає, що строк на оскарження постанови пропущений із поважних причин, оскільки про існування даної постанови йому стало відомо тільки після відкриття виконавчого провадження у Бучацькому відділі державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Копію постанови ним отримано 06.03.2025 у відповідь на адвокатський запит із Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 йому надіслано не було.
Ухвалою судді від 19 березня 2025 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду на оскарження постанови № 272 від 17 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27 березня 2025 року ухвалою суду здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22 квітня 2025 року ухвалою суду зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
06 травня 2025 року на адресу суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивує тим, що 17 березня 2025 року ОСОБА_1 прибув у ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних, під час звірки яких було виявлено адміністративне правопорушення, а саме, 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , відповідно до п.30-2 постанови КМУ від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття у ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.10.2024 для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про одержання рекомендаційного листа. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час і місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав. Таким чином, ОСОБА_1 20.10.2024 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період та порушив вимоги абз. 7 п.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1КУпАП. Також зазначила, що ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації вчасно не було подано заяву та підтверджуючі документи, у зв'язку з чим автоматично системою АІТС «Оберіг» сформувалася електронна повістка, яка була надіслана на адресу реєстрації відповідно до п. 41 постанови № 560 від 16.05.2024. Відтак, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про виклик його у територіальний центр так, як рекомендаційний лист з відміткою про відсутність за адресою проживання повернувся у ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_1 відповідно до бази «Оберіг» персональні дані не оновлював, ВЛК не проходив, користується правом на відстрочку і не з'явився на виклик по повістці до територіального центру у зв'язку з чим його було подано в розшук.
28 травня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Тарчинської Л.Я., надійшла відповідь на відзив, в якій вона позовні вимоги підтримала. Відповідь на відзив мотивує тим, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наведені позивачем факти порушення вимог законодавства при винесенні оскаржуваної постанови. Окрім того, поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210 КУпАП. Постанова № 272 від 17.01.2025 винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням норм КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, відсутності доказів вчинення правопорушення, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 13.01.2025 ОСОБА_1 близько 12 год. 00 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 автоматично системою АІТС «Оберіг» сформовано 10.10.2024 QR-повістку № 573621 з датою прибуття на 20.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 у вказаний термін не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно чого його було через систему АІТС «Оберіг» подано в розшук до органів Національної поліції. Водночас, відзив на позов суперечить змісту оскаржуваної постанови, оскільки у відзиві неодноразово зазначено, що ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 17.03.2025, а не 13.01.2025. Звертає увагу на те, що до відзиву не долучено копію протоколу про адміністративне правопорушення, а також відсутні дані про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи. Жодних доказів щодо повідомлення позивача про те, що розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відбудеться 17.01.2025, немає. Наявна у матеріалах справи копія оскаржуваної постанови та її зміст не дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП проводився за відсутності позивача, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбаченийнормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при їївинесенні, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення,що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, матеріали справи не містять та відповідачем до відзиву не долучено належних доказів вручення ОСОБА_1 повістки (запрошення) на 20 жовтня 2024 року, для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Тарчинська Л.Я. в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у ньому та у відповіді на відзив.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 В. Тимофій просила розглядати справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом установлено, що 17 січня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , винесено постанову № 272 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за наступних обставин. 13 січня 2025 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено, що ОСОБА_1 автоматично системою АІТС «Оберіг» сформована 10.10.2024 QR-повістка № 573621 з датою прибуття на 20.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 у вказаний термін не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно чого через систему АІТС «Оберіг» його було подано в розшук до органів Національної поліції. Згідно вимог Закону України «Про оборону України», враховуючи Укази Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», від 17 травня 2022 року № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 12 серпня 2022 року № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 07 листопада 2022 року № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» та роз'яснення Верховного Суду, викладені у листі від 13 квітня 2018 року № 60-1543/0/2-18, в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» порушення вчинене в особливий період, чим ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема указами № 272/2024 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 236/2025 від 15.04.2025 затвердженого Законом України № 4357-IX від 16.04.2025.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, наведений у ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 30 грудня 2022 року № 1487.
Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.
Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).
У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ №154 від 23.02.2022 (далі - Положення), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення).
Згідно з п. 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У п. 9 Положення визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.
Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 Положення тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають, право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення.
А тому, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП входить до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідно і особи, яка тимчасово виконує його обов'язки.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Відповідно до абз. 11 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджене постановою КМУ № 154 від 23.02.2022, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
За приписом пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 23 зазначеного Порядку визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Пунктами 28 - 30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024, визначено таке.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (п.28).
У повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки (п.29).
Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п.30).
Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (30-1).
Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (п. 30-2).
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 ).
У п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, матеріали справи не містять та відповідачем до відзиву не долучено доказів вручення ОСОБА_1 повістки (запрошення) на 20 жовтня 2024 року, для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних.
У справі щодо ОСОБА_1 постанова про притягнення до відповідальності містить посилання на порушення вимог Закону України «Про оборону України», враховуючи Укази Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», від 17 травня 2022 року № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 12 серпня 2022 року № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 07 листопада 2022 року № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».
При цьому відсутність чіткого, існуючого посилання на конкретну норму права, яку порушив позивач і яка обумовлює об'єктивну сторону ч. 3 ст. 210 КУпАП, суперечить принципу правової визначеності та позбавляє суд можливості визначити суть інкримінованого правопорушення.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідач, не подавши до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил військового обліку, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 272 від 17 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Керуючись ст.ст.9, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № 272 про адміністративне правопорушення від 17 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя: І. І. Тхорик