Справа № 726/1691/25
Провадження №2-а/726/24/25
Категорія 129
16.06.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Галета Павло Олександрович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
21.05.2025 Садгірським районним судом м. Чернівці отримано адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Галета Павло Олександрович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому представник позивача просить суд поновити процесуальний строк, скасувати постанову № 101 від 26.03.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17 000 грн та закрити провадження у справі.
Вимоги мотивує тим, що 13.03.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення, а 26.03.2025 відбувся розгляд справи щодо ОСОБА_1 та винесено оскаржувану постанову із якого категорично не погоджується та позивач не визнає своєї вини у вчиненому. Вказує, що 26.03.2025 адвокатом було подано заперечення на протокол про адміністративне правопорушення. Звертає увагу і на те, що позивач зареєстрований та проживає за адресою, що міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі, а також відомості про нього наявні у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а отже дані про ОСОБА_1 містилися в електронних системах, держателями яких є державні органи.
Просить суд врахувати і те, що у протоколі та постанові не вказано які саме дані не оновив позивач і що отримання саме цих даних було неможливим держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Звертає увагу суду і на те, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, а оскільки днем виявлення є наступний день після завершення строку, визначеного постановою КМУ, тобто 18 липня 2024 року, строки притягнення до адміністративної відповідальності завершилися.
Щодо строку оскарження посилається на те, що 31.03.2025 та 07.05.2025 було подано адвокатські запити про отримання копії оскаржуваної постанови та отримано таку лише 13.05.2025, а тому вважає, що строк на оскарження підлягає поновленню з поважних причин.
10.06.2025 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від ІНФОРМАЦІЯ_2 у якому представник відповідача просить відмовити за безпідставністю у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Зазначає, що на момент вчинення правопорушення, розгляду справи та наразі діє особливий період , а положенням пункту 1 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №?3633-IХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», визначено, що під час дії Указу №?65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності)
В протоколі про адміністративне правопорушення № 101 було встановлено, що 13.03.2025 в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 Позивач, будучи військовозобов'язаним не з'явився для уточнення персональних даних до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 по 16.07.2024), тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) Позивач порушив абз.6 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 22,25 Постанови №?560, вимоги абз. 7 ч.3 ст.1, абз. 5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №?2232-ХII та вимоги Додатку 2 до Порядку, п.1 ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №?3633-IХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.
Вказує, що при прийнятті оскаржуваної постанови як доказ вини взято до уваги: протокол про адміністративне правопорушення № 101 від 13.03.2025, копію паспорту, рапорт поліцейського та дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Реєстру «Оберіг).
Зазначає, що уточнення облікових даних було ситуативною вимогою чинного законодавства і зобов'язувало всіх військовозобов'язаних в період з 18.05.2024 до 16.07.2024 особисто вчинити певні дії в один із визначених способів. Оформлення відстрочки від призову на військову службу на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не стосується питання уточнення облікових даних, а тому подання такої заяви і прийняття за результатами розгляду відповідного рішення не може вважатися уточненням військово-облікових даних.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням відповідних норм, а Держатель відповідного реєстру лише перевіряє факт уточнення облікових даних, однак обов'язок такого уточнення покладався саме на позивача.
В судове засідання сторони не з'явились, що відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідач скерував відзив на позов у якому виклав позицію щодо справи.
Представник позивача 10.06.2025 скерував заяву у якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача.
Суд, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, доходить висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення з таких підстав.
Суд встановив, що 13.03.2025 стрілець 2 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_3 склав протокол № 101 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що ОСОБА_2 , який є військовозобов'язаним, не з'явився для уточнення облікових даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 до 16.07.2024), чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11.04.2024, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період (діє з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №?303/2014 «Про часткову мобілізацію»).
Також суд встановив і те, що 26.03.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковником ОСОБА_4 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення та виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення №101, якою визнав ОСОБА_2 винним за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та наклав на останнього штраф в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Дані про отримання копії постанови ОСОБА_2 у постанові не вказані.
Позивач, разом із позовом долучає Довідку Чернівецько-Буковинської Єпархії № 1048-1 від 30.12.2024, відповідно до якої ОСОБА_5 є священнослужителем Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви та йому заборонено займатися військовими справами. Додано і посвідчення клірика єпархії № НОМЕР_1 .
Також до матеріалів справи долучено заперечення на протокол щодо ОСОБА_2 від 26.03.2025, підготовлені адвокатом Галетою П.О. та отримані представником ІНФОРМАЦІЯ_3 26.03.2025.
Відповідач разом із відзивом долучає докази, які були взяті до уваги під час винесення постанови у справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення № 101 від 13.03.2025, копію паспорту, рапорт поліцейського та дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Реєстру «Оберіг).
Відповідно до долучених відповідачем даних ОСОБА_2 стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 є військовозобов'язаним, вказана дата введення інформації про нього у систему - 10.03.2023. Зазначено про порушення військового обліку, не уточнення облікових даних від 13.01.2025.
Згідно із даними рапорту поліцейського від 13.03.2025, останній доповідає про перевірку гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якого було доставлено для уточнення військово-облікових даних.
Відповідно до долучених до матеріалів справи представником позивача матеріалів, останній звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із адвокатським запитом від 31.03.2025, щодо отримання копії постанови у справі щодо ОСОБА_2 .
Згідно із даних відповіді на адвокатський запит від 07.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомляє адвоката про прийняте рішення щодо ОСОБА_2 та долучає копію оскаржуваної постанови у справі.
У наданій відповідачем копії постанови міститься відмітка адвоката про отримання копії постанови 14.05.2025.
Вирішуючи клопотання про поновлення процесуального строку оскарження постанови у справі, суд враховує долучені до матеріалів справи докази у яких відсутні дані про винесення оскаржуваної постанови у присутності ОСОБА_2 та про ознайомлення його із винесеною постановою чи вручення йому її копії. Разом із тим, адвокат, діючи в інтересах ОСОБА_2 отримав копію оскаржуваної постанови лише 14.05.2025, що підтверджується даними відмітки на копії постави (наданій відповідачем) про її отримання адвокатом Галетою П.О.
Згідно з ч. 2 ст.286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Поряд з тим, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вивчивши доводи представника позивача суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови, оскільки вказані ним обставини перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, мали об'єктивний характер та не залежати від волі заявника.
Вирішуючи позовні вимоги, щодо законності винесення оскаржуваної постанови та наявності підстав для її скасування, суд враховує таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАУ України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи . Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Крім того, варто звернути увагу на таке.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ.
У розумінні ст.1 Закону № 389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно із Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України №2105-ІХ від 24 лютого 2022 р., оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду даної справи).
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року.
Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період.
Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (надалі Закон №3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17.05.2024 до 16.07.2024 (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
У ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Процедуру складання ТЦК протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 1.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 5.01.2024 року за №36/41381.
Тобто, імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно із п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Як вбачається із постанови про адміністративне правопорушення № 101 від 26.03.2025, у ній відсутні посилання на належні та допустимі докази на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Долучений відповідачем паспорт ОСОБА_2 не може вважатися доказом його вини, як і рапорт поліцейського, який лише фіксує обставини доставлення громадянина до ТЦК, а протокол про адміністративне правопорушення містить лише фіксацію обставин вчиненого правопорушення, яке має доводитися іншими долученими до нього доказами.
Суд наголошує, що до протоколу про адміністративне правопорушення, а також до оскаржуваної постанови не долучено первинних документів обліку, які б свідчили про невиконання ОСОБА_2 правил військового обліку, а також інших доказів, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не виконує правила військового обліку.
Будь-які належні та допустимі докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за не уточнення своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024.
Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Факти вчинення правопорушення позивач не визнав, про що також свідчать подані його адвокатом до ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечення на протокол про адміністративне правопорушення.
Однак такі заперечення не були взяті до уваги при винесенні оскаржуваної постанови, чим порушено право ОСОБА_2 на захист.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 , порушень, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача та факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача необхідно скасувати та закрити провадження у справі.
На підставі викладеного, ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», керуючись ст.ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення № 101 від 26.03.2025.
Адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Галета Павло Олександрович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № 101 за справою про адміністративне правопорушення від 26.03.2025 про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя С. А. Асташев