Справа № 636/2744/24 Провадження № 2/636/1260/25
10 червня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судового засідання Кисловської О.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу №636/2744/24, провадження № 2/636/1260/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального закладу «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» про визнання незаконним та скасування наказу від 25 липня 2022 року №9-к, виданого адміністрацією вказаного комунального закладу, про звільнення її з із займаної посади вчителя початкових класів, та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 83892,00 грн.
Відповідно до ч.7 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час дії воєнного стану, Верховний суд України, розпорядженням від 20.04.2023 № 399/0/15-23 змінив територіальну підсудність судових справ, які підсудні Вовчанському районному суду Харківської області на Чугуївський міський суд Харківської області. Таким чином, вказана позовна заява про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу підсудна Чугуївському міському суду Харківської області.
Ухвалою суду від 26.04.2024 відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач надала заяву про підтримання позовних вимог, в якій просив позов задовольнити та розглядати справу без її участі.
Представник комунального закладу «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи шляхом направлення на адресу місцезнаходження відповідача судових повісток про виклик до суду, а також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив на позов не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належних чином повідомлених.
За результатами судового розгляду на підставі повідомлених позивачем обставин справи, наданих ним доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.
Як зазначено у записі №1 наданої копії Трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 15 січня 2004 року була прийнята на посаду вчителя німецької мови до Новоолександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (пізніше назву змінено на Комунальний заклад «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області»), згідно наказу РВО від 15.04.2016 № 258-к, наказ по школі №3-к від 15.01.2004.
Згідно запису №4 у вказаній Трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 29 серпня 2022 року звільнена із займаної посади за наказом № 9-к від 25.07.2022 за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час. Територія, на якій розташований навчальний заклад була окупована з 24.02.2022 по 11.09.2022.
Згідно листа - звернення директора КЗ «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» Кузуб Тетяни до Харківської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України, у якому зазначено, що колектив закладу освіти знаходився на тимчасово окупованій території, та не бажав співпрацювати з окупантами, підкорятися окупаційній владі, яка погрожувала працівникам освітнього закладу фізичною розправою та чинила на колектив психологічний тиск з метою схилити до співпраці. Серед доданих до листа звернення, списків працівників, які вимушено звільнились з КЗ «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» у серпні 2022 року наявна також і позивачка по справі.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.
Відповідно ст. 4 Закону України зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури).
Враховуючи небажання ОСОБА_1 співпрацювати з окупаційною владою, нею було власноруч написана заява і звільнення за власним бажанням на підставі якої було видано наказ про звільнення № 9-к від 25.07.2022. Волевиявлення позивача на звільнення не відповідало її внутрішній волі.
Територія Вовчанської громади була окупована з першого дня початку війни, а саме з 24.02.2024 і включно по дату звільнення ОСОБА_1 , держава не мала можливості забезпечити дотримання зазначених прав та гарантій працівників, які проживали та працювали на окупованих територіях, у повному обсязі.
Частиною 1 статті 2 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
У ст. 15 зазначеного Закону України відшкодування працівникам та роботодавцям пов'язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.
Тобто, вимога позивачки щодо стягнення з відповідача виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 83892,00 грн., за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року є необґрунтованою.
Згідно із частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями частин 1 та 2 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір», який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного вище Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Згідно частини 1 статті 3 зазначеного вище Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява подана у 2024 році. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», становить - 3028,00 гривень.
Так, розмір судового збору для фізичних осіб по позовній заяві немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн (п.п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України, суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 89, 206, 258, 259, 263, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до комунального закладу «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати наказ Комунального закладу «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» від 25 липня 2022 року №9-к про звільнення ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , незаконним та скасувати його.
Поновити ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на посаді вчителя німецької мови комунального закладу «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області».
Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунального закладу «Новоолександрівський ліцей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області», код ЄДРПОУ 24329265, на користь держави суму судового збору в розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Ю.М. Гніздилов