Справа № 587/1620/25
13 червня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Хотінської селищної ради Сумського району, третя особа приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Хоменко Оксана Володимирівна про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом.
Встановив:
Представник позивача звернулась до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 - батько ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок та земельні ділянки, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Позивач отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Постановою приватного нотаріуса Сумського рно Хоменко О.В. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі позовні вимоги підтримала.
Від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнали.
Третя особа в судове засідання також не з'явилась, направила до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справ суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.
В суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , батько ОСОБА_1 ( а.с.9-10).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все належне йому майно, а саме житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 5,6569га, 0,5590га та 0,2243га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області.
07 вересня 2020 року Позивач отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
26 березня 2025 року Позивач звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право власності за законом на житловий будинок, але нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва з наступних підстав.
На підставі виписки №10 від 03.03.2025 року з погосподарської книги №3 Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області за 1991-1995 роки житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідно до довідки, виданої ДП «БТІ РАТІ» КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради №16-1-01/24 від 07.01.2025 року право власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за СЗАТ ім.Щорса. Тому нотаріус позбавлений можливості зареєструвати право власності на житловий будинок за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 31 Закону України .«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно витягу з ЄДРПОУ від 26.03.2025 року СЗАТ ім. Щорса припинено без правонаступника.
На підставі виписки №10 від 03.03.2025 року з погосподарської книги №3 Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області за 1991-1995 роки житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013, належність правовстановлюючих документів встановлюється відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно регулюється Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що набрав чинності з 27.01.2005.
Оскільки житловий будинок, що є предметом даного позову, був збудований у 1984 році, тобто до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то порядок реєстрації зазначеного житлового будинку повинен був проводитися відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на отримане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його виникнення, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Питання набуття та реєстрації права власності у 1967 - 1991 роках регулювались, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56 (далі Інструкція).
Згідно п. 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрація проводилась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1 (п. 7 Інструкції). Інструкція не передбачала обов'язкової реєстрації будинків у сільських населених пунктах.
За змістом вищезазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, за приписами п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, які є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Відповідно п.3.3. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За таких обставин суд вважає, що необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями загальною площею 69,5 кв.м. та житловою площею 46,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст..ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 392, 1216,1223,1268, 1270, 1296 ЦК України,
вирішив:
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями загальною площею 69,5 кв.м. та житловою площею 46,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко