Справа № 636/4114/16-к Провадження 1-в/636/132/25
13.06.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання в.о. начальника Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про застосування до боржника примусового приводу стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до головного державного виконавця Чугуївського ВДВС у Чугуївському районі Харківської області ОСОБА_3
До Чугуївського міського суду Харківської області звернувся в.о. начальника Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_3 з поданням про застосування до боржника примусового приводу стосовно ОСОБА_4 . В обґрунтування зазначено, що перевіркою інформації, яка міститься в АСВП станом на 06.06.2025 встановлено, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №636/4116/16-к, виданого 22.05.2017 Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь КЗОЗ «Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка» витрати на лікування потерпілого. 21.02.2025 винесено постанови про відкриття ВП, про стягнення витрат ВП у розмірі 303.00 грн., про стягнення виконавчого збору у розмірі 356.20 грн.; направлено на адресу боржника постанову про відкриття провадження та виклик. При цьому виконавцем встановлено відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника, що унеможливлює встановлення коштів боржника, на які можливо звернути стягнення, перевірити майновий стан особи. 26.03.2025 поштове повідомлення повернулося без вручення за закінченням терміну зберігання. 26.03.2025 повторно направлено виклик, 14.04.2025 виклик повернувся без вручення за закінченням терміну зберігання. 13.05.2025 виконавцем здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, проте останнього не було на місці, залишено виклик. Виконавчий документ пред'являвся повторно з 29.05.2017 по теперішній час. Тобто боржник обізнаний про заборгованість на користь держави, виконавець вважає, що вбачається факт ухилення від сплати боргу. На підставі викладеного просила застосувати до боржника привід.
Головний державний виконавець ОСОБА_3 надала з поданням заяву, в якій просила розглянути подання без її участі.
Згідно п.2 ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Суд, розглянувши подання, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.
22.05.2017 Чугуївським міським судом видано виконавчий лист №636/4114/16-к по справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст. 122 КК України, яким стягнуто з останнього на користь держави в особі Чугуївської ЦРЛ витрати на лікування потерпілого в сумі 3562.03 грн.
На підставі вказаного виконавчого листа постановою головного державного виконавця від 21.02.2025 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
24.02.2025 ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , направлено виклик виконавця від 21.02.2025, повернуто 25.03.2025 за закінченням терміну зберігання. 28.03.2025 ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 направлено виклик виконавця від 26.03.2025, повернуто 11.04.2025 за закінченням терміну зберігання. 13.05.2025 виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , особу не виявлено, залишено виклик.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 19 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Також відповідно до ст. 438 ЦПК України розшук боржника, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Згідно з ч. 1 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Подання держаного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність примусовому приводу боржника.
Під час розгляду подання про примусовий привід боржника, відповідно до ст. 438 ЦПК України, доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 14 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Закон України «Про виконавче провадження» вказує про право державного виконавця на звернення до суду із поданням про примусовий привід боржника. Таке подання державного виконавця погоджується з начальником відділу державної виконавчої служби, в якому зазначаються прізвище, ім'я та по батькові боржника, його місце проживання або/та роботи, місцезнаходження органу державної виконавчої служби і час, на який необхідно здійснити привід боржника.
Привід за своєю правовою природою є заходом процесуального примусу, що полягає у затриманні і примусовому доставлені особи задля забезпечення її участі у провадженні у випадках, якщо цю особу було належним чином викликано, але вона не з'явилася без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття.
Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, час, коли необхідно особу доставити і місце доставки особи, суб'єкт, якому доручається здійснити привід.
Разом з тим, суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що державним виконавцем вживались дії для належного повідомлення боржника про необхідність з'явитись до державного виконавця, що боржник отримував чи відмовлявся від отримання викликів, а також, що боржник ухилявся від такої явки. Матеріали подання не містять відомостей про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, про отримання боржником викликів державного виконавця, з долучених копій поштових повідомлень вбачається, що особа виклики не отримала, з акту від 13.05.2025 вбачається, що ОСОБА_4 в момент здійснення виходу за адресою не перебував. При цьому державним виконавцем не надано доказів звернень щодо встановлення РНОКПП особи, встановлення його місця реєстрації/фактичного мешкання/ВПО, у зв'язку з чим звернення з поданням про примусовий привід боржника є передчасним.
Згідно ст. 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали. Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, осіб з інвалідністю першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.
Згідно ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 2-1) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно ч.1 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Таким чином кримінально-процесуальним законодавством питання щодо приводу боржника взагалі не врегульовано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця про привід боржника є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.3, 140, 537 КПК України, суд,-
У задоволенні подання в.о. начальника Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про застосування до боржника примусового приводу стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1