Справа № 523/9414/25
Номер провадження 3/523/2787/25
09 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю: секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 09.05.2025 року о 09:35 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №166 по вул.Лиманній в м.Одесі, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота), - від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».
ОСОБА_1 та захисник Чернега В.М., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.06.2025 року, - не з'явились, але вказаний захисник звернувся до суду із заявою щодо розгляду справи без участі його та його підзахисного, а також подав до суду письмове клопотання захисника про закриття справи у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, з огляду на що та у контексті приписів ч.1 ст.268 КУпАП, суддя вирішив розглянути справу за відсутності вказаних осіб та на підставі наявних у справі матеріалів.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши письмове клопотання захисника, суддя доходить наступних висновків.
За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, УПП в Одеській області надало до суду матеріали, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №324612 від 09.05.2025 року, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.3);
- довідку про повторність вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП (а.с.4);
- направлення ОСОБА_1 для огляду до медичного закладу на стан алкогольного сп'яніння, згідно з яким такий огляд не проводився (а.с.5);
- цифровий носій - ДВД-диск, на якому має міститься відеозапис з портативних відеореєстраторів працівників поліції (а.с.6).
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Положеннями частини 2 статті251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.130 означеного Кодексу передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №324612 від 09.05.2025 року, 09.05.2025 року о 09:35 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №166 по вул.Лиманній в м.Одесі, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота), - від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».
При цьому, Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У письмовому клопотанні про закриття справи, захисник посилається на відсутність належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, нескладення на місці зупинки та недолучення поліцейськими до матеріалів справи акту огляду особи, яка притягається до відповідальності, відсутність у направленні на медичний огляд підпису особи, яка його склала, відсутність у працівників поліції повноважень складати протоколи стосовно військовослужбовців ЗСУ, яким є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час дослідження доказів справи виявлено, що наявний в матеріалах справи диск з ПВР 470618 не містить жодного файлу, тобто є порожнім, про що помічником судді 02.06.2025 року складена довідка (а.с.10) та на адресу УПП направлено відповідне повідомлення, відповідь на яке станом на день розгляду справи суддею на адресу суду не надходило.
Таким чином, у справі відсутній відеозапис, яким би було зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є обов'язковими складовими об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та на що вказує захисник у своєму клопотанні.
Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020 року) зробив остаточний висновок, що протокол не може вважатись об'єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб'єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відтак, наведені обставини обумовлюють висновок суду про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів керування останнім транспортним засобом та його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що у свою чергу уявляється достатнім для ухвалення відповідного судового рішення, а тому інші доводи захисника суддею не оцінюються та не перевіряються.
За ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Наведені обставини обумовлюють висновок судді про те, що матеріалами розглянутої справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, провина останнього не доведена належними та допустимими доказами, внаслідок чого доводи захисника щодо закриття провадження у справі уявляються обґрунтованими, а відтак провадження у справі про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу або події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 130, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-284, 289 КУпАП, суддя
Клопотання захисника про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - задовольнити.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Копію постанови направити для відома ОСОБА_1 та до УПП в Одеській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя: В.В. Шурупов